Справа № 158/914/24
Провадження № 2-о/0158/27/24
Рядок статзвіту № 9
про відмову у відкритті провадження
25 березня 2024 року м. Ківерці
Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Корецька В.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради в особі органу опіки та піклування Ківерцівської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей, -
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гордійчук О.К. звернулася із заявою до Ківерцівського районного суду Волинської області, заінтересовані особи - Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради в особі органу опіки та піклування Ківерцівської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Вивчивши матеріали заяви, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 ЦПК України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 1 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 2 Постанови №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що звернути увагу судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18).
Згідно з ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох неповнолітніх дітей, йому необхідне для реалізації його права на звільнення із військової служби, у відповідності до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок» і військову службу».
З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник прагне встановити у суді вказаний факт саме для звільнення із військової служби.
Проте, жодних доказів того, що будь-яка заінтересована особа порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, до вказаної заяви, заявником суду не надано.
Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання.
Отже наявність у військовослужбовця ОСОБА_1 безумовних підстав для звільнення з військової служби на вищевказаній правовій підставі може ставитися під сумнів його військовим командування та між ними фактичного виникає спір про наявність у нього такого права.
Таким чином, встановлення факту перебування на утриманні заявника трьох дітей віком до 18 років підлягає вирішенню виключно в позовному провадженні. Відповідачем у такому спорі повинен виступати військовий суб'єкт зі статусом юридичної особи в якому ОСОБА_1 проходить службу.
За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, оскільки із змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 293 - 294, 315, 316, 318, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
У відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради в особі органу опіки та піклування Ківерцівської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, надіслати заявнику разом з заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька