Справа № 438/554/24
Провадження № 1-кп/438/60/2024
іменем України
25 березня 2024 року м. Борислав
Суддя Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 , вивчивши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024142100000025 від 22.02.2024 р. та додані до нього матеріали відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Львівської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, військовозобов'язаного, несудимого, зареєстрованого та мешкаючого в АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 309 КК України -
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 в кінці січня 2024 року перебуваючи у місті Бориславі, Львівської області, більш точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено, знайшов копію посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 від 03.01.2020 року та в цей час у нього виник злочинний умисел на підроблення офіційного документу, яке видається установою, яка має право видавати таке посвідчення, з метою його подальшого використання.
Для цього, ОСОБА_2 перебуваючи у невстановлений дізнанням час та місці самостійно вклеїв у вказану копію посвідчення учасника бойових дій наявне у нього посвідчення електромонтера, після чого вклеїв у нього власну фотокартку та обвів кульковою ручкою печатки наявні на вказаній копії посвідчення учасника бойових дій, тобто виготовив для власного користування завідомо підроблене посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 03.01.2020 на ім'я ОСОБА_3 , чим вчинив підробку документу, який видається установою та надає певні права, з метою подальшого використання.
В подальшому, ОСОБА_2 достовірно знаючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення учасника бойових дій, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014 року «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення» та Постанови Кабінету міністрів України від 12.05.1994 року №302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» залишив дане посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 від 03.01.2020 на ім'я ОСОБА_3 в себе, щоб в подальшому мати можливість його використовувати, зокрема для можливості користування пільгами.
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у підробленні посвідчення, яке видається державною установою та надає права, з метою його використання, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Крім цього, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із наступними змінами та доповненнями (далі по тексту Закон) до ветеранів війни належать зокрема учасники бойових дій. Учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій». Статтею 6 Закону визначено перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій.
Також, постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 затверджено «Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» із наступними змінами та доповненнями (далі по тексту Положення).
Пунктом 7 Положення передбачено, що посвідчення учасника бойових дій видаються Мін'юстом, органами Міноборони, МВС, Мінветеранів, Національної поліції, Національної гвардії, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана.
Таким чином, особа яка отримала статус учасника бойових дій, що в тому числі підтверджуються наявністю у неї відповідного посвідчення, виданого за підстав та в порядку визначеному Законом і Положенням має право на ряд пільг та гарантій соціального захисту від держави.
При цьому, ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що він не являється особою, яка має право на отримання посвідчення учасника бойових дій, яке відповідно до Закону надає певні права, переслідуючи корисливий мотив, в січні 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, незаконно набув у користування підроблене посвідчення учасника бойових дій та незаконно використав його за наступних обставин.
Досудовим розслідування встановлено, що 22 лютого 2024 року о 17 год. 50 хв. ОСОБА_2 будучи у стані наркотичного сп'яніння та перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_3 є підробленим та отримане ним не в порядку діючого законодавства, використав його пред'явивши працівникам Національної поліції, зокрема інспекторам сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантам поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліції» просили його пред'явити документ, що посвідчує його особу, з метою посвідчення своєї особи, тобто використав завідомо підроблений документ.
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням також встановлено, що ОСОБА_2 , діючи в порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року, із наступними змінами та доповненнями, згідно якого заборонено незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин, не маючи на це спеціального дозволу, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу для власного вживання без мети збуту, 22.02.2024 року приблизно о 17 год. 30 хв, будучи у стані наркотичного сп'яніння та перебуваючи у лісі, що між містами Трускавець та Борислав знайшов паперовий згорток жовтого кольору, із наркотичною речовиною в ньому.
При цьому, ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що вказаний паперовий згорток жовтого кольору містить наркотичний засіб - PVP та діючи умисно вирішив його незаконно придбати, шляхом привласнення знахідки та в подальшому зберігати для власного вживання, без мети збуту. Для цього, ОСОБА_2 поклав вказаний паперовий згорток жовтого кольору у металеву банку сірого кольору із надписом «revo», котру мав з собою, та металеву банку поклав до лівої внутрішньої кишені своєї куртки, в котру на той момент був одягнений.
В подальшому, 22 лютого 2024 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 на ділянці дороги, що поблизу будинку АДРЕСА_2 , будучи зупинений працівниками Національної поліції в ході спілкування із останніми повідомив, що зберігає при собі вказаний вище наркотичний засіб та в подальшому дізнавачем сектору дізнання відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, під час огляду місця події у ОСОБА_2 вилучено металеву банку із паперовим згортком жовтого кольору, який містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в кількості 0,3623 грама, який останній діючи умисно, незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Обставини вчинених ОСОБА_2 кримінальних проступків не оспорюються учасниками кримінального провадження, які згодні з розглядом обвинувального акту, про що свідчать, додані до обвинувального акта їхні письмові заяви.
Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України до обвинувального акту при його направленні до суду додано заяву ОСОБА_2 , складену в присутності захисника ОСОБА_6 , про визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до ч. 4. ст. 382 КПК копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_2 , наявні. Діяння, у вчиненні яких він обвинувачується, мали місце. Дані діяння містять склад кримінальних проступків, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 309 КК України, та кваліфікуються судом, як підроблення посвідчення, яке видається державною установою та надає права, з метою його використання, також як використання завідомо підробленого документа, та як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту. ОСОБА_2 винуватий у вчиненні зазначеного кримінального проступку та підлягає за це покаранню.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винної, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а ще має бути і необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків.
ОСОБА_2 несудимий та ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, непрацевлаштований, неодружений, але має на утриманні малолітню дитину, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, характеризується задовільно.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою у стані, викликаному вживанням наркотичних або одурманюючих засобів.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе призначити необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень покарань за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді арешту у мінімальних межах, за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі у мінімальних межах, та за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді обмеження волі у середніх межах санкцій, передбачених відповідними частинами зазначених статей КК України, оскільки, зважаючи на особу обвинуваченого, інші види покарань до нього застосовувати або недоречно, або неможливо.
Крім того, оскільки ОСОБА_2 вчинено кілька кримінальних правопорушень, передбачених різними частинами ст. 358 КК України, та ст. 309 КК України, то, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, йому слід призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Приймаючи до уваги характеризуючи дані про обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, та, на підставі ст. 75 КК України, вважає за доцільне звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, тривалістю у нижніх межах, передбачених ч. 4 ст. 75 КК України, та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши їхній арешт.
Підлягають відшкодуванню з боку обвинуваченого процесуальні витрати у повному обсязі.
У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Львівської області, громадянина України, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання: - за 4 ст. 358 КК України - у вигляді одного місяця арешту; - за ч. 1 ст. 358 КК України - у вигляді одного року обмеження волі; за ч. 1 ст. 309 - у вигляді двох років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді двох років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк в один рік, та на підставі ст. 76 КК України, покласти на засудженого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.
Речові докази:
мобільний телефон марки Redmi 9-A, що належить обвинуваченому ОСОБА_2 та поміщений до камери зберігання речових доказів Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області - повернути обвинуваченому за належністю, скасувавши його арешт;
паперовий згорток жовтого кольору; посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 , поміщені до камери зберігання речових доказів Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області - знищити, скасувавши їхній арешт.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у загальній сумі 6 058,24 гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів моменту отримання його копії з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_7