Номер провадження: 22-ц/813/658/24
Справа № 522/10031/20
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.
Доповідач Погорєлова С. О.
27.02.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю, на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Свяченої Ю.Б. 24 листопада 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У червні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю (т.1 а.с. 1-5).
В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилався на те, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . На теперішній час позивачеві та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить по 1/4 частці, а ОСОБА_2 належить 2/4 (1/2) частки в праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з технічним паспортом на квартиру, виготовленим станом на 01.12.2005 року, спірна квартира є трикімнатною, житлова площа - 52,4 кв.м., у тому числі 1-а кімната - 13,1 кв.м., 2-а кімната - 18,0 кв.м., 3-я кімната - 21,3 кв.м., кухня - 8,0 кв.м., ванна кімната - 3,0 кв.м., вбиральня - 1,3 кв.м., коридори (1-й - 9,2 кв.м., 2-й - 1,0 кв.м.), вбудована шафа - 0,4 кв.м., балкон - 0,7 кв.м. Загальна площа квартири - 76,0 кв.м.
Позивач посилався на те, що сторонами було погоджено порядок користування спільним майном, за яким позивач користується кімнатою площею 13,1 кв.м, яка ідеально складає 1/4 частку від 52,4 кв.м житлової площі трикімнатної квартири. Інші дві кімнати площею 18,0 кв.м та 21,3 кв.м залишились у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Проте, відповідачі чинять перешкоди позивачеві у користуванні його частиною квартири.
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до Приморського районного суду м. Одеси із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (т.1 а.с. 98-106).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про прийняття зустрічного позову було відмовлено (т.1 а.с. 115-117).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року позов ОСОБА_3 було задоволено.
Визначено порядок користування кв. АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: у користування ОСОБА_3 виділено житлову кімнату площею 13,1 кв.м.; у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишені житлові кімнати площею 18,0 кв.м. та 21,3 кв.м.; залишено у загальному користуванні: кухня - 8,0 кв.м., ванна кімната - 3,0 кв.м., вбиральня - 1,3 кв.м., коридори (1-й - 9,2 кв.м., 2-й - 1,0 кв.м.), вбудована шафа - 0,4 кв.м. Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні ним права користування спільною частковою власністю - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1681,60 грн. та витрати на оплату експертного дослідження в розмірі 5000 грн., в рівних частинах.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким визначити порядок користування квартирою наступим чином: у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 13,1 кв.м.; залишити в спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житлові кімнати площею 18,0 кв.м. та 21,3 кв.м.; залишити в спільному користуванні всіх співвласників: кухню - 8,0 кв.м., ванну кімнату - 3,0 кв.м., вбиральню - 1,3 кв.м., коридори (1-й - 9,2 кв.м., 2-й - 1,0 кв.м.), вбудовану шафу - 0,4 кв.м. Всі судові витрати на проведення експертизи ОСОБА_1 в розмірі 4000 грн. покласти на позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т.1 а.с. 187-193).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у житловій кімнаті площею 13,1 кв.м. постійно проживає ОСОБА_1 , у вказаній кімнаті відповідачі за власні кошти зробили ремонт, однак, незважаючи на вказане, суд першої інстанції незаконно виділив вказане житлове приміщення позивачу. Крім того, судом не було враховано факт непроживання ОСОБА_3 у кімнаті площею 13,1 кв.м., та взагалі у квартирі, з 2018 року.
Сторони про розгляд справи на 27.02.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Сповіщення сторін у справі здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 р. № 28.
21.02.2024 року від представника відповідачів надійшло клопотання про перенесення судового засідання.
19.02.2024 року від ОСОБА_2 на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява про відкладення судового засідання.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування судом норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить по 1/4 частці квартири, а ОСОБА_2 належить 2/4 або (1/2) частки в праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з технічним паспортом на квартиру, виготовленим станом на 01.12.2005 року, спірна квартира є трикімнатною, житловою площею 52,4 кв.м., у тому числі 1-а кімната - 13,1 кв.м., 2-а кімната - 18,0 кв.м., 3-я кімната - 21,3 кв.м., кухня - 8,0 кв.м., ванна кімната - 3,0 кв.м., вбиральня - 1,3 кв.м., коридори (1-й - 9,2 кв.м., 2-й - 1,0 кв.м.), вбудована шафа - 0,4 кв.м., балкон - 0,7 кв.м. Загальна площа квартири - 76,0 кв.м.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що ним та ОСОБА_2 було погоджено порядок користування спільним майном, за яким позивач користується кімнатою площею 13,1 кв.м, яка ідеально складає 1/4 частку від 52,4 кв.м житлової площі трикімнатної квартири. Інші дві кімнати площею 18,0 кв.м та 21,3 кв.м залишились у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Однак, відповідачі чинять перешкоди позивачу у користуванні належною йому частиною квартири.
З висновку №065/2020 від 27.08.2020 року, складеного експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» вбачається, що враховуючи об'ємно-планувальне рішення квартири АДРЕСА_1 , та вимоги нормативно - технічних актів, експертом запропоновано один варіант порядку користування спірною квартирою для співвласника 1/4 частки - ОСОБА_3 , відповідно до його ідеальної частки, при якому в спільне користування всіх співвласників, експерт пропонував виділити наступні приміщення, площею 22.9 кв.м.:
- №1 - коридор, площею 9,2 кв.м.;
- №5 - кухня, площею 8,0 кв.м.;
- №6 - вбуд. шафа, площею 0,4 кв.м.;
- №7 - коридор, площею 1,0 кв.м.;
- №8 - вбиральня, площею 1,3 кв.м.;
- №9 - ванна, площею 3,0 кв.м..
