18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
18 березня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1599/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Єрьоменко В.В. - адвокат за ордером;
від відповідача: Бартош С.Б. - адвокат за ордером; Чернуха Д.Ю. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" ( смт. Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область) до приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" ( м. Черкаси) про стягнення 743 530,27грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 743 530,27 грн. з яких: 588 304,44 грн. основного боргу, 125 053,07 грн. інфляційних втрат та 30 172,76 грн. як 3 % річних на підставі договору поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022, укладеного між сторонами у справі.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримав повністю і просить суд їх задовольнити.
Відповідач просить у позові відмовити, вважає, що неотримання вантажу позивачем сталося з його вини.
У відповідності до ст. 2 ГПК України суд приєднав до справи всі пояснення та докази, які подавали сторони в ході розгляду справи. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач просить стягнути з відповідача, зокрема, 588 304,44 грн. основного боргу, на підставі договору поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022, укладеного між сторонами у справі, як вартості оплаченого, але не отриманого товару (аміачна селітра). На цю суму боргу позивач також нарахував і просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати в порядку ст. 625 ЦК України.
Сторонами не заперечується, що між Приватним підприємством "Промнафтохімкомплект" (Відповідач та Постачальник) і ТОВ "Добрива України" (Позивач та Покупець) 17.02.2022 року укладено Договір поставки № 17/02-2022 (а.с. 15), за умовами якого відповідач повинен постачати позивачу товар, а позивач повинен його прийняти та оплатити на умовах Договору.
Згідно розділу 8 Договору його укладено з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і Договір діє до кінця календарного року, в якому його було укладено.
При цьому договір без укладення додаткових угод вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін в місячний термін до дати його закінчення не виявить бажання його розірвати та письмово не попередила іншу сторону про свій намір.
Представники обох сторін підтвердили суду, що Договір між ними є чинним на час вирішення спору.
За доводами представників обох сторін, спірні відносини виникли між ними на підставі Договору поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022, всі надані докази у справі стосуються виконання саме цього Договору й інших відносин з приводу поставки селітри між ними не було.
Договір сторонами виконувався. На запитання суду, представники обох сторін стверджують, що всі документи та пояснення, які ними подано в справу, стосуються виконання саме умов вказаного договору поставки.
За умовами розділу 2 Договору Покупець телефоном або електронною поштою надсилає Постачальнику заявку на замовлення товару, в якій вказує його найменування та кількість і бажаний спосіб доставки - самовивіз чи поставка Постачальником за місцем знаходження Покупця. У відповідь на заявку Постачальник виставляє рахунок на оплату.
Після цього протягом 15 днів з дня отримання рахунку Покупець повинен Передати постачальнику електронною поштою заявку на поставку товару, в якій зазначається: найменування сторін, найменування та кількість товару умови поставки, найменування та код станції призначення при поставці залізничним транспортом та інші дані для належного виконання поставки.
За доводами обох сторін, по Договору повністю виконаною є Заявка вих. № 88 від 21/02/2022 (а.с. 23) на поставу селітри в кількості 22,2 т на суму 588 304,44 грн. Дана операція завершена отриманням товару та сплатою за нього коштів.
Натомість спір виник між сторонами щодо наступної Заявки за вих. № 102 від 23/02/2022 (а.с. 32), за умовами якої відповідач повинен був передати позивачу самовивозом 22,2 т селітри аміачної зі складу смт. Дніпряни Херсонська область (це поставка у вказаному місці на умовах FCA). Перевізником вказано ТОВ "Пегас Вінд" (код 40277140).
Позивач сплатив за цю поставку селітри повну її вартість 588304,44 грн. платіжним дорученням № 1498 від 23.02.2022 (а.с. 29) на підставі рахунку № 379 від 22.02.2022 (а.с. 27).
Отримання коштів відповідач підтверджує.
За умовами розділу 3 Договору між сторонами при любому способі поставки товару (в т.ч. самовивозом), датою поставки товару вважається дата, проставлена у ТТН або у залізничній накладній.
Разом із товаром Постачальник передає покупцю підписані видаткові накладні, залізничні або товарно-транспортні накладні. Підписання представником Покупця видаткової накладної підтверджує факт передачі разом із товаром всієї необхідної документації, що його стосується (п. 3.5 та 3.6. Договору).
За умовами Заявки (а.с. 32) відвантаження товару повинно відбутися 24.02.2022 року.
За доводами позивача, про що детально вказано у заяві свідка (директора ТОВ-позивача а.с. 51) ним не було отримано оплачену селітру в день прогнозованої її поставки 24 лютого 2022 року. За доводами перевізника, викладеними у листі від 01.11.2023 ТОВ "Пегас Вінд" (цей перевізник вказаний у Заявці -а.с. 32) водій прибув на автомобілі з напівпричепом до обумовленого у Заявці пункту відвантаження товару смт. Дніпряни Херсонської області для отримання товару. Під час перебування автомобіля в черзі під навантаження почулися вибухи. Після цього навантаження в порту припинилося і водій вимушений був поїхати порожнім (а.с. 34).
Позивач листом від 07.03.2022 (а.с. 35) вимагав у відповідача повернення коштів в сумі 588 304,44 грн. за непоставлений товар.
Між сторонами немає єдності у встановлені обставини фактичної події, за якої відбулася чи не відбулася передача товару за Заявкою від 23.02.22 (а.с. 32).
Так, позивач з урахуванням відомостей, отриманих від перевізника за листом від 01.11.2023, має інформацію про те, що автомобіль для завантаження прибув у порт, але завантажитися не зміг через обстріли.
Ніякої додаткової інформації про режим роботи Дніпрянського річкового порту та підтвердження чи спростування доводів і заперечень сторін щодо можливості отримати товар у порту 24.02.2022 року, суду та сторонам за їх запитами отримати не вдалося (а.с. 165).
Натомість у Претензії № 1 від 05.10.2023 (а.с. 40), яка передувала поясненням перевізника, позивач вказав, що транспорт Покупця взагалі не зміг прибути до місця навантаження товару, узгодженого у Заявці. Представник Постачальника не зміг в подальшому повідомити, на яких умовах буде поставлено замовлений та оплачений позивачем товар.
У Відповіді від 26.10.2022 на адвокатський запит та претензію (а.с. 47) відповідач повідомив позивача, про підтвердження укладення між сторонами Договору поставки № 17/02-2022, погодження поставки селітри за заявкою, повністю оплаченою позивачем 23.02.22 по рахунку № 379 від 22.02.2022. Селітру відповідач закупив у свого постачальника та за погодженням сторін її поставка мала здійснюватися без зобов'язання поставки засобами відповідача - лише видача зі складу Постачальника.
Відповідач стверджує, що в смт. Дніпряни Херсонська область партія селітри була готова до відвантаження у погоджену дату - 24.02.2022, однак сам же позивач у претензії вказує, що представник ТОВ "Добрива України" не прибув для отримання товару.
Також відповідач запевняє, що оскільки сторонами було чітко узгоджено місце поставки товару ( смт. Дніпряни Херсонська область) і товар в даний час знаходиться у місці відвантаження, то відразу після завершення воєнних дій та звільнення цієї території від окупації, товар буде видано позивачу.
Позивач в ході всього розгляду справи наполягає на неотриманні ним оплаченої партії селітри.
За умовами укладеного сторонами Договору поставки № 17/02-2022 від 17.02.22 якщо Покупець не подав своєчасно Заявку на поставку товару і не забезпечує вивезення товару у строк, що вказаний у заявці, то Постачальник вправі відмовитися від поставки товару без будь-яких негативних наслідків та повернути отриману передоплату на рахунок Покупця, з якого надійшла передплата (п. 2.5.).
У випадку поставки товару на умовах FCA (поставка у визначеному місці за правилами Інкотермс) - покупець власними силами організовує отримання товару на складі Постачальника, за адресою, повідомленою йому Постачальником (п. 3.2.).
Незалежно від обраних умов поставки, обов'язок Постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару перевізнику. З цього моменту до Покупця переходить право власності та Покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження товару.
Датою поставки товару вважається дата, що вказана у ТТН або у залізничній накладній (п. 3.4.).
У відповідності до положень ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:
1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;
2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;
4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;
5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За правилами ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Пункт 3.4. Договору між сторонами з приводу того, що обов'язок Постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару перевізнику є істотною умовою договору і має бути застосований у відносинах сторін. Крім того, за умовами п. 3.4. Договору датою поставки товару вважається дата, що вказана в ТТН або у залізничній накладній.
За відсутності Товарно-транспортної накладної, залізничної накладної чи видаткової накладної про передачу оплаченого товару або безпосередньо позивачу, або перевізнику, у суду немає підстав стверджувати про виконання зобов'язання Відповідачем по передачі товару Позивачу за умовами Договору та чинного законодавства.
Таким чином слід вважати, що 24 лютого 2022 року та станом на час вирішення спору, оплачене позивачем майно - партія селітри вартістю 588304,44 грн., не була поставлена позивачу згідно умов Договору між сторонами. І в той же час сплачені за цей товар кошти знаходяться у відповідача і не були повернуті позивачу, що спричинило спір.
Згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд вважає, що якщо товар все ще перебуває у Дніпрянському річковому порту і не може бути виданий позивачу відповідачем негайно, то це не може бути підставою для неповернення коштів позивачу, оскільки при цьому всі негативні наслідки такої ситуації покладаються виключно на позивача, при рівності сторін договору, яка має бути дотримана згідно правил ЦК та ГК України.
При цьому суд виходить з наступного:
За правилами розділу 7 Договору про Форс-мажор у відносинах сторін, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків за Договором у випадку настання обставин, що не залежали від волі сторін і яких неможливо було уникнути. До них віднесена також війна (п. 7.1. та 7.2.). Настання таких обставин передбачає продовження строку виконання договірних зобов'язань на період існування обставин непереборної сили.
Сторона, яка потрапила під дію такої обставин повинна попередити іншу сторону у письмовій формі.
Обидві сторони визнають, що таке попередження відповідачем на адресу позивача не було направлено.
Наявність обставин непереборної сили мають бути підтвердженими документом із ТПП України та /або повідомленням державних органів.
Якщо форс-мажорні обставини будуть продовжуватися більше двох місяців, то кожна із сторін справі розірвати Договір.
Обидві сторони визнають, що в даний час територія смт. Дніпряни Херсонська область (на території Новокаховської міської територіальної громади), де мала бути передана партія селітри, знаходиться під окупацією. Це підтверджується затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, на який відповідач посилається у відзиві на позов.
Суд констатує, що після 24.02.2022 (запланована у Заявці дата поставки товару а.с. 32) товар фактично не було передано ні безпосередньо позивачу ні визначеному у Заявці перевізнику для подальшої його доставки позивачу, бо доказів протилежного в справу не подано.
Зобов'язання по передачі товару у відповідача в даний час є чинним та не виконаним.
Суд відхиляє заперечення відповідача, що позивач відмовився від отримання товару, не подавши транспорт під навантаження у порту 24.02.2022, оскільки для цього у справі відсутні належні та допустимі докази, які б засвідчували чітке волевиявлення позивача з даного приводу.
З урахуванням окупації порту, де знаходиться селітра, склалася ситуація, що в даний час відповідач не може видати цей товар в погодженому у заявці місці, а позивач не може його там отримати.
При цьому з урахуванням істотної умови Договору про місце передачі товару відповідач вправі наполягати на виконанні зобов'язання саме в смт. Дніпряни Херсонської області, оскільки сторонами не погоджено іншої умови.
Суд не ставить під сумнів доводи відповідача про те, що непоставлена парія селітри дійсно була у розпорядженні відповідача і була придбана ним у ТОВ "Аматекс-Україна" за договором від 04.02.2022, що додано до відзиву на позов (а.с. 78-90). Крім того, на користь добросовісності відповідача судом враховується тривалість договірних відносин сторін і повне виконання відповідачем на користь позивача попередньої Заявки № 88 до Договору.
У виниклому між сторонами спорі з приводу виконання Заявки № 102 не можна говорити про завідомо винні чи недбалі дії обох сторін Договору щодо непередачі та неприйняття товару, оскільки про це немає належних доказів у справі. Ситуація з перевіркою позицій сторін та отриманням додаткових доказів щодо викладених обставин, для обох сторін обтяжена окупацією порту та відсутністю звязку із водієм перевізника (вказано в листі перевізника а.с. 34).
З урахуванням істотних умов Договору суд звертає увагу на недотримання відповідачем формальних та нескладних умов Договору, які б давали йому законну можливість продовжувати строк виконання зобов'язання, чим відповідач не скористався.
Для застосування умов розділу 7 Договору по форс-мажорні обставини, які б давали відповідачу повне право продовжити строк виконання договірних зобов'язань на весь період часу дії обставин непереборної сили, відповідач мав лише письмово попередити позивача.
Для такої дії Договором навіть не було встановлено ніякого обмежувального строку, який слід було дотримати.
Однак відповідач не виконав п. 7.4. Договору з цією умовою навіть в ході розгляду справи.
Тому відповідач не може скористатися умовами Договору про форс-мажорні обставини для відтермінування зобов'язання по поставці товару.
При цьому жодна із сторін не застосовує і п. 7.6. договору про право на розірвання договору, якщо форс-мажорні обставини тривають більше двох місяців.
Відповідач не застосовує і п. 2.5. договору про право відмовитися від поставки товару без будь-яких негативних наслідків для себе та повернути передоплату позивачу, якщо Покупець не забезпечив вивезення товару у строк, який зазначено в Заявці.
При цьому суд відхиляє заперечення позивача, що відповідач не має доказів готовності селітри до відвантаження в смт. Дніпряни станом на 24.02.2022. Суд виходить з того, що відповідач має докази її придбання у ТОВ "Аматекс-Україна" (а.с. 78- 95). Також суд враховує, що до часу виникнення спору щодо виконання Заявки № 102 від 23.02.2022 Договір між сторонами виконувався належним чином. На переконання суду, виходячи із поданих суду у справу доказів та поведінки відповідача, у суду немає підстав сумніватися у добросовісності відповідача в питанні готовності передати товар позивачу згідно всіх передбачених сторонами умов 24.02.2022, якби не сталася окупація порту в смт. Дніпряни.
Відповідач, як Продавець товару, безумовно мав проконтролювати передачу товару перевізнику для доставки його позивачу і з урахуванням причини не передачі товару мав визначитися із позивачем з приводу подальших своїх дій щодо поставки товару, від виконання якої відповідач не відмовився.
Натомість Продавець не узгоджує виниклу проблему невиконання зобов'язання по Договору і тривалий час тримає обох сторін у стані об'єктивної неможливості виконання зобов'язання по передачі товару, не задіявши механізм розділу 7 Договору про право на продовження строку виконання договірного зобов'язання через настання форс-мажорних обставин. Відповідач також не ініціював внесення змін до Договору щодо узгодження нових умов поставки.
Отже докази у справі вказують на те, що відповідач, як продавець, прострочив передачу товару позивачу.
При цьому немає ніяких законних підстав вважати, що відповідач діє правомірно, одночасно не передаючи товар позивачу і не повертаючи сплачені за нього кошти.
Згідно ч.2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивач заявленим позовом вимагає саме повернення коштів передоплати за товар.
Суд не погоджується із доводами відповідача, що позивач у виниклій ситуації незавершеності відносин по поставці за заявкою № 102, має сформувати нову заявку, яка повинна бути погоджена обома сторонами в загальному порядку і щодо нового місця поставки селітри теж.
Суд виходить з того, що у відповідача немає належних і допустимих доказів настання саме прострочки позивача, як одержувача товару по Договору. З огляду на відсутність у справі належних доказів про те, чи була можливість у відповідача в день вторгнення росії в Україну відвантажити товар позивачу 24.02.2022 і чи дійсно автомобіль позивача прибував під навантаження у порт смт. Дніпряни, суд не може достовірно встановити факт, через яку причину чи чию прострочку передача оплаченого позивачем товару не відбулася.
Тому суд оцінює виникнення права у відповідача відтермінувати передачу товару позивачу виключно за умовами Договору між сторонами.
Суд вже обґрунтував, що пункт 2.5. Договору дає право відповідачу відмовитися від поставки без будь-яких наслідків для себе та повернути передоплату, якщо позивач не забезпечує вивезення товару у погоджений строк.
Однак таких дій відповідач не вчиняє.
Розділом 7 Договору про форс-мажорні обставини передбачено, що настання таких обставин за умови належної поведінки сторони, яка зазнала їх впливу, передбачає продовження строку виконання договірного зобов'язання на період часу дії обставин непереборної сили ( п. 7.3.).
Однак відповідач не скористався розділом 7 Договору та не повідомив письмово позивача про настання таких обставин.
Відсутність доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажор, який впливає на передачу товару відповідачем позивачу, визнають обидві сторони.
Таким чином відповідач, як продавець, що отримав повну вартість товару і не передав його позивачу, має повернути позивачу всю суму передоплати.
Норми чинного законодавства, які надавали б відповідачу утримувати в себе передоплату і не передавати товар, суду не вказані.
Оскільки спір в ході розгляду справи врегульовано не було, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 588 304,44 грн. вартості оплаченого але не переданого товару.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму основного боргу, судом встановлено наступне:
За доводами позивача, ним було направлено на адресу відповідача лист № 11 від 07.03.2022 (а.с. 35) з вимогою повернути кошти передоплати у повній сумі за непоставлений товар. Цим листом позивач обгрунтовує початок строку розрахунків платежів за ст. 625 ЦК України.
В засіданні 18.03.2024 судом за участі представників обох сторін було оглянуто електронну пошту позивача і підтверджено надіслання на елпошту відповідача, зазначену у Договорі, вказаного листа та актів звірки ( а.с. 35-39).
Доводи відповідача про неотримання листа № 11 від 07.03.2022 суд відхиляє за відсутністю належних і допустимих доказів про це, та про те, що після його отримання від позивача, він не був видалений з елпошти відповідача.
За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана відповідальність передбачена Законом і не залежить від включення її до умов Договору між сторонами.
У відповідності до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Суд вже вказував, що згідно ч. 2, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
На переконання суду, єдиною причиною невиконання відповідачем зобов'язання передати позивачу оплачений ним товар в смт. Дніпряни, є окупація Новокаховської ТГ з 24.02.2022, яка триває по даний час і це є обставиною, під вплив якої відповідач потрапив не зі своєї волі.
При основному боргові 588 304,44 грн. позивач нарахував відповідачу 125 053,07 грн. інфляційних втрат та 30 172,76 грн., які нараховуються згідно закону аж до повного виконання основного зобов'язання і вже становлять майже третину основного боргу.
Позивач нарахував ці два види стягнення одночасно і не повідомляє про намір обмежитися у строках їх нарахування в подальшому.
Зі сплином часу ці зобов'язання перекриють основний борг та стануть не засобом компенсації втрати вартості грошей та дисциплінування у сфері договірних відносин, а виключно фінансовим тягарем для відповідача, який не може перепродати наявний в окупованому порту товар та виручити за нього кошти для розрахунку із позивачем.
Це ставить сторони в нерівні умови ведення бізнесу та несення самим лише відповідачем тягаря страху і ризику комерційної діяльності від виключно несприятливих та невідворотних обставин, під дію яких в даному конкретному випадку, підпали обидві сторони.
За обставинами справи у суду немає підстав сумніватися у добросовісності відповідача, як постачальника товару, що суд вже вказав у рішенні.
З урахуванням ст. 86 ГПК України, керуючись внутрішнім переконанням та з урахування обставин справи, суд вважає, що покладення на відповідача ще й сплати нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат згідно положень закону по ст. 625 ЦК України, не відповідатиме принципу виникнення цього зобов'язання на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд вважає, для застосування ст. 625 ЦК України для стягнення 3% річних та інфляційних втрат повинна мати місце винна поведінка боржника у невиконанні грошового зобов'язання, яка не обтяжена настанням об'єктивних непереборних обставин, що позбавляють боржника можливості вільно розпоряджатися своїми активами та вживати заходів для погашення боргу в т.ч. за рахунок перепродажу спірної партії селітри.
Отже позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача лише 588 304,44 грн. основного боргу як повернення передоплати за товар на підставі договору поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022, а решті вимог у позові відмовити.
Пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути 8 824,57 грн. на відшкодування сплаченого судового збору, решту покласти на позивача.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" (м. Черкаси) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" (смт. Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область) - 588 304,44 грн. основного боргу як повернення передоплати за товар на підставі договору поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022 та 8 824,57 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
В решті вимог у позові відмовити.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 24 березня 2024 року
Суддя Н.М. Спаських