29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"20" березня 2024 р. Справа № 926/4354/23
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Буй К.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Хмельницький
про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України від 11.08.2023р. №72/53-р/к у справі №72/40-23
Представники сторін:
Від позивача: Юзьків М.І. - на підставі виписки з ЄДР (в режимі відеоконференції);
Від відповідача: Логінова Т.Ю. - на підставі виписки з ЄДР;
В судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть:
До Господарського суду Хмельницької області на підставі ст.31 ГПК України за підсудністю надійшла справа №926/4354/23 за позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці до Південно - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Хмельницьки про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України від 11.08.2023р. №72/53-р/к у справі №72/40-23.
Ухвалою суду від 21.11.2023р. прийнято справу №926/4354/23 до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Присутній в засіданні суду представник позивача (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволені позову. У поданій відповіді на відзив 06.02.2024р. зазначив, що наведені відповідачем аргументи не грунтуються на нормах, що регулюють спірні правовідносини.
Присутній в засіданні суду представник відповідача у своїх усних поясненнях та у поданому суду відзиві на позов від 19.12.2023р. заперечував щодо задоволення позовних вимог, зокрема зазначив, що відповідачем здійснено розгляд справи № 72/40-23 про порушення Чернівецькою міською радою законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.
В ході проведеного дослідження виявлено, що дії Чернівецької міської ради, які полягають у прийняття рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014р. № 1475 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівців» (зі змінами внесеними Рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016 № 95), окремі положення якого, (пункти 3.1., 3.2., 3.3., 3.8.1., 3.15. розділу 3) не відповідають Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1330/20068, а також відсутність в Положенні істотних умов та чітких термінів оформлення паспорта прив'язки ТС, передбачених пунктами 2.6.-2.15. Порядку, містять ознаки порушення, передбаченого пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.
Чернівецька міська рада не дотримується вимог Порядку, який є обов'язковим для застосування органами місцевого самоврядування, внаслідок чого вступ на ринок суб'єктів господарювання ускладняється, що може призвести до обмеження конкуренції на ринку реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах.
Відповідач вважає, що дії Міської ради, які полягають у прийнятті рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014р. №1475 (зі змінами внесеними Рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016р. № 95), окремі положення якого, не відповідають Порядку, є порушенням, що передбачене пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Рішенням Адміністративної колегії Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11 серпня 2023 року №72/53-р/к у cправі №72/40-23 визнано дії Чернівецької міської ради які полягають у прийняття рішення від 29.12.2014р. №1475 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків i тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Чернівці (із змінами внесеними рішенням від 04.02.2016р. №95) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг i виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади.
Зазначеним рішенням зобов'язано Чернівецьку міську раду у двомісячний строк з дня отримання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення.
В ході розгляду справи №72/40- 23 відповідачем встановлено, що Чернівецькою міською радою прийнято Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності розміщення літніх торгових майданчиків i тимчасових споруд проведення підприємницької діяльності, яке затверджене рішенням 29.12.2014р. №1475 із змінами, внесеними рішенням від 04.02.2016р. №95.
Пунктами 3.1, 3.2 Положення визначено, що підставою для розміщення стаціонарної тимчасовоі споруди (далі - ТС) для проведення підприємницької діяльності є паспорт прив'язки ТС та правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Підставою для розміщення пересувної тимчасової споруди (ПТС) або літнього торгового майданчика (ЛТ паспорт прив'язки ПТС/ЛТМ та договір про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності.
Пунктом 1.2. цього Положення визначено, що дане Положення розроблено з метою визначення порядку та умов для отримання тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків (далі - ЛТ) пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - ПТС), регулювання організаційно-правових відносин, пов'язаних з оформленням договорів.
Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:
Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п. 1 статті 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем здійснено розгляд справи № 72/40-23 про порушення Чернівецькою міською радою законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною 1 статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.
В ході проведеного дослідження виявлено, що дії Чернівецької міської ради, які полягають у прийняття рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014 № 1475 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівців» (зі змінами внесеними Рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016 № 95), окремі положення якого, (пункти 3.1., 3.2., 3.3., 3.8.1., 3.15. розділу 3) не відповідають Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.201р.1 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1330/20068, а також відсутність в Положенні істотних умов та чітких термінів оформлення паспорта прив'язки ТС, передбачених пунктами 2.6.-2.15. Порядку, містять ознаки порушення, передбаченого пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.
Основними нормативно-правовими актами, якими повинні керуватися органи місцевого самоврядування в питаннях регулювання діяльності суб'єктів господарювання на регіональних ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах є: Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»; Закон України «Про благоустрій населених пунктів»; Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»; наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (зі змінами); ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»; ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі»; Зміна №1 ДБН Б.2-5:2011 «Благоустрій територій».
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить зокрема затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів та затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Згідно з частиною четвертої вказаної вище статті рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, в тому числі розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, встановлюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
На виконання зазначеної норми закону, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1330/20068, затверджений Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який визначає механізм їх розміщення (далі - Порядок).
Вказаний Порядок, є обов'язковим для виконання центральними органами виконавчої влади їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами. Чинним законодавством не передбачено розроблення та затвердження альтернативних порядків розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до викладеного, органи місцевого самоврядування повинні неухильно дотримуватись норм та вимог, встановлених Порядком.
Відповідно до пункту 2.1. Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) є паспорт прив'язки ТС.
Пунктом 2.2. Порядку визначено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
До заяви додаються:
графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування тимчасової споруди, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М1: 500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості;
реквізити замовника (найменування, прізвище, ім'я, по батькові, контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.
Цей перелік документів є вичерпним (пункт 2.3. Порядку).
Згідно з пунктом 2.6 Порядку для оформлення паспорта прив'язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає:
схему розміщення ТС;
ескізи фасадів ТС у кольорі М1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат;
технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.
Зазначені документи отримуються самостійно.
Пунктом 2.13 Порядку передбачено, при оформленні паспорта прив'язки забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.
Строк дії паспорта прив'язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 2.17. Порядку).
Пунктом 2.20 Порядку передбачено, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки ТС.
Чернівецькою міською радою прийнято рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014р. № 1475 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівців».
Рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016р. № 95 було внесено зміни до Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівців, затвердженого рішенням міської ради 6 скликання від 29.12.2014 р. № 1475» та викладено його в новій редакції (далі - Положення).
Відповідно до пункту 3.1. Розділу 3 Положення підставою для розміщення стаціонарної тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є паспорт прив'язки ТС та правовстановлюючий документ на земельну ділянку.
Згідно з пунктом 3.2. Розділу 3 Положення підставою для розміщення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - ПТС) або літніх торгових майданчиків (далі - ЛТМ) є паспорт прив'язки ПТС/ЛТМ та договір про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності.
Вказані норми Положення суперечать пункту 2.1. Порядку.
Відповідно до пункту 3.3. Розділу 3 Положення замовник, зацікавлений у встановленні ПТС чи ЛТМ звертається до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради із заявою встановленого зразка про можливість розміщення ПТС або ЛТМ до якої додає:
- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ПТС/ЛТМ, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М1:500 кресленням контурів ПТС/ЛТМ з прив'язкою до місцевості;
- ескізні пропозиції вигляду;
- лист погодження (у разі наявності балансоутримувача території відповідно до пункту 3.15 цього Положення).
Цей перелік документів є вичерпним.
Згідно з пунктом 3.15. Розділу 3 Положення у випадку розміщення тимчасових споруд та літніх торгових майданчиків передбаченому пунктом 1.6. цього Положення замовник, отримавши від балансоутримувача територій попереднє погодження у вигляді листа в якому зазначається функціональне призначення, період розміщення і площа ПТС/ЛТМ разом із викопіюванням з генерального плану розвитку даної території, звертається до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради у порядку визначеному пунктом 3.3. цього Положення.
Вказані норми Положення суперечить пункту 2.2. Порядку.
При цьому, не подання суб'єктом господарювання правовстановлюючого документу на земельну ділянку, договору про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності, ескізних пропозиції вигляду та листа -погодження при наданні заяви для розміщення ТС органу з питань містобудування та архітектури може призвести до ухвалення рішень про необґрунтовану відмову щодо встановлення ТС.
Таким чином, Чернівецька міська рада не дотримується вимог Порядку, який є обов'язковим для застосування органами місцевого самоврядування, внаслідок чого вступ на ринок суб'єктів господарювання ускладняється, що може призвести до обмеження конкуренції на ринку реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах.
Порядок, передбачає, що паспорт прив'язки ТС має свій строк дії, який визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні та умови продовження строку дії паспорта прив'язки ТС (пункти 2.17. та 2.18. відповідно).
У разі коли власник (користувач) має намір змінити естетичний вигляд ТС, він звертається до відповідного органу з питань містобудування та архітектури з письмовою заявою щодо внесення змін до паспорта прив'язки ТС у частині ескізів фасадів. Орган з питань містобудування та архітектури розглядає нові ескізи фасадів ТС впродовж десяти робочих днів з дня подання такої заяви та за відсутності обґрунтованих заперечень керівник (заступник) органу з питань містобудування та архітектури візує нові ескізи фасадів ТС (пункти 2.32. Порядку).
Натомість Положення, затверджене Рішенням Міської ради, не містить істотних умов та чітких термінів оформлення паспорта прив'язки ТС, які передбачені пунктами 2.6.-2.15. Порядку.
Крім цього, пунктом 3.8.1. Розділу 3 Положення, передбачено, що термін дії паспорта прив'язки ЛТМ/ПТС повинен відповідати терміну визначеному Договором.
Вказаний пункт суперечить пункту 2.17. Порядку.
Естетичний вигляд місця здійснення підприємницької діяльності може мати своєю метою ознайомити споживачів із основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї. Зміна естетичного вигляду ТС сприятиме залученню нових клієнтів та відповідно збільшення доходу суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, надання послуг і виконання робіт у ТС.
Така невизначеність та непрозорість умов з надання паспорту прив'язки ТС, відсутність вичерпного переліку необхідних документів значно ускладнюють процедуру встановлення ТС а також їх експлуатацію, оскільки надає можливість Чернівецькій міській раді встановити додаткові, не передбачені Положенням, вимоги до суб'єкта господарювання (зокрема: з надання зайвих документів та довідок, оплати за видачу паспорту прив'язки), що в свою чергу призведе до додаткових витрат коштів та часу суб'єктів господарювання на виготовлення та оформлення відповідної документації, а відсутність визначених строків - до необґрунтованого зволікання з розглядом заяв.
Це може призвести до обмеження підприємницької ініціативи, зменшення доходу суб'єктів, а відтак, і до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у ТС в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що антиконкурентними діями, зокрема органів місцевого самоврядування, є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність, зокрема органів влади, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Таким чином, дії Чернівецької міської ради, які полягають у прийняття рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014р. № 1475 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівців» (зі змінами внесеними Рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016р. № 95), окремі положення якого, (пункти 3.1., 3.2., 3.3., 3.8.1., 3.15. розділу 3) не відповідають Порядку, а також відсутність в Положенні істотних умов та чітких термінів оформлення паспорта прив'язки ТС, передбачених пунктами 2.6.-2.15. Порядку, містять ознаки порушення, передбаченого пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади, Чернівецького району, Чернівецької області.
У зв'язку з вищезазначеним, адміністративною колегією Відділення 08 липня 2022 року були надані Чернівецькій міській раді рекомендації «Про припинення дій, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції» №72/02-рк/к.
Відповідно до наданих рекомендацій Міська рада повинна була припинити дії, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах шляхом приведення Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівці, затверджене рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014р. № 1475 (зі змінами внесеними Рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016р. № 95) до вимог чинного законодавства України.
Про результати розгляду цих рекомендацій необхідно було повідомити територіальне відділення протягом 60-денного строку з дня їх отримання. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Рекомендації було отримано Чернівецькою міською радою 18.07.2022р. Таким чином, кінцевий термін виконання Рекомендацій сплинув 16.09.2022р.
Листами від 14.09.2022р. №24/01-08/1-2325 (вх. від 26.09.2022р. №72-01/1272) та від 27.09.2022р. № 24/01-08/1-3242 (вх. від 29.09.2022р. №72-01/1298) Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив відповідача про те, що Чернівецькою міською радою розробляються Правила благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади, де одним із розділів є «Вимоги до розміщення і функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм». Після врахування зауважень та рекомендацій Державної регуляторної служби України та прийняття регуляторного акта, а саме: «Правила благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади» Чернівецька міська рада планує розглянути внесення змін до Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівці, затвердженого рішенням 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014р. №1475 (зі змінами внесеними рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016р. №95), про що Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України буде повідомлено додатково».
Листом від 13.02.2023р. №72-02/108е відповідач звернувся до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради з проханням надати інформацію щодо виконання Рекомендацій з відповідними підтверджуючими документами.
Листом від 16.02.2023р. №24/01-08/1-597 (вх. №72-01/268 від 16.02.2023р.) Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив про те, що проєкт регуляторго акту «Правила благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади» включений до порядку денного 30 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання та розглядатиметься в лютому 2023 року.
У зв'язку з вищезазначеним, відповідач повторно звернувся до Чернівецької міської ради (лист від 09.03.2023р. №72-02/194е) щодо вжитих органом місцевого самоврядування заходів для виконання Рекомендацій.
Однак, Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради листом від 16.03.2023р. №24/01-08/1-954 (вх. №72-01/508 від 17.03.2023р.) повідомив відповідача про те, що проєкт регуляторного акту «Правила благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади» був включений до порядку денного 30 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання, розглядався Чернівецькою міською радою 23.02.2023 р., проте під час розгляду знятий на доопрацювання, створено редакційну комісію з даного питання відповідно до статті 18 Регламенту Чернівецької міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 28.01.2021 №29.
Чернівецька міська рада планує розглянути внесення змін до Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівці, затвердженого рішенням 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014р. №1475 (зі змінами внесеними рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016р. №95), після прийняття регуляторного акта, а саме: «Правила благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади», де одним із розділів є «Вимоги до розміщення і функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм».
Таким чином, Чернівецькою міською радою протягом 60-денного строку не приведено Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівці, затверджене рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014р. № 1475 (зі змінами внесеними Рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016р. № 95) до вимог чинного законодавства України.
Наявними у справі доказами підтверджується висновок відповідача про те, що дії Чернівецької міської ради, які полягають у прийнятті рішення 59 сесії 6 скликання від 29.12.2014р. №1475 (зі змінами внесеними Рішенням 2 сесії 7 скликання Міської ради від 04.02.2016р. № 95), окремі положення якого, не відповідають Порядку, є порушенням, що передбачене пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах Чернівецької міської територіальної громади, Чернівецького району, Чернівецької області.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Водночас, у застосуванні приписів статті 86 ГПК України Верховний Суд виходить, зокрема, з того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною першої статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Принцип змагальності не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20.
Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов'язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Згідно ч.9, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору у зв"язку із відмовою у позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2024р.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук 3 прим.:
1- до справи;
2- позивачу - law1@rada.cv.ua;
3 - відповідачу - 29001, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54