Справа №591/9308/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/141/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
25 березня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , без визначення розміру застави,
До слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся слідчий в ОВС СВ Управління СБ України в Сумській області ОСОБА_8 з клопотанням про продовження ОСОБА_6 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23 січня 2024 року.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що завершити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні до закінчення попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_6 не можливо, через складність кримінального провадження та через проведення значного обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій, направлених на об'єктивне і повне дослідження обставин вчинення розслідуваного злочину, а саме: провести тимчасові доступи до речей і документів, що перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфселл» відповідно до ухвал слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 07.11.2023 р.; провести огляди оптичних дисків, які будуть отримані в ході тимчасових доступів до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфселл», здійснити аналіз інформації, що на них міститься; провести огляд предметів, вилучених 23.10.2023 р. в ході обшуків; здійснити розсекречування матеріалів, які були підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
Крім того ризики, які існували на час обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, існують та не зменшилися, і запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до останньої більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2023 року вказане клопотання було задоволено. Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , до 23 січня 2024 року.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно якої просить ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2023 року, скасувати.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що сторона обвинувачення може ініціювати обрання запобіжного заходу лише у зв'язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях такий дій у майбутньому.
Так, на думку слідства, ризик втечі існує через те, що підозрювана має зв'язки на території країни-агресора. Однак слідчим суддею не прийнято до уваги той момент, що на даний час для будь-якого громадянина України, перехід кордону з РФ, особливо в зоні, де ведуться постійні обстріли - місці фактичної лінії зіткнення, не можливо. Крім того, близькість кордону гарантує присутність прикордонної служби, ЗСУ та інших силових структур.
Виходячи з викладеного, наявність ризику переховування є необґрунтованою та такою, що прийнята судом помилково.
Таким чином, при продовженні запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, не виконано вимоги ст. 183, ч. 3 ст. 199 КПК України, що перешкодило слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В обґрунтування поважності причини пропуску строку для подачі апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що 25 грудня 2023 року через не належну роботу підсистеми Електронний суд, вона не мала можливості направити апеляційну скаргу своєчасно.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду на 10 год. 00 хв. 25 березня 2024 року підозрювана ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 та прокурор повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та розписка підозрюваної з ДУ «Сумський слідчий ізолятор».
Прокурор у кримінальному провадженні та захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулися із заявами про розгляд даного провадження за їх відсутності.
Враховуючи наявність вищевказаних заяв, а також, що учасники провадження повідомлені про час, день та місце розгляду справи належним чином, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду без їх участі, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України, а тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.
З огляду на те, що захисник підозрюваної ОСОБА_6 не мала можливості своєчасно подати апеляційну скаргу через неналежну роботу підсистеми «Електронний суд», колегія суддів вважає за необхідне поновити стороні захисту строк на апеляційне скарження.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, вирішуючи питання про продовження підозрюваній ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що слідчим відділом Управління СБ України в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 22023200000000199 від 06 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
23 жовтня 2023 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилався на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження не закінчено, що повідомлена останній підозра є обґрунтованою, а ризики, які існували на час застосування такого запобіжного заходу, не зменшились та існують.
Перевіряючи доводи поданого клопотання на предмет існування заявлених ризиків, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що зібраними під час досудового розслідування доказами підтверджується те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Крім того, при встановленні ризиків, на які посилався слідчий в клопотанні про продовження підозрюваній строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування підозрюваної ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватості, також наявність зв'язків в РФ ( в тому числі родичів). Крім того підозрюваній можуть бути відомі певні відомості пов'язані з вчиненою діяльністю, зокрема про причетних осіб, їх контакти та інші відомості, обізнаність про які на даній стадії розслідування все ще може бути використана підозрюваною для негативного впливу на слідство. При цьому, докази на підтвердження того, що вказані ризики на даний час зменшились чи не існують, матеріали даного провадження не містять.
Слідчим доведено наявність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та відсутності можливості застосування відносно ОСОБА_6 альтернативних запобіжних заходів, які не здатні забезпечити їй належну процесуальну поведінку і запобігти ризикам, які існують та забезпечити досягнення мети їх застосування.
На думку колегії суддів, обрання підозрюваній ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є необґрунтованим та невиправданим.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стверджується тяжкістю можливого покарання та свідчать про можливість вчинення ОСОБА_6 дій задля переховування від суду і органів досудового розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, що на теперішній час місце проживання обвинуваченої ОСОБА_6 , знаходиться на території України, на якій ведуться активні бойові дії зі збройними силами Російської Федерації та, оскільки територія Середино-Будської міської територіальної громади Шосткинського району Сумської області знаходяться географічно близько від лінії бойових зіткнень, вказане буде ускладнювати контроль виконання нею іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та підвищує ризик переховування від суду та органу досудового розслідування.
Також, враховуючи принцип безпосередності збирання та дослідження доказів у тому числі допиту свідків, колегія суддів вважає, що є досить високим ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, знаючи місце проживання свідків, підозрювана може чинити на них тиск з метою зміни ними своїх показань чи відмови у надані показів, на свою користь задля уникнення кримінальної відповідальності.
Зважаючи на те, що не встановлено всі особи, які причетні до вчиненого кримінального правопорушення, підозрювана може повідомити останніх про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі органами досудового розслідування, що у подальшому унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Тому існує ризик, що підозрювана може перешкодити кримінальному провадженню іншим шляхом.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, то перебуваючи на волі матиме змогу продовжити вчиняти дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 , дозволить під час судового розгляду контролювати її місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються підозрюваній, а саме того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до указу президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовував та суд першої інстанції визнав доведеним.
Отже існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваної під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається зі системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваної та обставин кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику підозрюваної ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2023 року.
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2023 року, якою підозрюваній ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу, без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4