Справа №333/1548/24
Провадження №1-кс/333/1002/24
Іменем України
25 березня 2024 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню №12023082040001294 від 17.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.369, ч.1 ст.368, ч.4 ст.358, ч.2 ст.369-2 КК України, -
22 березня 2024 року слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, шляхом направлення його засобами поштового зв'язку від 21.03.2024 року.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з єдиним умислом направленим на одержання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди, та в результаті чого одержали від останнього неправомірну вигоду у сумі 3500 доларів США, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими службовими особами лікарсько-консультативної комісії КНП «Міська лікарня №7» та Дніпровської медико-соціальної експертизи, внаслідок чого ОСОБА_8 видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №459224, згідно якої останньому призначено 2 групу інвалідності строком на 2 роки. Крім того, ОСОБА_5 , діючи з єдиним умислом, одержала неправомірну вигоду у сумі 300 доларів США, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленою службовою особою лікарсько-консультативної комісії КНП «міська лікарня №7» щодо видачі направлення на МСЕК ОСОБА_9 20.03.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя проведено санкціонований обшук за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено ряд речей та документів. В ході обшуку підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено 10 коробок із комплектами для сну.
Вилучені предмети мають доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки є предметом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення так як зберегли на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З метою збереження речових доказів, які були вилучені під час огляду та обшуку необхідно накласти арешт з метою попередження їх можливого зникнення, втрати або пошкодження, а також для проведення відповідних експертиз та відповідних слідчих дій.
Слідчий, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явився. Через канцелярію суду надав заяву про слухання клопотання за його відсутності.
Вивчивши клопотання, дослідивши додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.08.2023 року до ЄРДР були внесені відомості про скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.369, ч.1 ст.368, ч.4 ст.358, ч.2 ст.369-2 КК України (кримінальне провадження №12023082040001294). До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження і долучені документи, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.
З огляду на зміст клопотання слідчого зазначене вище майно, яке було вилучено в ході обшуку від 20.03.2024 року, є в розумінні ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами, правовий режим зберігання яких регламентується ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою: забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.
Арешт майна, яке має ознаки речового доказу, по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ст.170 КПК України, для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.
Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності і співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні слідчого чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Керуючись ст.ст.16, 98, 170-175 КПК України,слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню №12023082040001294 від 17.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.369, ч.1 ст.368, ч.4 ст.358, ч.2 ст.369-2 КК України, - задовольнити повністю.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 20.03.2024 року в ході невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- 10 коробок з комплектами для сну, з відповідними логотипами Червоного Хреста та гуманітарної допомоги.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту проголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1