ЄУН 311/1651/20
№ 1-і/337/6/24
25 березня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 21.02.2020 за №12020080190000103,
В провадженні Токмацького районного суду Запорізької області перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 21.02.2020 за №12020080190000103 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
В межах вказаного кримінального провадження на цей час до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 01.04.2024.
На даний час Токмацький районний суд Запорізької області перебуває на тимчасово окупованій території і тимчасово не здійснює судочинство. Розпорядженням Голови Верховного Суду №49/0/9-22 від 14.09.2022р. територіальну підсудність справ Токмацького районного суду Запорізької області визначено за Хортицьким районним судом м.Запоріжжя.
20.03.2024 до Хортицького районного суду м.Запоріжжя надійшло клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку дії домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 на строк до 60 днів.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення. Вказане кримінальне провадження з об'єктивних причин не може бути завершене до спливу строку домашнього арешту, але ризики, які слугували підставою застосування цього запобіжного заходу, передбачені п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України - можливість переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, на даний час не зникли, не зменшилися та продовжують існувати. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити. Додатково пояснив, що матеріали вказаного кримінального провадження залишились на тимчасово окупованій території України, питання про їх відновлення на цей час не вирішено. Відомості про місце знаходження потерпілого та свідків відсутні. Інформації про порушення обвинуваченим умов домашнього арешту до прокуратури не надходило.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували, пославшись на те, що воно є необґрунтованим та безпідставним. До цього часу кримінальне провадження не відновлено, судовий розгляд не здійснюється вже понад два роки. Перебування обвинуваченого під домашнім арештом, навіть нічним, обмежує його права. Жодних порушень умов домашнього арешту він не допускав. Обвинувачений офіційно працює експедитором в БФ «Фонд Світло Милосердя».
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши додані до клопотання матеріали, суд приходить до такого.
Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.176,177,183,ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно з ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Отже, КПК України покладає обов'язок на сторону обвинувачення довести суду, як обґрунтованість обвинувачення, наявність ризиків непроцесуальної поведінки особи та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Як вже зазначалось, в межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
Виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для застосування до особи запобіжного заходу, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Крім того, стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, тому на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
В даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, у зв'язку з чим є доведеною підстава, передбачена п.1 ч.1 ст.194 КПК Україна, яка повинна враховуватись при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».
Разом з цим, оцінивши обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що подальше існування заявлених прокурором ризиків - можливість переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення (п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України), жодними належними та допустимими доказами не доведена.
Як вже зазначалось, наразі ОСОБА_4 дійсно обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного корисливого злочинуіз погрозою застосування фізичного насильства, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Раніше він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, судимості за які не зняті та не погашені. Зокрема, останній раз був засуджений вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.08.2015 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.187, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 5-ти років позбавлення волі, звільнився 20.08.2018р. по відбуттю строку покарання.
Згідно з доданою прокурором до клопотання вимогою про судимості від 06.09.2022 інформація про наявність інших кримінальних проваджень щодо ОСОБА_4 , крім того, в межах якого зараз вирішується клопотання щодо запобіжного заходу, відсутня. Відомостей про вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень після направлення даного кримінального провадження до суду прокурор суду не надав.
При цьому, в межах цього кримінального провадження первісно до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 20.06.2023 вказаний запобіжний захід було змінено на нічний домашній арешт і ОСОБА_4 звільнений з-під варти.
Жодних відомостей про порушення обвинуваченим ОСОБА_4 умов перебування під домашнім арештом прокурор суду не надав.
Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_4 неодружений, утриманців не має, офіційно працює в Благодійній організації «Фонд Світло Милосердя», має зареєстроване місце проживання.
Отже, жодних обставин, які б свідчили про можливість обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення прокурором не доведено і судом не встановлено.
Також суд враховує, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 перебувало в провадженні Токмацького районного суду Запорізької області, який на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території і не здійснює судочинство. Матеріали кримінального провадження залишились в м.Токмаку і не вивезені, наглядове провадження прокурора також відсутнє.
При цьому, з клопотанням про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження прокурор до суду не звертався, тобто обвинувачений понад два роки перебуває у стані невизначеності щодо своєї справи.
Враховуючи вище перелічені обставини, суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на цей час є непропорційним легітимній меті, виходить за межі розумного строку та на даному етапі не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи.
Таким чином, виходячи з принципу верховенства права, законності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості, завдань кримінального провадження, суд вважає недоцільним подальше застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, зобов'язавши обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного судом.
Керуючись ст.2,7,176-178,194,331 КПК України, суд
В задоволенні клопотання прокурора - відмовити.
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного судом.
Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1
25.03.2024