Справа № 463/809/24
Провадження № 2-а/463/19/24
іменем України
20 березня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Яворського С.Й.,
секретар судового засідання Козак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львів у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Ваніва Михайла Йосифовича (місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, 19, код ЄДРПОУ: 41299834), Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Авраменка О.В.
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Позов обґрунтовано тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №985262 від 18.01.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за ч.1 ст.126 КУпАП, у зв'язку з тим, що 18 січня 2024 року о 00 годині 52 хвилин в м. Львів-Винники, перехрестя вул. Кільцева - вул. Сахарова водій керуючи транспортним засобом Toyota Campry, д.н.з. НОМЕР_2 , не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п.2.1 ґ ПДР .
Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою що підлягає скасуванню виходячи з наступного:
-працівникам патрульної поліції зазначав, що транспортним засобом не керував, таким керувала дружина, намагався показати документ в мобільному додатку «ДІЯ», однак поліцейським дані твердження були проігноровані;
-поліцейським вказувалось, що ним здійснювалась вимога про зупинку транспортного засобу, однак відповідач не проінформував позивача, які конкретно пункти ПДР ним було порушено, що свідчить про безпідставність зупинки транспортного засобу;
-зі змісту постанови не зрозуміло який конкретний підпункт ПДР порушено позивачем, відтак дана обставина повністю нівелює описану в постанові суть адміністративного правопорушення;
-при винесенні оскаржуваної постанови відповідач не дав можливості отримати пояснення у свідків; не зазначив у ній докази, які свідчили б про наявність подій й у діях позивача складу адміністративного правопорушення; не зазначив, який конкретний підпункт ПДР було порушено позивачем
Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2024 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду на 19.02.2023 року о 12- 00 год.
19.02.2024 року, на підставі клопотання представника позивача, судом залучено до участі у справі, в якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції. Судове засідання відкладено на 04.03.2024 року.
21.02.2024 року до суду поступив відзив Департаменту патрульної поліції, відповідно до якого в задоволенні позову просять відмовити. До відзиву додано диск з відеозаписом події, яка мале місце 18.01.2024 року
Судове засідання на підставі клопотання представника позивача відкладено на 11.03.2024 року, а в подальшому на 20.03.2024 року о 11-30 год.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Авраменко О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити.
Представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, у відзиві просив розгляд справи проводити без їх участі.
Допитана в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_2 , показала що являється дружиною позивача. Працює директором в ресторані Святослав. 17.01.2024 року в вечері вона була на роботі. За нею заїхав її чоловік, позивач по справі, щоб забрати з роботи. Він сидів в ресторані, чекав її, оскільки їй треба було завершити роботу. Після опівночі вони вийшли з ресторану та пішли до автомобіля. За кермо сіла вона, оскільки має перепустку підчас комендантського часу. Коли вони приїхали під будинок в якому проживають, заглушили автомобіль та пішки підходили до будинку, під'їхала поліцейська машина. Працівник поліції, побачивши її чоловіка, який вже курив неподалік будинку, щоб той надав документи на право керування транспортним засобом. Чоловік пояснював, що таким не керував, керувала дружина, то чому він має давати на перевірку документи. В подальшому, хотів показати документи в мобільному за стосунку «ДІЯ», однак поліцейські вже застосували до нього наручники. Автомобілем керувала вона. По дорозі не бачила, щоб хтось їх зупиняв. Поліцейським говорила, що їхала за кермом вона. Також зазначила, що коли вони виходили з чоловіком з ресторану ОСОБА_3 , та вона сідала за кермо, недалеко проходив ОСОБА_4 , який міг бачити, що саме вона керувала транспортним засобом.
Допитаний в судовому засіданні, в якості свідок ОСОБА_4 , показав, що працює водієм на ВМВ «Транс». Бицьких знає, бо живуть у Винниках. ОСОБА_2 працює в ресторані ОСОБА_3 , на посаді виконавчого директора. 18.09.2024, десь приблизно опівночі, він був неподалік ресторану ОСОБА_3 та бачив як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виходили з ресторану. ОСОБА_5 пішла з лівої сторони автомобіля та сіла на водійське місце, а ОСОБА_6 на пасажирське. ВВ подальшому автомобіль поїхав, та більше їх не бачив.
У відповідності до ст.205 КАС України суд розглянув справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.
За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №985262 від 18.01.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за ч.1 ст.126 КУпАП, у зв'язку з тим, що 18 січня 2024 року о 00 годині 52 хвилин в м. Львів-Винники, перехрестя вул. Кільцева - вул. Сахарова водій керуючи транспортним засобом Toyota Campry, д.н.з. НОМЕР_2 , не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п.2.1 ґ ПДР.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивачу інкримінується порушення п.п. 2.1 ґ ПДР. Як вбачається з п.2.1 ґ ПДР правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Однак як вбачається з фабули правопорушення водій не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п.2.1 ґ ПДР. Тобто в постанові поліцейським невірно вказано пункт ПДР.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
.
Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення
Відповідачем до відзиву не надано жодного доказу, який би стверджував, що позивач у зазначений в постанові час керував транспортним засобом. Посилання на такі докази, також не містить сама постанова. Наданий відеозапис події, також не спростовує позицію позивача, що транспортним засобом він не керував, а керувала його дружина. Більше того така позиція, підтверджується показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У той же час у ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, оскільки позивач заперечує порушення ним ч.1 ст. 122 КУпАП, а інших доказів вчинення останнім відповідного адміністративного правопорушення відповідачем не надано, у той час як доказування (а так само обвинувачення) не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 72 КАС України не підтверджені.
Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - працівником поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.
Що стосується позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій поліцейського, то в задоволенні такої вимоги слід відмовити, оскільки ч.3 ст.286 КАС України не передбачено такого рішення суду, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до положень ст.139 КАС України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 605,60 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 241-246, 286 КАС України, суд,
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №985262 від 18.01.2024 року, відносно ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП в сумі 425 грн., а відповідну справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.
Повний текст рішення складено 22.03.2024 року.
Суддя С. Й. Яворський