19 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 907/825/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 (суддя Ремецькі О. Ф.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 (головуючий суддя Скрипчук О. С., судді Матущак О. І., Плотніцький Б. Д.)
у справі № 907/825/22
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельна компанія "Промжитлобуд"
до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
про визнання укладеним договору,
(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Ільницький М. П.)
Товариство з додатковою відповідальністю "Будівельне управління "Промжитлобуд" (далі - позивач, ТзДВ "Будівельне управління "Промжитлобуд") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - відповідач, Департамент) про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки в запропонованій редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, тим, що починаючи з 13.10.2021 відповідач, згідно з рішенням Ужгородської міської ради від 03.08.2021 № 357 "Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу", був зобов'язаний укласти із позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га.
На переконання позивача, за відсутності підстав для відмови в укладенні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки відповідно до частини п'ятої статті 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідач неправомірно зволікає в укладенні та підписанні договору купівлі-продажу земельної ділянки на виконання чинного рішення Ужгородської міської ради від 03.08.2021 № 357.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, позов задоволено повністю; вирішено вважати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га, між Департаментом, як продавцем, та ТзДВ "Будівельне управління "Промжитлобуд", як покупцем, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, розташованої у місті Ужгороді по вулиці Сергія Мартина (Паризької Комуни), № 2, на умовах наведених у резолютивній частині судового рішення.
Ухвалюючи судові рішення у справі, суди виходили з обставин того, що Ужгородська міська рада як орган місцевого самоврядування, в межах своєї компетенції прийняла рішення про продаж земельної ділянки позивачу, встановивши його істотні умови, а також перевіривши відсутність підстав для відмови у продажі земельної ділянки та уповноваживши відповідача по справі на укладення такого договору. Рішення Ужгородської міської ради від 03.08.2021 № 357 "Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу", яким вирішено продати ТзДВ "Будівельне управління "Промжитлобуд" земельну ділянку площею 2, 2319 га, на день розгляду справи є чинним та не оскаржувалось у встановленому законом порядку.
За висновками судів, ТзДВ "Будівельне управління "Промжитлобуд" як покупець здійснило всі необхідні дії з метою укладення договору купівлі-продажу, натомість відповідач як орган уповноважений на укладення договору, за відсутності законодавчо визначених перешкод неправомірно ухилився від свого обов'язку щодо його укладення. Наведене дає підстави вважати, що договір підлягає укладенню в судовому порядку.
Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, Департамент звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником визначено пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема: щодо застосування норм частини першої статті 127 та частини першої статті 128 ЗК України у справах про визнання укладеними договорів купівлі-продажу земельних ділянок комунальної власності в частині визначення належним відповідачем у таких справах саме органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення про продаж земельної ділянки і який є суб'єктом права власності на цю ділянку, а не виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування, якого уповноважено тільки на укладення договору купівлі-продажу від імені власника земельної ділянки комунальної власності (у спірному випадку - територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради).
Крім того, Департамент зазначає, що судами прийнято рішення про права особи, яка не була залучена до участі у справі - Ужгородської міської ради. Указане, на переконання скаржника, також є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини другої статті 287, пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу в цій частині доводів, скаржник зауважує, що висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно належного відповідача у справі (Департаменту) є необґрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується з положеннями статей 2, 3, 12, 127 ЗК України, пункту 34 частини першої статті 26, частини п'ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Скаржник наголошує на тому, що власником земельної ділянки площею 2,2319 га по вул. Сергія Мартина, 2, кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2636250221100) є саме територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради. Таким чином, у силу наведених вище положень чинного законодавства, фактичних обставин справи та змісту договору, у спірних правовідносинах продавцем земельної ділянки виступає територіальна громада м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, а не Департамент, якому лише доручено укласти договір купівлі-продажу від її імені.
Водночас приймаючи оскаржувані судові рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, оскільки прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки Ужгородської міської ради, що не була залучена до участі у справі. Вказане, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування прийнятих у справі рішень.
ТзДВ "Будівельне управління "Промжитлобуд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.
Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.03.2024 № 32.2-01/435 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 907/825/22 у зв'язку із запланованим відрядженням судді Волковицької Н. О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Могил С. К., Мачульський Г. М.
Як вже було зазначено вище, у цій справі з позовом до Департаменту звернулось ТзДВ "Будівельне управління "Промжитлобуд" про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки, власником якої є Ужгородська міська рада.
Вимога позивача зводилася до необхідності укласти такий договір у судовому порядку, оскільки за відсутності підстав для відмови в укладенні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки відповідно до частини п'ятої статті 128 ЗК України, відповідач (Департамент) неправомірно зволікає в укладенні та підписанні договору. Позивач наголошував на тому, що згідно з рішенням Ужгородської міської ради від 03.08.2021 № 357 "Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу" відповідач, починаючи з 13.10.2021 має обов'язок укласти такий договір.
Частиною першою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини перша - третя статті 45 ГПК України).
Статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі закріплено у статті 50 ГПК України.
Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов'язки.
Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2024 справу № 907/825/22 разом з касаційною скаргою Департаменту, яка подана на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19 та від 25.11.2021 у справі № 5011-15/10488-2012, згідно з яким: наявність підстав для скасування оскаржуваних судових передбачених положеннями наведеної статті можливе саме за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на обґрунтування підстав для відступу від зазначеного висновку Верховного Суду, посилалась на висновки щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України (передбачене зазначеною нормою порушення є самостійною обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд), які викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 924/207/20, від 22.02.2022 у справі № 908/889/21, від 31.05.2022 у справі № 910/2077/21, від 24.06.2022 у справі № 914/408/21, від 12.09.2022 у справі № 910/1744/21.
Разом з тим, на думку колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, у постановах від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19 та від 25.11.2021 у справі № 5011-15/10488-2012 Верховний Суд дійшов протилежних висновків щодо застосування пункту 8 першої статті 310 ГПК України.
Зокрема, під час касаційного перегляду вказаних справ (№ 910/17662/19, № 5011-15/10488-2012) одним із доводів скаржника було те, що суд прийняв рішення про права, інтереси та обов'язки іншої особи, але не залучив останню до участі у даній справі.
У зазначених справах Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відхилив наведений довід скаржника виснувавши про те, що останній не наділений повноваженнями представляти інтереси іншої особи у судах та замість такої особи вирішувати питання, чи порушені її права, інтереси або обов'язки, у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень у справі.
Отже, на думку колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, наведе переконливо свідчить про наявність принципово різного підходу до вирішення питання у частині застосування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду положень пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України щодо визначення відповідних підстав для скасування судових рішень, наявність яких (підстав) у справах № 910/17662/19 та № 5011-15/10488-2012 фактично пов'язано з особою, яка може заявити про такі підстави, а саме - виключно особою, що не була залучена до участі у справі.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 29.02.2024 справу № 907/825/22 повернув відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Зазначена ухвала мотивована тим, що у аспекті порушених у касаційній скарзі питань, підстав відкриття касаційного провадження, предмета спору і підстав позову (визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності), а також поставлених перед об'єднаною палатою Касаційного господарського суду питань, колегія суддів вказала про наявність висновків Касаційного цивільного суду щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), які є подібними щодо процедури вирішення питання наявності/ відсутності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у разі якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та обов'язки іншої особи, але не залучив останню до участі у даній справі.
Так, Касаційний цивільний суд у постановах від 09.01.2024 у справі № 397/389/22, від 06.12.2023 у справі № 932/1140/21, від 03.08.2023 у справі № 754/1879/22, від 28.06.2023 у справі № 637/46/21, від 05.04.2023 у справі № 521/8184/20 відхилив доводи скаржника про те, що суди прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, виснувавши, що: скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України можливе саме за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси; проте така особа не скористалась своїм правом на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Разом з цим, Касаційний цивільний суд у постанові від 04.12.2023 у справі № 707/157/22 зробив висновок про те, що: ухвалення рішення про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є самостійною та обов'язковою підставою для направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК кодексу України навіть у тому випадку, коли в касаційній скарзі такі доводи не наведені; при цьому така особа з відповідною касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій до касаційного суду не зверталась.
Повертаючи відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 907/825/22 для розгляду, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 29.02.2024 вказав, що в силу положень частини другої статті 302 ГПК України відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах об'єднана палата може лише за умови, якщо існує різна практика Касаційного господарського суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати щодо аналогічних норм права.
Отже, наведене вище переконливо свідчить про принципово різний підхід Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду щодо застосування судами касаційної інстанції положень процесуального законодавства (ГПК України і ЦПК України) в частині процедури вирішення питання наявності/відсутності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у разі, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та обов'язки іншої особи, але не залучив останню до участі у даній справі, що на переконання колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є неприпустимим.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 ГПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду враховує, що положення пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України і положення пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України є подібними щодо процедури вирішення питання наявності/відсутності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у разі якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та обов'язки іншої особи, але не залучив останню до участі у даній справі.
Отже, з урахуванням викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 924/207/20, від 22.02.2022 у справі № 908/889/21, від 31.05.2022 у справі № 910/2077/21, від 24.06.2022 у справі № 914/408/21, від 12.09.2022 у справі № 910/1744/21 висновку щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України (передбачене зазначеною нормою порушення є самостійною обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд), справа № 907/825/22 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.01.2024 у справі № 397/389/22, від 06.12.2023 у справі № 932/1140/21, від 03.08.2023 у справі № 754/1879/22, від 28.06.2023 у справі № 637/46/21, від 05.04.2023 у справі № 521/8184/20 (скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України можливе саме за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси; проте така особа не скористалась своїм правом на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення).
Враховуючи підстави, за яких колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про передачу справи № 907/825/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, наведені ТзДВ "Будівельне управління "Промжитлобуд" у додаткових поясненнях від 19.03.2024 обґрунтування щодо відсутності підстав для врахування висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2023 у справі № 707/157/22 в контексті застосування положень пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, колегією суддів відхиляється.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Суд
Справу № 907/825/22 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил