Справа № 216/1648/24
провадження 1-кп/216/429/24
іменем України
25 березня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
Головуючого, судді - ОСОБА_1 ,
за участю : секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду №2 кримінальне провадження № 42023041330000129 від 11.07.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неновнолітніх дітей не маючого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді водія-кранівника транспортного відділення інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», ніде не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-ІХ, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119- IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ. Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ, Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429- IX та Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-1X у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строки дії воєнного стану в Україні постійно продовжувались, у тому числі із 05 годин 30 хвилин 14.02.2023 с троком на 90 діб..
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької. Жи гомирської. Закарпатської, Запорізької, Івано-Фраііківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 року.
29 червня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 було зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення.
В подальшому 29 липня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № НОМЕР_3 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія-кранівника транспортного відділення інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової час ІНШІ НОМЕР_1 .
Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежної та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, старший солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби, повинен свято і непорушно додержувагися Конституції України іа законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й чесно, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з цим, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 29.04.2023 солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувані та приймати участь у бойових діях на певний період, вирішив ухилитись від несення обов'язків військової служби шляхом обману командування військової частини НОМЕР_1 .
Реалізуючи злочинний умисел, того ж дня, солдат ОСОБА_4 , повідомив командуванню військової частини завідомо неправдиві відомості щодо поважності причин відсутності на військовій службі, а саме, що потребує лікування та за станом здоров'я та не може повернутись до розташування частини, проте найближчими часом плану повернутись до місця проходження служби для подальшого виконання обов'язків військової служби, тобто діючи шляхом обману, ухилявся від військової служби до 16.05.2023, убувши за місцем свого мешкання у АДРЕСА_2 . Вільний час, що з'явився у зв'язку з цим, солдат ОСОБА_4 , використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Завдяки введенню в оману командування військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , тимчасово ухилився від несення обов'язків військової служби шляхом обману в період з 29.04.2023 до 16.05.2023, документи щодо поважності причин своєї відсутності до військової частини не надав, вільний час, що з'явився у зв'язку з цим, використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
16.05.2023 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, прибув до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , з щирим каяттям у скоєному, повідомив про себе та вчинюваний злочин, чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України, а саме ухилятися від військової служби шляхом іншого обману, вчинюваного в умовах воєнного стану.
Зазначені дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 409 КК України - ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.
07 березня 2024 року між прокурором та обвинуваченим за участю захисника, було укладено угоду про визнання винуватості, яку вони підписали, при цьому обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за вказаних вище фактичних обставин і кваліфікації.
За змістом угоди про визнання винуватості, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу ОСОБА_4 , який приймає на теперішній час безпосередню участь в забезпеченні, проведенні і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом відсічі збройної агресії з боку Російської Федерації проти України, раніше не судимий, за місцем служби характеризується позитивно, наявність визначених у ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання, а саме: з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, тобто декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, визначених у ст. 67 КК України, що обтяжують покарання, характер і тяжкість обвинувачення, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі із можливістю застосування ст.ст. 58, 69 КК України, у виді службового обмеження для військовослужбовців строком в 1 (один) рік із відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні цієї угоди дотриманні вимоги КПК України та КК України, просив її затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений та його захисник також просили затвердити угоду й призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів за викладених вище обставин і кваліфікації, а також ствердив про розуміння ним права на справедливий судовий розгляд, наслідків укладення та затвердження цієї угоди, характеру обвинувачення, виду й розміру покарання, запевнивши про добровільність укладення угоди.
З огляду на наведене суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України за ознаками: ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.
Під час судового засідання суд роз'яснив сторонам кримінального провадження наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, з'ясував в обвинуваченого належне усвідомлення ним права на справедливий судовий розгляд, переконався в добровільності укладення цієї угоди сторонами, перевірив угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального та кримінального законів, а також роз'яснив обмеження права оскарження вироку на підставі угоди.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу ОСОБА_4 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем служби характеризується позитивно, має намір в подальшому виконувати свій військовий обов'язок по захисту України, нявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання, а саме: з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, беззастережне визнання ним винуватості, тобто декілька обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують вину у відповідності до ст. 67 КК України, суд погоджується на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до ст. 69 КК України, а також про можливість застосування ст. 58 КК України із призначенням остаточного покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця, враховуючи обставини справи та особу винного, яке узгодили сторони, що відповідає загальним принципам КК України.
Ураховуючи викладене, встановивши, що укладення угоди є добровільним, умови угоди не суперечать чинному законодавству, а наслідки затвердження та невиконання угоди сторонам зрозумілі, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов не заявлено, заходи забезпечення кримінального провадження, судові витрати, речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368-371, 373, 374, 376, 468-470, 472-475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 березня 2024 року між прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42023041330000129 від 11.07.2023 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, та призначити йому узгоджену сторонами угоди міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 58 КК України замість покарання у виді одного року позбавлення волі остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком в 1 (один) рік із відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення.
Цивільний позов не заявлено, заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов не заявлено, речові докази, судові витрати, заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_7