Справа № 204/3989/23
Провадження № 2/204/160/24
іменем України
13 березня 2024 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючий - суддя Книш А.В.,
секретар судового засідання Малкамова О.С.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Горбань В.І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Покровської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив позбавити відповідача батьківських прав у відношенні неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову зазначено, що 25 вересня 2015 року сторони уклали шлюб та від сумісного проживання вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте одруження з позивачем виявилося невдалим, фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з 11 грудня 2022 року. Позивач вказує, що на теперішній час відповідач покинула його та їх дітей і поїхала з іншим чоловіком у невідомому напрямку. Зазначено, що діти сторін мешкають разом з позивачем та знаходяться на його утриманні. Матір дітей з 11 грудня 2022 року і по теперішній час дітей не провідує та не цікавиться розвитком дітей і станом здоров'я. 28 лютого 2023 року Красногвардійським районним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 10 лютого 2023 року та до досягнення дітьми повноліття. Таким чином, відповідач не спілкується з донькою та сином, не цікавиться їх життям, розвитком, здоров'ям, не надає матеріальної допомоги на їх утримання.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даною позовною заявою за правилами загального позовного провадження, доручено органу опіки та піклування Покровської міської ради Донецької області в судове засідання надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити. Додатково позивач в судовому засіданні пояснив, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав щодо дітей, щоб вона більше не шантажувала тим, що позбавить житла.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Пояснила, що позивач не дає їй спілкуватися з дітьми, що зокрема підтверджують допитані з його сторони свідки. Також повідомила, що вона підтримує зв'язок з навчальними закладами дітей через соціальні мережі, що підтверджується перепискою у месенджері Viber, та намагалася передати дітям подарунки, але вони були повернуті.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Покровської міської ради Донецької області Горбань В.І. підтримала висновок органу опіки та піклування від 17 травня 2023 року, пояснила, що орган опіки та піклування не зміг прийти до одного висновку, просила ухвалити рішення на розсуд суду.
Суд, вислухавши позивача, представника позивача ОСОБА_2 , відповідача, представника третьої особи Горбань В.І. , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
Відповідачі є батьками дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-12).
Сторони з 25 вересня 2015 року перебували у шлюбі, який рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2023 року, що набрало законної сили 12 вересня 2023 року, розірвано (а.с.8,209-210).
Позивач з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач за вказаною адресою зареєстрована, але фактично з 01 лютого 2023 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13,14,80).
Актом обстеження умов проживання від 02 лютого 2023 року, складеного уповноваженими особами служби у справах дітей Покровської міської ради, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають позивач та діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вказаною адресою створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дітей (а.с.15).
Власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідач (а.с.140-142).
Судовим наказом Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 10 лютого 2023 року та до досягнення дітьми повноліття(а.с.74).
Станом на 31 травня 2023 року за наслідками виконання вказаного судового наказу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 лютого 2023 року відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 13043,79 грн (а.с.164,165).
Відповідно до копії характеристики управителя ОСББ буд.10 м.Родінське, Донецька область від 01 лютого 2023 року позивач характеризується позитивно (а.с.16).
Згідно висновку Органу опіки та піклування від 17 травня 2023 року, вирішено просити суд ухвалити рішення з позбавлення батьківських прав у відношенні малолітніх дітей на розсуд суду (а.с.53-55).
Крім того, позивачем надано суду: побутову характеристику управителя ОСББ буд.10 м.Родінське Донецька область від 23 березня 2023 року, відповідно до якої відповідач характеризується з негативної сторони, вказано, що вона проживала з позивачем і дітьми та в грудні 2018 року покинула сім'ю та поїхала в невідомому напрямку; довідку директора Родинської загальноосвітньої школи №8, де навчається ОСОБА_5 , відповідно до якої батько спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини, мати контакту із школою не підтримує, із вчителями не спілкується; довідку завідувача ЗДО №16 «Барвінок» від 23 березня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_6 відвідує середню групу ЗДО №16 «Барвінок», проживає разом з батьком, знаходиться на його повному утриманні; довідку АМБУЛАТОРІЇ №4 ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ-СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ від 22 березня 2023 року, відповідно до якої з січня 2023 року при захворюванні ОСОБА_6 в амбулаторію №4 «ЦП МСД» звертається з нею її батько; довідку АМБУЛАТОРІЇ №4 ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ-СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ від 22 березня 2023 року, відповідно до якої з січня 2023 року при захворюванні ОСОБА_5 в амбулаторію №4 «ЦП МСД» звертається з ним його батько (а.с.159-163).
Малолітня ОСОБА_6 , допитана в судовому засіданні за участю педагога ОСОБА_9 , психолога ОСОБА_10 та представника органу опіки та піклування Горбань В.І. , пояснила, що проживає разом з татом та братом, маму не бачила.
Неповнолітній ОСОБА_5 , допитаний в судовому засіданні за участю педагога ОСОБА_9 , психолога ОСОБА_10 та представника органу опіки та піклування Горбань В.І. , пояснив, що проживає разом з батьком та сестрою, де знаходиться матір він не знає, знає лише, що матір пішла жити до іншого чоловіка. Іноді, коли вони ще разом жили, вона залишала його із сестрою з іншим чоловіком. Також повідомив, що якось матір намагалася передати якийсь подарунок, але він сказав, що не хоче його приймати.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що вона є матір'ю відповідача та поки відповідач проживала з позивачем, то відповідач займалася дітьми. Потім, коли відповідач почала проживати з іншим чоловіком, вона перестала приділяти належну увагу дітям. Повідомила, що якось в грудні 2022 року їй зателефонував онук та сказав, щоб вона прийшла подивитись на матір. Коли свідок прийшла до квартири відповідача, то побачила її побиту співмешканцем. Потім відповідач сказала, щоб свідок забрала дітей, вона ще народить собі нових. В подальшому відповідач намагалася продати квартиру, не думаючи про дітей. Також свідок ОСОБА_7 повідомила, що коли відповідач почала жити із співмешканцем, то діти могли бути голодними, хлопчик міг навчатися на вулиці через телефон, бо боявся заходити у квартиру. Також відповідач маючи доступ до магазину свідка допустила, щоб невідома особа виносила речи з магазину.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , який з 2014 року є вітчимом відповідача, повідомив, що відповідач до вересня 2022 року була нормальною матір'ю, поки не зв'язалася зі своїм теперішнім чоловіком. 10 грудня 2022 року зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що той чоловік побив відповідача. Вказав, що вони приїхали і вигнали співмешканця відповідача з квартири, але відповідач пішла за ним. Також пояснив, що якось телефонували з поліції и повідомили про скоєне відповідачем шахрайство. Зауважив, що сенсу віддавати дітей відповідачу не має, бо її співмешканець доведе, що її посадять, вони не допустять, щоб відповідач повернулася до дітей. Разом з цим, свідок повідомив, що відповідач намагалася через когось передати дітям посилку, але діти не захотіли її приймати.
Вирішуючи пред'явлені позовні вимоги судом враховується наступне.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до частини другої статті 150 цього ж кодексу, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За пунктом другим частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Однак в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження ті обставини, що відповідач не спілкується з донькою та сином, не цікавиться їх життям, розвитком, здоров'ям, не надає матеріальної допомоги на їх утримання та відповідно не знайшов свого підтвердження факт ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, а доводи позивача та його представника з приводу того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та діти їй не потрібні не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так в судовому засіданні з показів свідка ОСОБА_8 встановлено, що відповідачу чиняться перешкоди у спілкуванні з дітьми.
Крім того, з пояснень відповідача, які підтверджуються показами свідка ОСОБА_8 та дитини ОСОБА_5 , встановлено, що відповідач намагалася передати дітям подарунки, але посилка була їй повернута у зв'язку з відмовою її отримання.
Позивач в судовому засіданні вказав, що бажає, щоб відповідачабуло позбавлено батьківських прав щодо дітей, щоб вона більше не шантажувала тим, що позбавить житла.
Проте, така позиція позивача не свідчить про дотримання якнайкращих інтересів дитини та не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Та обставина, що з січня 2023 року при захворюванні дітей в амбулаторію №4 «ЦП МСД» звертається лише позивач, не свідчить, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, оскільки така ситуація є наслідком того, що діти проживають з позивачем та останній проти того, щоб відповідач брала участь у житті дітей (а.с.162-163).
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у позові, позивачем та його представником у справі суду не надано.
Надані суду побутова характеристика управителя ОСББ буд.10 м.Родінське Донецька область від 23 березня 2023 року щодо відповідача, довідка завідувача ЗДО №16 «Барвінок» від 23 березня 2023 року та довідка директора Родинської загальноосвітньої школи №8 не є належними та допустимим доказами на підтвердження того, що відповідач ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей (а.с.159-161).
Щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей судом враховується правий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 592/17972/19, відповідно до якого несплата аліментів може слугувати лише додатковим доказом в сукупності з іншими доказами у справі про позбавлення батьківських прав, аж ніяк не самостійною підставою позбавлення батьківських прав.
Покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо негативної характеристики особи відповідача щодо можливих вчинених нею шахрайських дій, наявності між свідками та відповідачем конфлікту, а також наявності факту побиття відповідача в грудні 2022 року її співмешканцем, не можуть слугувати безперечною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Частиною шостою статті 19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування від 17 травня 2023 року судом до уваги не приймається, оскільки питання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав у відношенні малолітніх дітей по суті не вирішено, вирішено лише просити суд ухвалити рішення на розсуд суду (а.с.55-57). Представник органу опіки та піклування Горбань В.І. в судовому засіданні пояснила, що орган опіки та піклування не зміг прийти до одного висновку.
В даному випадку судом враховується правий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, відповідно до якого, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок, коли за приписами чч.4 та 5 ст.19 СК надання ним такого висновку є обов'язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступі до правосуддя і означав би порушення положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 461/7387/16-ц (провадження N 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі N 686/16892/20 (провадження N 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі N 357/12295/18 (провадження N 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19).
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
З огляду на викладене, враховуючи найкращі інтереси дітей, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст.12,13, 81,89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Покровської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Третя особа: орган опіки та піклування Покровської міської ради Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. 11, ідентифікаційний код 44790232.
Повне рішення складено 15 березня 2024 року.
Головуючий: