Справа № 161/912/24
Провадження № 6/161/96/24
21 березня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гриня О.М.,
при секретарі - Жежерун Д.А.,
за участю: заявника ОСОБА_1 ,
боржника ОСОБА_2 ,
представника боржника адвоката Макари О.Є.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луцьку заяву представника боржника ОСОБА_2 - адвоката Шкурбатської Надії Юхимівни про визнання судового наказу, виданого 31 січня 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, -
31 січня 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за заявою ОСОБА_1 було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
16 березня 224 року представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Шкурбатська Н. Ю. звернулася до суду із заявою про визнання судового наказу № 161/912/24 від 31 січня 2024 року виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області за заявою ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтування заяви зводиться до того, що фактичним місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 є місце реєстрації ОСОБА_2 , тобто боржника за спірним судовим наказом ( АДРЕСА_1 ) і про ці обставини заявником ОСОБА_1 суду повідомлено не було.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
В судовому засіданні заявник та її представник адвокат Макара О.Є. заяву підтримали, суду додатково надали довідку з КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 5» Луцької міської ради, згідно якої зафіксованим в шкільній документації місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_2 також вказала, що її фактичне місце проживання є іншим ніж місце її реєстрації, проте малолітній ОСОБА_3 також із нею періодично проживає.
Стягувач в судовому засіданні повідомив, що дійсно малолітній ОСОБА_3 періодично проживає за адресою АДРЕСА_1 , проте не з матір'ю, а з бабусею ОСОБА_4 - матір'ю ОСОБА_2 .
Суд вважає, що обставини, на які посилається заявник та які заперечуються боржником, а також обставини участі боржника у житті дитини є обставинами, які входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у даній справі, а також на юридичну оцінку обставин, що мають значення для вирішення справи, проте не могли бути встановлені під час розгляду заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а тому є істотними.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до статті 173 ЦПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Враховуючи повідомлені суду стягувачем та боржником обставини, необхідність з'ясування дійсної природи правовідносин, зокрема в контексті усчасті кожного з батьків у житті малолітнього ОСОБА_3 , а також ту обставину, що фактично між сторонами існує спір про право на утримання аліментів, суд приходить до висновку про визнання судового наказу № 161/912/24 від 31 січня 2024 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області за заявою ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173, 259-261, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву боржника ОСОБА_2 про визнання судового наказу, виданого 31 січня 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ №161/912/24 від 31 січня 2024 року, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь