Справа № 445/2979/23
Провадження № 1-кп/445/127/24
25 березня 2024 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочів Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023141210000500 від 12.11.2023 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Батьків Бродівського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , пенсіонера, працюючого водієм відділу освіти Золочівської РДА, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-
встановив:
11 листопада 2023 року, в період часу з 13 години 45хвилин по 13 годину 55 хвилин, точного часу досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи на території свого домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у словесний конфлікт із ОСОБА_6 , який перебував поблизу воріт до господарства ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , в ході якого ОСОБА_4 , діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій та їх негативні наслідки, реалізуючи свій умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та розуміючи незаконність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, умисно наніс один удар металевою лопатою в область правої ліктевої кістки ОСОБА_6 спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому н/3 (нижньої третини) правої ліктевої кістки, садна правого променево - зап'ястного суглобу, які згідно із висновком експерта по ознаці тривалого розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачуєтьсяв умисному спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто спричиненні умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як пред'явленні в обвинуваченні. Щиро кається у вчиненому, просив його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, подав суду заяву у якій просить розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_4 проводити без його участі. При вирішенні покарання ОСОБА_4 покладається на розсуд суду.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд робить висновки, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я доведена повністю.
Відповідно до положень ст. 50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого суд бере до уваги, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря- психіатра не перебуває, пенсіонер, за місцем проживання та місцем праці характеризується позитивно.
Відтак, з урахуванням усіх обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті, суд не знаходить, так як вважає їх такими, що не призведуть до виправлення особи засудженого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлений.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Питання, щодо майна на яке накладено арешт слід вирішити у відповідності до ст. 174 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк рахувати з дня проголошення вироку - 25.03.2024.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області від 20.11.2023.
Речові докази, а саме: металеву лопату із дерев'яним держаком - конфіскувати в дохід держави.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1