Справа № 461/2347/24
Провадження № 6/461/198/24
Іменем України
18.03.2024 м.Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Панасюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові подання начальника Галицького відділу Державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тетюка Р.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 -
Начальник Галицького відділу Державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тетюк Р.М. звернувся до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчого провадження №73544581.
В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №73544581 з примусового виконання виконавчого листа №461/8156/17, виданого 20.07.2021 Галицьким районний судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 266750 доларів США з відсотками від суми, яка становить 230000 американських доларів від 02 січня 2010 року на день проведення оплати, від суми у розмірі 36750 американських доларів від 01 лютого 2011 року, та 44484,15 польських злотих за сплату коштів щодо проведення процесу. Заявник зазначив, що на день звернення з поданням боржником не погашено заборгованість згідно виконавчого документа, відтак просить тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Заявник в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі.
З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали подання, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (пункт 14 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (частина четверта статті 441 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Для цього державні (приватні) виконавці мають право у передбачених законом випадках звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема, виконання судового рішення.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Відповідно до статті 3 Конституції України гарантування прав і свобод людини є основним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справах «Стецов проти України» (рішення 11 травня 2021 року, заява № 5170/15) та «Гупало проти України» (рішення 01 грудня 2022 року, заява № 33705/17) Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 2 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на порушення права на свободу пересування та виїзду з країни. Європейський суд дійшов висновку, що до заявника були застосовані заходи, які не були достатньо обґрунтованими і не могли бути переглянуті до здійснення повної сплати заборгованості, у зв'язку з чим втручання у право заявника на виїзд з країни не було обґрунтованим та пропорційним обставинам.
Враховуючи зазначене, обмеження права на свободу пересування та виїзду з країни має оцінюватися судом на предмет легітимної мети, співмірності та пропорційності.
Судом встановлено, що на виконанні Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №73544581 з примусового виконання виконавчого листа №461/8156/17, виданого 20.07.2021 Галицьким районний судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 266750 доларів США з відсотками від суми, яка становить 230000 американських доларів від 02 січня 2010 року на день проведення оплати, від суми у розмірі 36750 американських доларів від 01 лютого 2011 року, та 44484,15 польських злотих за сплату коштів щодо проведення процесу.
07 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73544581, яку цього ж дня скеровано боржнику для виконання.
07 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника.
Окрім того, державним виконавцем здійснювалася перевірка майнового стану боржника. Згідно інформації, отриманої з Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих транспортних засобів - у боржника відсутнє рухоме майно, на яке може, бути звернути стягнення. Згідно інформації, отриманої із ДПС України - на банківських рахунках боржника відсутні грошові кошти. Згідно відповіді ПФУ - відомості про отримання пенсії та місця роботи боржника відсутня. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна - у боржника на праві власності наявне нерухоме майно на яке можна звернути стягнення.
Також, при виході за адресою проживання боржника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 не виявлено.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону).
Скориставшись наданими йому законом повноваженнями, начальник Галицького відділу Державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тетюк Р.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні у праві виїзду за межі України до виконання останнім своїх зобов'язань.
Слід зазначити, що на момент звернення до суду з поданням, факту хилення боржника від виконання зобов'язань, повинен вже відбутися і бути об'активно наявним та підтверджуватися матеріалами виконавчого провадження.
Зокрема, відповідно до ст. 28 Законукопії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
При цьому, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Поряд з цим, заявник не долучив до матеріалів подання доказів отримання боржником усіх процесуальних рішень виконавчого провадження, які виносилися у межах такого так як цього вимагає закон.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, а надані виконавцем докази цього відсутні.
В свою чергу, ст. 313 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, передбачена можливість звернення виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов'язань покладається на приватного виконавця. При цьому ухиленням від виконання зобов'язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.
Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
При цьому, як зазначалося вище, обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, покладається в даному випаду на державного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
Відповідно, наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Зважаючи на те, що доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та свідомо ухиляється від виконання зобов'язань виконавцем не подано, суд вважає, що подання є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.258-261, 441, 353, 354 ЦПК України, суд -
подання начальника Галицького відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тетюка Р.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення). Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Зубачик Н.Б.