Номер провадження: 33/813/302/24
Номер справи місцевого суду: 522/20544/23
Головуючий у першій інстанції Коваленко В. М.
Доповідач Громік Р. Д.
19.03.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря: Триколіч І.Б.,
за участі:
захисника правопорушника ОСОБА_1 ,
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2023 року, якою накладено на ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень на користь держави; стягнено судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок на користь держави.,
19 вересня 2023 року директор КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_3 порушила вимоги ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: відмовила у наданні інформації у відповідь на адвокатський запит адвоката Бриленка Костянтина Борисовича, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.212-3 КУпАП.
Так, 13 вересня 2023 року з метою отримання інформації, необхідної для виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги адвокатом Бриленком К.Б. на офіційну електронну адресу КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» направлено адвокатський запит №06/04/МЕ-13/09. За підписом представника за довіреністю КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Грубніка В. листом від 15.09.2023 за №2243-01 було відмовлено у наданні інформації на адвокатський запит із посиланням на те, що запитувана інформація є службовою.
За вказаним фактом уповноваженою особою Ради адвокатів Одеської області стосовно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОД №12/23 від 12.10.2023 за ч.5 ст.212-3 КУпАП.
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2023 року накладено на ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень на користь держави; стягнено з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 536 грн. 80 коп.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) адвокат Бриленко К.Б. не довів необхідності запитуваної інформації для подальшого надання правничої допомоги клієнту;
2) запитувана інформація в адвокатському запиті належить до «службової інформації» або до інформації з «обмеженим доступом» чи «таємної».
Крім того, ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2023 року, мотивуючи тим, що повний текст оскаржуваної постанови опубліковано 06 грудня 2023 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2023 року була оприлюднена на сайті реєстру 08 грудня 2023 року.
Апеляційну скаргу було подано 15 грудня 2023 року засобами поштового зв'язку, тобто в межах десятиденного строку з дати опублікування постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2023 року.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ОД №12/23 від 12.10.2023 (а.с.1-4);
- копією відповіді №2243-01 від 15 вересня 2023 року на адвокатський запит ОСОБА_2 (а.с. 16-17).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_3 , яка притягується до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.5 ст.212-3 КУпАП.
Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з метою подальшого запобігання правопорушень.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що адвокат Бриленко К.Б. не довів необхідності запитуваної інформації для подальшого надання правничої допомоги клієнту, апеляційних суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Вказані норми встановлюють перелік документів, які мають бути додані до адвокатського запиту та не передбачає обґрунтування необхідності запитуваної інформації, а також зазначені виключні підстави для ненадання інформації.
Таким чином, обґрунтування необхідності запитуваної інформації не є обов'язковим елементом адвокатського запиту, а тому дане посилання ОСОБА_3 є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що запитувана інформація в адвокатському запиті належить до «службової інформації» або до інформації з «обмеженим доступом» чи «таємної», суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про інформацію», ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
З відповіді КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» на адвокатський запит адвоката Бриленка К.Б. від 19.09.2023 вбачається, що запитувана адвокатом Бриленком К.Б. інформація є службовою, тому не може бути надана.
Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про інформацію» порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
З положень статуту КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» (нова редакція статуту, затверджена розпорядженням обласної ради від 19.11.2020 №741/2020-ОР) вбачається, що КУ «ООБСМЕ» є об'єктом права власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада в межах повновадень, визначених законодавством.
Таким чином, КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» згідно положень його статуту не є суб'єктом владним повноважень, не здійснює оперативно-розшукову діяльність, контррозвідувальну діяльність, діяльність сфері оборони країни, тому інформація розпорядником якої є КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» не містить ознак службової інформації.
Посилання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на наказ в.о. генерального директора КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» - ОСОБА_4 «Про віднесення інформації до конфіденційної» від 22.08.2023 №161-ОД не приймається з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Разом з тим, згідно п.5-1 ч.4 ст.21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов'язковому оприлюдненню відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1.1. статуту КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», затвердженого Розпорядженням обласної ради від 19.11.2020 №741/2020-ОР (нова редакція) комунальна установа «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» (надалі - Установа) є об'єктом права власності територіальних громад сіл, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада (далі - Власник) в межах повноважень, визначених законом. Згідно п.1.8 Статуту Установа є неприбутковою та фінансується з бюджету. Відповідно до п.4.1. Статуту майно Установи належить на праві спільної сумісної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст області та закріплене за Установою на праві оперативного управління.
Таким чином, запитувана адвокатом Бриленком К.Б. інформація не може бути інформацією з обмеженим доступом (конфіденційною).
Доводи ОСОБА_3 щодо того, що запитувана адвокатом Бриленко К.Б. інформація містить ознаки державної таємниці є безпідставними з огляду на наступне.
Положенням ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» встановлено, що державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для віднесення запитуваної інформації до «службової інформації», інформації з «обмеженим доступом» чи «таємної», тобто в подальшому відсутні підстави для ненадання інформації в межах адвокатського запиту, зазначені в ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2023 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік