Справа №442/9336/23
Провадження №2/442/294/2024
21 березня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Крамара О.В.
з участю секретаря судового засідання - Півали І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
28.12.2023, ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним вище позовом в якому просить: стягнути з відповідача в її користь 15000 доларів США заборгованість за договором позики; 31050 дол. США - пені за прострочення сплати боргу, а також судові витрати.
В обґрунтування якого посилається на те, що 26.11.2021 між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Ломакіною О.Я., за реєстром № 1004, згідно якого вона безпроцентно передала відповідачу грошові кошти в сумі 15000 дол.США, що на день позики за курсом НБУ становило 405384 грн.
Даним договором обумовлено, що відповідач поверне їй позику в доларах США рівними частинами по 5000 доларів США не пізніше 26.05.2023.
Своїх зобов'язань за договором позики відповідач не виконав, на її прохання повернути борг добровільно не реагує та станом на день подання позову - не повернув, чим порушив виконання свого зобов'язання.
Така протиправна поведінка відповідача грубо порушує її права та інтереси, а тому вона змушена звернутися з даним позовом в суд за захистом порушених прав та інтересів.
Ухвалою від 29.12.2023 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 22.01.2023 року, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
22.01.2024 розгляд справи відкладено на 13.02.2024.
13.02.2024 ухвалою суду здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 05.03.2024.
05.03.2024, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.03.2024.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча про місце та час проведення судового засідання була повідомлена вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.
Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, суд встановив наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, «здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
За принциповими положеннями ст.12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Матеріалами справи встановлено, що 26.11.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Ломакіною О.Я., за реєстром № 1004.
Відповідно до Договору ОСОБА_1 , безпроцентно передала відповідачу грошові кошти в сумі 15000 дол.США, що на день позики за курсом НБУ становило 405384 грн.
Пунктом 2.1.1 вказаного договору обумовлено, що відповідач зобов'язується повертати позику в доларах США рівними частинами по 5000 доларів США, але не пізніше 26.05.2023.
Однак як встановлено в судовому засіданні, зазначених коштів, а саме 15000 доларів США, відповідач так і не повернув у вказаний у договорі строк.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
У відповідності до пункту 3.5 Договору позики у випадку несвоєчасного виконання своїх зобов'язань позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю штраф у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Із наведеного слідує, що з відповідача підлягає стягненню штраф, розрахунок якого слід провести за наступною формулою: 15000 х 1% х 207 = 31050, де: 15000 сума боргу, 1% - штраф за кожний день прострочення повернення боргу; 207 - кількість прострочених днів повернення боргу (з 27 травня 2023 року по 20 грудня 2023 року). «Сума боргу х 1% Термін повернення позики сплив 26 травня 2023 року. Кількість прострочених днів станом на 19 грудня 2023 року становить 207 днів. Отже штраф за прострочення виконання зобов'язання становить 31050 (тридцять одна тисяча п'ятдесят) доларів США.
Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позов про позов підставний та підлягає задоволенню, оскільки позикодавець вправі вимагати повернення позики, так як позичальник - відповідач, отримавши у власність передані йому позикодавцем позивачем гроші, став зобов'язаним повернути позикодавцю предмет позики в обумовлений договором позики строк та пеню за прострочення повернення боргу.
Таким чином, сума боргу відповідача станом на 20 грудня 2023 року становить 46050 (сорок шість тисяч п'ятдесят) доларів США, з них: 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США - сума боргу; 31050 (тридцять одна тисяча п'ятдесят) доларів США - пеня за прострочення повернення боргу.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути: судовий збір в користь позивача в розмірі 1073,60 грн., та 14066,40 грн. (46050 доларів США х 39,1399грн. (курс НБУ) / 100% - 1073,60 грн.) в користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610, 625, 1046, 1047, 1049-1050 ЦК України, суд -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН - НОМЕР_2 , суму боргу в розмірі 46050 (сорок шість тисяч п'ятдесят) доларів США та 1073 грн. 60 коп. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , на користь держави - 14066 гривень 40 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2024.
Суддя О.В. Крамар