Номер провадження: 22-ц/813/3150/24
Справа № 522/1676/16
Головуючий у першій інстанції Єршова Л.С.
Доповідач Громік Р. Д.
21.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря - Триколіч І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суд м. Одеса від 01 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, визнання кредитних договорів, договорів іпотеки та договорів поруки недійсними,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви.
03 травня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про залучення її до участі у розгляді справи у якості правонаступника позивача ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого надала копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 24.10.2016 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі у якості правонаступника позивача ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Закрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, визнання кредитних договорів, договорів іпотеки та договорів поруки недійсними.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що провадження підлягає закриттю, так як нерозривно пов'язані з особою позивача.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 21 лютого 2024 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились.
21 лютого 2024 року від адвоката Ляхова І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності апелянта та третьої особи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Суддя Сегеда С.М. перебував на лікарняному з 29 лютого по 08 березня 2024 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Повний текст судового рішення виготовлено 08 березня 2024 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до припису п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про залучення до участі у якості правонаступника позивача та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на те, що спірні правовідносини щодо захисту права споживача та визнання кредитних договорів, договорів іпотеки та договорів поруки недійсними, які виникли в даній справі, нерозривно пов'язані з особою позивача, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правонаступництво в даному випадку не допускається, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Однак з такими висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право-попередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Унаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком у тому числі універсального правонаступництва у випадку спадкування (стаття 1216 ЦК України). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов'язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, провадження № 14-49 цс 19; від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 провадження № 14-397 цс 19.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). Якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, суд зупиняє провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України) до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України). Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України). Заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).
Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Загалом, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. У тих випадках, коли матеріальні правовідносини тісно пов'язані з особою суб'єкта, правонаступництва матеріального, а відтак, і процесуального не може бути.
Згідно з вимогами ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
За правилами ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Тобто, вимоги, які випливають з даної категорії правовідносин, процесуального правонаступництва не допускають.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Таким чином, відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, враховуючи те, що основне зобов'язання допускає правонаступництво.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №676/1227/16, від 03 грудня 2020 року у справі №441/1647/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, визнання кредитних договорів, договорів іпотеки та договорів поруки недійсними.
Предметом вказаного позову є визнання недійсними:
1)кредитного договору від 05.10.2005 року №65-08 МК;
2)договору іпотеки від 05.10.2005 року;
3)договору поруки № 65-08 від 05.10.2005 року;
4)кредитного договору від 26.09.2008 року № 11398631000;
5)договору іпотеки від 26.09.2008 року;
6)договору поруки № 231298 від 26.09.2008 року
З матеріалів справи вбачається, що до закінчення розгляду справи та ухвалення судового рішення у справі позивач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 24.10.2016.
Кредитні правовідносини за своєю правовою природою є такими, що допускають правонаступництво, тому у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки переходять до спадкоємців.
08 січня 2020 року на адресу суду надійшов лист приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В. від 10.12.2019 за №363/01-16, відповідно до якого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка подала заяву про прийняття спадщини за законом 12.04.2017 року є спадкоємицею ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №10776.
З викладеного вбачається, що після смерті позичальника ОСОБА_2 відбулась заміна боржника у кредитному зобов'язанні на його спадкоємця, отже основне зобов'язання не припинилося, як не припинилося і зобов'язання за іпотечними договорами та договором поруки.
При цьому, за змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов'язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов'язано з його особою, а отже і зобов'язання, які виникли з іпотечних договорів щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, також не є такими, що нерозривно пов'язані з особою ОСОБА_2 і у зв'язку з цим допускають правонаступництво.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, постановивши ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю, не врахував, що правовідносини що виникли між ОСОБА_2 та банком щодо визнання кредитного договору, договорів іпотеки та договору поруки недійсними допускають правонаступництво, а відтак дійшов помилкового висновку про закриття провадження з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Схожі за правовою сутністю правовідносин висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі № 756/15944/14-ц
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та передчасно вирішив питання про закриття провадження у справі, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до ст. 377, п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та передання справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 79, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суд м. Одеса від 01 листопада 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08 березня 2024 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький