Справа №463/2555/24
Провадження №1-кс/463/2551/24
25 березня 2024 року м. Львів
Cлідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_3 від 16.03.2024 року, -
встановив:
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_3 від 16.03.2024 року.
Скаргу мотивує тим, що адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 було подано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, заяву від 16.03.2024 року про вчинення кримінального правопорушення. Уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, в порушення вимог ст.214 КПК України протягом 24 годин питання про внесення в ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення не вирішив, натомість фактично відмовлено у внесенні таких відомостей. А тому скаржник звернувся до слідчого судді з відповідною скаргою, яку просить задоволити.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримала, просить таку задоволити.
Представник суб'єкта оскарження - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Слідчим подано до суду заперечення на скаргу та відповідь на заяву адвоката ОСОБА_3 , відповідно до якої таку скеровано за підслідністю до ГУНП у Львівській області. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні такої слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. В свою чергу КК України визначає вичерпний перелік суспільно небезпечних діянь, які є злочинами та характеризує, у чому саме полягає об'єктивна та суб'єктивна його сторона, кваліфікуючі ознаки та інше.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, - вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.
Аналіз положень статей 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
У пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень:
1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Директором Бюро економічної безпеки України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті;
2) вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті;
3) проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), крім кримінальних правопорушень, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.
Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені цим розділом кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів.
Окрім загальних ознак кримінального правопорушення військові кримінальні правопорушення мають спеціальні ознаки: 1) об'єкт посягання - встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби 2) суб'єкт - військовослужбовець, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів. 3) кримінальна протиправність - визнання діяння військовим кримінальним правопорушенням тільки в тому разі, якщо воно прямо передбачене у розділі XIX Особливої частини КК України.
Відповідно до п.1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» військовослужбовці РТЦК та СП не віднесені до працівників правоохоронних органів, а тому їх незаконні дії (окрім військових кримінальних правопорушень визначених у Розділі XIX Особливої частини КК України), не являються компетенцією Державного бюро розслідувань.
Скаржником в повідомленні про вчинення кримінального правопорушення та в скарзі визначено суб'єкта кримінального правопорушення, який не відноситься до підслідності Державного бюро розслідувань.
Як вбачається, з відповіді слідчого ТУ ДБР від 25.03.2024 року, повідомлення ОСОБА_5 перенаправлено до ГУНП у Львівській області за підслідністю, оскільки таке не підслідне слідчим ДБР.
Положення статті 214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпеченого діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань та ст. 216 КПК України, відповідно до якої визначається підслідність органів на здійснення досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Отже, направлення заяви до відповідного органу задля прийняття рішення за наслідком розгляду такої заяви не суперечить положенням ст.ст. 214, 216, 218 КПК України і вказана обставина спростовує факт здійснення заявленої скаржником бездіяльності.
Також звертаю увагу на абз. 2 ч.1 Розділу ІІІ Інструкції про порядок прийняття, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення у центральному апараті Державного бюро розслідувань, яким визначено, що заява про кримінальне правопорушення може бути направлена за належністю за підписом керівника (начальника) слідчого підрозділу, у якому вона розглядалась, для прийняття відповідного рішення до іншого органу досудового розслідування або до територіального управління ДБР.
Таким чином, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, оскільки події зазначені в повідомленні про вчинення кримінального правопорушення підслідні слідчим органам Національної поліції, та не відносяться до підслідності слідчих ДБР.
Крім цього, суд не виключає внесення відомостей до ЄРДР за заявою адвоката ОСОБА_3 від 16.03.2024 року відповідно до положень ст. 214 КПК України ГУ НП у Львівській області якому і була скерована відповідна заява. При цьому, як зазначалось адвокатом ідентична заява про вчинення кримінального правопорушення була подана до Відділу поліції № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області та у зв'язку з бездіяльністю уповноваженої особи, адвокатом подано скаргу до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова.
Керуючись вимогами статей 214, 303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановив:
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_3 від 16.03.2024 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1