Єдиний унікальний номер справи: 766/11932/23
Номер провадження 33/819/47/24
Іменем України
25 березня 2024 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі судді Склярської І.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Баженова Дмитра Вікторовича на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 31 січня 2024 року (під головуванням судді Валігурської Л.В.),
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
При обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 28.11.2023 о 08:25 годині на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 170 км, керував транспортним засобом «ГАЗ 3302-206», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», результат тесту №289 - 0,27 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту - ПДР).
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 31 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Також, стягнуто на корить держави судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Баженов Д.В., вважаючи, що постанова винесена з порушенням норм міжнародного права, ст. 62 Конституції України, подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне провадження, постанову суду - скасувати, провадження у справі закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На доведення клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження посилався на таку поважну причину для його поновлення, як хвороба особи, що подала апеляційну скаргу, з наданням доказів про зазначення, а саме медичної довідки лікаря.
На доведення доводів апеляційної скарги послався на те, що похибка під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю у повітрі, що видихав ОСОБА_1 , показ приладу - 0,27 проміле не перевищував граничну допустиму норму передбачену нормами міжнародного законодавства.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентовано положеннями Глави 24 КУпАП.
Вимогами ст. 268 КУпАП передбачені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 винесена 31.01.2024 за участі захисника Баженова Д.В.
Так, захисник в апеляційній скарзі про поновлення строку вказував, що він хворів, на підтвердження чого надав довідку лікаря в якій міститься інформація проте що ОСОБА_2 хворів з 05.02.2024 по 09.02.2024
Наведене свідчить, що захисник захворів до закінчення строку на апеляційне оскарження і не мав фізичної можливості подати апеляційну скаргу, у визначений законом строк, проте по закінченню лікування подав апеляційну скаргу.
Апеляційний суд вважає, що дана обставина є суттєвою та може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, тому приходить до висновку про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвокат Баженов Д.В. участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції не прийняли. На призначену дату 25.03.2024 та час: 10-00; 13-00 адвокат з причин незалежних від суду участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не зміг прийняти.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, поліцейським обґрунтовано було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №419076 від 28.11.2023;
- чек-тестом алкотестера «Drager Alcotest 7510» від 28.11.2023, яким встановлено ступінь алкогольного сп'яніння, а саме: 0,27 проміле, який містить підпис ОСОБА_1 ;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна кольору шкіряного покрову обличчя, почервоніння очей, за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510». Проба позитивна - 0,27 проміле. З результатом тесту ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис;
- відео-файлами з нагрудних відео-реєстраторів поліцейських, з яких вбачається, що поліцейськими було зупинено автомобіль «ГАЗ 3302-206» та при спілкуванні виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. На питання поліцейського чи вживав алкоголь, ОСОБА_1 відповів, що ні. Поліцейськими запропоновано пройти освідування на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки, на що ОСОБА_1 відповів, що вжив спиртне у невеликій кількості. Поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до лікарні або відмовитися, на що ОСОБА_1 погодився продути «Драгер», результат огляду 0,27 проміле, з яким останній погодився.
Суд вважає, що долучені до матеріалів справи відеозаписи, є належними та допустимими доказами, у розумінні положень ст. 251 КУпАП. Суд виконав вимоги об'єктивного та законного розгляду протоколу про адміністративне правопорушення в частині дослідження доказів та надання їм оцінки.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про дорожній рух, зокрема, пунктів 5 та 6, водій повинен контролювати свій транспортний засіб так, щоб бути завжди спроможним належним чином ним управляти. Він повинен бути знайомий з правилами дорожнього руху, приписами у сфері безпеки дорожнього руху, а також з такими чинниками, що можуть впливати на його поведінку, як втома, вживання лікарських препаратів і управління транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та під впливом наркотиків.
В національному законодавстві потрібно передбачити спеціальні положення, що стосуються управління під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з управлінням транспортним засобом. У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Тобто, Конвенція встановлює максимальний рівень присутності алкоголю в крові водія та/або повітрі, що видихається, тому національне законодавство не може встановлювати рівень алкоголю вищий, ніж передбачений у вказаній Конвенції; натомість, органи кожної держави не позбавлені права встановити рівень алкоголю нижчий, ніж у Конвенції.
Згідно з п. 7 Розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Таким чином, допустимий рівень алкоголю в крові водія, визначений національним законодавством України та не може перевищувати 0,2 проміле алкоголю.
Отже, якщо при проведенні дослідження водія на стан сп'яніння з використанням технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, та/або у медичному закладі, вміст алкоголю в крові визначається на рівні, що перевищує 0,2 проміле, то є підстави стверджувати про алкогольне сп'яніння водія.
Суд першої інстанції надав свої висновки щодо можливу похибку в результатах огляду, зазначивши, що з тексту Інструкції до приладу Драгер, наявної у відкритих джерелах вбачається, що останній має високу точність у вимірюваннях в діапазоні 0,00 - 0,84 проміле +0,04 проміле та +5% від показання в діапазоні менше 0,84 проміле, дискретність виводу результатів 0,01 проміле. А отже можна стверджувати, що результат огляду ОСОБА_1 значно перевищує допустиму технологічну похибку приладу Драгер.
Суд апеляційної інстанції вважає, що наведений висновок захисником не спростований, а його клопотання про витребування з УПП в Херсонській області інструкції використання та сертифікат відповідності про проходження чергової перевірки на газоаналізатор «Драгер», яким було проведено тест водія ОСОБА_1 , не можна вважати обґрунтованими з таких підстав.
У чек-тесті алкотестера «Drager Alcotest 7510» від 28.11.2023 зазначена дата останнього градуювання приладу - 16.05.23, а міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 і становить 1 рік. Отже, на час огляду водія, термін чергової перевірки газоаналізатора не закінчився.
Інструкція використання приладу, зазначеного у чек-листі, доступна у загальному доступі, була застосована судом першої інстанції та захисником не спростована. Так, адвокатом не надані докази неможливості отримання ним від УПП в Херсонській області Інструкції шляхом направлення адвокатського запиту та не надання її на його запит, що потребує втручання суду.
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, доводи апелянта апеляційний суд не приймається до уваги та розцінює, як форму захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
За таких обставин, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя районного суду дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30,33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова судді першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
постановив:
Поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокату Баженову Дмитру Вікторовичу строк на апеляційне оскарження постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 31 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Баженова Дмитра Вікторовича на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 31 січня 2024 року - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 31 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Херсонського апеляційного суду І.В. Склярська