Справа № 646/3056/24
№ провадження 1-кс/646/733/2024
про арешт майна
25 березня 2024 року м.Харків
Слідчий суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна
Прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні сектору дізнання Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024226100000124 від 17.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.03.2024 до чергової частини Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшло повідомлення від співробітників Куп'янського РВП ГУНП в Харківській про те, що 16.03.2024 о 14:59 год. на ділянці місцевості тимчасово утвореного блокпосту №1 в м. Куп'янську Харківської області (автодорога за сполученням "Чугуїв-Мілове"), у військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено речовину рослинного походження, зовні схожу на наркотичну.
16.03.2024 під час проведення огляду місця події, на ділянці місцевості розташованої за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ на тимчасово утвореному блок-посту №1 у військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності понятих було виявлено та вилучено наступні предмети: 1(одну) скляну банку об'ємом 0.7 літри в якій знаходиться: полімерний пакет з подрібненою речовиною, зеленого кольору, рослинного походження, яку було поміщено до сейф-пакунку № WAR 1360630.
Постановою дізнавача від 17.03.2024 вищевказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Оскільки вилучене майно зберегло на собі слідикримінально протиправних дій та є речовим доказом у кримінальному провадженні та можуть бути використані як доказ факту вчинення злочину, посилаючись на положення ст. ст. 40-1, 131, 132, 167, 170, 172 КПК України, прокурор просить накласти арешт на вище зазначене майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення огляду, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує та просить суд його задовольнити.
Власник майна в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.1 статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи стислі строки, встановлені законом для розгляду клопотання, вжиття необхідних заходів для виклику в судове засідання учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання без участі сторін та без фіксації даної процесуальної дії за допомогою технічних засобів відповідно до положень частини 1, 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України.
Вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226100000124 від 17.03.2024, вбачається, що в провадженні сектору дізнання перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
16.03.2024 до чергової частини Куп'янського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшло повідомлення від співробітників Куп'янського РВП ГУНП в Харківській про те, що 16.03.2024 о 14:59 год. на ділянці місцевості тимчасово утвореного блокпосту №1 в м. Куп'янську Харківської області (автодорога за сполученням "Чугуїв-Мілове"), у військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено речовину рослинного походження, зовні схожу на наркотичну.
В обґрунтування клопотання до матеріалів додано протокол огляду місця події від 16.03.2024 року, постанова про визнання і приєднання до справи речових доказів від 17.03.2024 року, інші матеріали.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Вимоги ч.5 ст. 171 КПК України прокурором дотримані.
Вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до якого відноситься, зокрема й арешт майна, слідчий суддя здійснює повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, та зобов'язаний діяти у межах і відповідно до вимог закону.
Згідно із пунктом 7 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом частини 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 11 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 статті 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом
У клопотанні прокурор вказав, що метою накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено в ході огляду, є збереження речових доказів, які мають значення для кримінального провадження. Підставою для арешту майна є наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.
Враховуючи вище викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, у зв'язку з чим належить накласти арешт на тимчасово вилучене під час огляду майно шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права на користування, відчуження та розпорядження зазначеним майном будь-яким особам.
Відповідно до статті 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Оскільки в матеріалах клопотання міститься достатньо відомостей про факт вчинення кримінального правопорушення та наявність підстав вважати тимчасово вилучене майно доказами в кримінальному провадженні, обмеження права власності на це майно є розумним і спів-мірним завданням кримінального провадження.
Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов'язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що у відповідності до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
Керуючись статтями 2, 7, 16, 40-1,98, 107, 131, 170-175, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, в ході огляду місця події від 16.03.2024, а саме на: 1(одну) скляну банку об'ємом 0.7 літри в якій знаходиться: полімерний пакет з подрібненою речовиною, зеленого кольору, рослинного походження, яку було поміщено до сейф-пакунку № WAR 1360630- шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження будь-яким особам.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню дізнавачем відділу поліції, на якого покладається обов'язок визначення місця зберігання майна, щодо якого застосовано арешт.
Роз'яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони мають право звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, встановленому ст.174 КПК України.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити дізнавачу, прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час її проголошення з дня отримання копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Червонозаводського
районного суду м. Харкова ОСОБА_1