- в користування ОСОБА_3 експертом запропоновано виділити наступне приміщення:
- №2 - житлова, площею 13,1 кв.м.;
- площа зі спільного користування - 5,7 кв.м., загальною площею 18,8 кв.м., що складають 1/4 частину, що відповідає його ідеально належній частині.
Інженерні комунікації (водопостачання, каналізація, електропостачання, газопостачання та опалення) досліджуваної квартири АДРЕСА_1 при запропонованому варіанті порядку/користування, залишаються в спільному користуванні всіх співвласників.
Відповідачі заперечували існування домовленості про користування ОСОБА_3 кімнати площею 13,1 кв.м. у вказаній квартирі, посилаючись на те, що в даному приміщенні мешкає ОСОБА_1 , на підтвердження чого останніми надано Акт від 11.10.2020 року, підписаний мешканцями вказаного будинку, за яким у користуванні ОСОБА_3 знаходиться кімната, площею 18 кв.м., куди не має доступу, а кімната, площею 13,1 кв.м., знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .
Згідно висновку експерта №018/2020 від 22.10.2020 року, складеного судовим експертом Мазуровою І.С., враховуючи результати проведеного огляду квартири АДРЕСА_1 , а саме: об'ємно-планувальне рішення досліджуваної квартири та фактично складений порядок користування приміщеннями вказаної квартири, експертом запропоновано один варіант порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , для співвласника 1/4 частки - ОСОБА_1 , відповідно до фактично складеного порядку користування приміщеннями вказаної квартири.
При запропонованому варіанті порядку користування обстежуваної квартирою АДРЕСА_1 , в спільному користування всіх співвласників пропонується виділити наступні приміщення:
- приміщення №1 - коридор, площею 9,2 кв.м.;
- приміщення №5 - кухня, площею 8,0 кв.м.;
- приміщення №6 - вбуд. шафа, площею 0,4 кв.м.;
- приміщення №7 - коридор, площею 1,0 кв.м.;
- приміщення №8 - вбиральня, площею 1,3 кв.м.;
- приміщення №9 - ванна, площею 3,0 кв.м.
Загальна площа приміщень, які пропонується виділити в спільне користування всіх співвласників становить - 22,9 кв.м.
При запропонованому варіанті порядку користування обстежуваною квартирою АДРЕСА_1 , в користування власника ОСОБА_1 , з урахуванням фактично складеного порядку користування, запропоновано виділити наступне приміщення:
- приміщення №2 - житлова, площею 13,1 кв.м.;
- площа з приміщень спільного користування - 5,7 кв.м.
Загальна площа приміщень, які пропонувалось виділити в користування співвласника ОСОБА_1 , становила 18,8 кв.м., та складає 1/4 частину.
Інженерне устаткування, при запропонованому варіанті порядку користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 , залишено у спільному користуванні всіх співвласників квартири.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно ч. 2 ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до ч. 4 ст. 355 ЦК України, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.?
Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно ч. 2 ст. 358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
У відповідності до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Встановлення порядку користування приміщеннями квартири між співвласниками, відповідно до змісту ст. ст. 319, 358 ЦК України є складовою здійснення ними права спільної часткової власності та не змінює розміру часток належних на праві власності кожному із співвласників.
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.
Як вбачається із матеріалів справи, домовленості між сторонами щодо користування спірною квартирою не досягнуто.
Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою домовленість щодо користування майном, між співвласниками та наймачами. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Згідно ч. 1 ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Врахувавши обставини справи, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою шляхом виділення у користування позивача кімнати 13,1 кв.м., оскільки порядок користування квартирою, про який просить ОСОБА_3 , враховує баланс інтересів співвласників та забезпечує рівні умови здійснення ними своїх прав.
Щодо вимог не чинити перешкоди у користуванні спірним майном.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Колегія суддів вважає доведеним та не спростованим відповідачами той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні ОСОБА_3 спірною квартирою, про що свідчать численні звернення останнього до правоохоронних органів.
Таким чином, враховуючи наявність права ОСОБА_3 , як співвласника, користуватися житловими приміщенням у спільній квартирі, та враховуючи наявність конфліктних відносин сторін щодо користування квартирою АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання відповідачів не чинити йому перешкоди у користуванні житловою кімнатою площею 13,1 кв. м. у вказаній квартирі.
Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , однак помилково послався у оскаржуваному судовому рішенні на положення ст. 364 ЦК України, яка не регулює спірні правовідносини, а відтак необхідно виключити посилання на ст. 364 ЦК України із мотивувальної частини судового рішення.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про те, що у житловій кімнаті площею 13,1 кв.м. постійно проживає ОСОБА_1 , однак вказаній кімнаті відповідачі за власні кошти зробили ремонт, не мають правового значення для вирішення даної справи, оскільки апелянти не позбавлені права, для вирішення вказаного питання, звернутися до суду із вимогами про відшкодування витрат за ремонт.
Безпідставними також є доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано факт непроживання ОСОБА_3 у кімнаті площею 13,1 кв.м., та взагалі у квартирі з 2018 року, оскільки наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чинять позивачу перешкоди у користуванні спільною квартирою, що об'єктивно унеможливлює користуватися ОСОБА_3 належним йому майном, та саме вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , однак частково невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року підлягає зміні, із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року - змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 19 березня 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе