Справа № 0520/11788/2012
Провадження № 2-в/0203/6/2024
22.03.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Пархоменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали справи про відновлення втраченого судового провадження, -
встановив:
До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , АТ «ПУМБ», про видачу дубліката виконавчого листа, виданого 10 січня 2013 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя на підставі рішення цього суду у цивільній справі № 0520/11788/2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором № 29 від 16 серпня 2007 року.
Оскільки цивільна справа № 0520/11788/2012 з Іллічівського районного суду м. Маріуполя до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська не передавалась, а м. Маріуполь на теперішній час є тимчасово окупованою територією, для забезпечення можливості розгляду заяви приватного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа, ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року у відповідності до ст.489 ЦПК України судом було ініційовано питання про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі № 0520/11788/2012.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2024 року було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
В судове засідання представник АТ «ПУМБ», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явились, про причини неявки не повідомили. Наявну в них інформацію, матеріали і докази, які збереглися у них у оригіналах та копіях для можливості відновлення провадження у справі, не надали.
Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук П.В. в наданій заяві просив розглядати справу без його участі, надавши копії наявних в нього матеріалів виконавчого провадження.
З урахуванням цього та положень ч.3 ст.211, ч.2 ст.247, ч.3 ст.493 ЦПК України, суд визнав за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності сторін, без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, вбачається, що до вказаного переліку тимчасово окупованих територій включено всю територію Маріупольського району.
У відповідності до ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та згідно розпорядження Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 року територіальна підсудність судових справ Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області була змінена та визначена за Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.
За даними канцелярії Кіровського районного суду м. Дніпропетровська цивільна справа № 0520/11788/2012 з Іллічівського районного суду м. Маріуполя до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська не передавалась.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.
Частиною 3 ст.6 вказаного вище Закону встановлено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Згідно даних ЄДРСР, до останнього внесено та зареєстровано судове рішення по цивільній справі № 0520/11788/2012, а саме рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2012 року про задоволення повністю позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором.
Під час розгляду справи приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П.В. суду було надано копію постанови приватного виконавця від 02.09.2021 р. про відкриття виконавчого провадження № 66674218.
Відповідно до ст.488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст.489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Частиною 1 ст.493 ЦПК України встановлено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка зберіглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Згідно ч.ч.1-3 ст.494 ЦПК України визначено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Згідно ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий органі мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб-платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Суд враховує, що питання про відновлення судового провадження у цивільній справі № 0520/11788/2012 було ініційовано судом з метою забезпечення розгляду заяви приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. про видачу дубліката виконавчого листа, виданого 10 січня 2013 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя на підставі рішення цього суду у цивільній справі № 0520/11788/2012.
З огляду на це, а також враховуючи, що виконавчий лист видається на підставі судового рішення та має містити відомості, зазначені у ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що зібраних і перевірених матеріалів судового провадження достатньо для подальшого вирішення відповідного процесуального питання за заявою приватного виконавця.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.258-261, 489-493 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Відновити втрачені матеріали судового провадження у цивільній справі № 0520/11788/2012 (провадження № 2/0520/3231/2012) за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором, в частині рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2012 року наступного змісту:
Справа № 0520/11788/2012
2/0520/3231/2012
"26" грудня 2012 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О., при секретарі Лосєвій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором -
Представника позивача ПАТ «ПУМБ» звернувся до Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , у якому просить стягнути борг за кредитним договором № 29 від 16 серпня 2007 року в сумі 11159,15 доларів США та 2001,59 грн., судовий збір у розмірі 911,63 грн., який було сплачено заявником при подачі позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяві вказав, що 16 серпня 2007 року між ПАТ «Донгорбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 29. Згідно п.1.1 кредитного договору відповідачу наданий кредит у сумі 10000,00 доларів США строком погашення до 15 серпня 2022 року зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитними коштами, а також за прострочену заборгованість 17,9 % річних. У забезпечення виконання зобов'язань між банком та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір поруки № 29/2 від 29 березня 2010 року. Правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «Донгорбанк» з 26 лютого 2010 року є ПАТ «ПУМБ». 26 лютого 2010 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №9, відповідно до якої сума кредиту в іноземній валюті складається 10000,00 доларів США та складається з: суми в розмірі 9653,92 доларів США з процентною ставкою за строковою заборгованістю - 12,9 % річних, за простроченою заборгованістю - 17,9 % річних, строком повернення до 15 серпня 2022 року; суми в розмірі 346,08 доларів США з процентною ставкою за строковою заборгованістю - 13,5 % річних, за простроченою заборгованістю - 18,5 % річних, строком повернення до 31 серпня 2010 року; сума кредиту в національній валюті - 5 057,81 грн. з процентною ставкою за строковою заборгованістю - 19 % річних, за простроченою заборгованістю - 24 % річних, строком повернення до 31 серпня 2010 року. Однак, умови погашення кредиту, передбачені зазначеними пунктами кредитного договору, відповідачем у повному обсязі не виконуються. Так, станом на 23 жовтня 2012 року заборгованість відповідача перед банком становить: 11159,15 доларів США та 2001,59 грн. (заборгованість за сумою кредиту 9055,48 доларів США та 1945,27 грн., заборгованість за непогашеними процентами 2103,67 доларів США та 56,32 грн. На адресу відповідачів надіслано рекомендовані листи-вимоги про дострокове повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом, але по теперішній час заборгованість за кредитом відповідачами не погашена.
Представник позивача ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що кредитний договір вона уклала в серпні 2007 року на суму 10000,00 доларів США, що за курсом НБУ складало 55000,00 грн., отже щомісячні платежі за кредитом повинні були складати 550,00 грн. - 600,00 грн. Про можливість валютних коливань представники банку її не повідомили. Після зростання курсу долара США її щомісячні платежі значно зросли, а заробітна плата залишилась на тому ж рівні, тому її сім'я опинилась в скрутному матеріальному становищі. На звернення до банку з проханням продовжити термін погашення заборгованості, їй було відмовлено. Крім того, зазначила, що вимоги до ОСОБА_2 банк пред'являє необґрунтовано, оскільки вона сама виховує дитину та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, отже не має доходу, який би дозволяв погашати заборгованість. Таким чином, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 серпня 2007 року між ПАТ «Донгорбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 29.
Згідно п.1.1 кредитного договору відповідачу наданий кредит у сумі 10000,00 доларів США строком погашення до 15 серпня 2022 року зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитними коштами, а також за прострочену заборгованість 17,9 % річних.
У забезпечення виконання зобов'язань між банком та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір поруки № 29/2 від 29 березня 2010 року.
Згідно зі Статутом ПАТ «ПУМБ», правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «Донгорбанк» з 26 лютого 2010 року є ПАТ «ПУМБ».
26 лютого 2010 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №9, відповідно до якої сума кредиту в іноземній валюті складається 10000,00 доларів США та складається з: суми в розмірі 9653,92 доларів США з процентною ставкою за строковою заборгованістю - 12,9 % річних, за простроченою заборгованістю - 17,9 % річних, строком повернення до 15 серпня 2022 року; суми в розмірі 346,08 доларів США з процентною ставкою за строковою заборгованістю - 13,5 % річних, за простроченою заборгованістю - 18,5 % річних, строком повернення до 31 серпня 2010 року; сума кредиту в національній валюті - 5 057,81 грн. з процентною ставкою за строковою заборгованістю - 19 % річних, за простроченою заборгованістю - 24 % річних, строком повернення до 31 серпня 2010 року. Однак, умови погашення кредиту, передбачені зазначеними пунктами кредитного договору, відповідачем у повному обсязі не виконуються.
Так, станом на 23 жовтня 2012 року заборгованість відповідача перед банком становить: 11159,15 доларів США та 2001,59 грн. (заборгованість за сумою кредиту 9055,48 доларів США та 1945,27 грн., заборгованість за непогашеними процентами 2103,67 доларів США та 56,32 грн.
25 липня 2012 року та 28 серпня 2012 року на адресу відповідачів надіслано рекомендовані листи-вимоги про дострокове повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом, але по теперішній час заборгованість за кредитом відповідачем не погашена.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та в умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Отже, судом встановлено, що відповідачі неналежно виконували умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути.
Статтею 617 ЦК України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо ризиків, пов'язаних із зміною курсу долара США стосовно гривні, суд виходить з того, що відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь - яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Позичальницею у даній справі не доведено, що вона при укладенні кредитного договору була упевнена в тому, що така зміна обставин не настане.
З приводу посилання відповідачки ОСОБА_1 на те, що їй банком не надано можливості проведення реструктуризації боргу за кредитним договором, суд вважає, що зазначена процедура повинна проводитись за погодженням обох сторін, а саме безпосередньо боржник повинний звернутись до керівництва банку з заявою про проведення реструктуризації боргу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі з даною заявою до банку не звертались.
Стосовно відповідальності поручителя, яким є відповідачка ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Скрутне матеріальне становище, утримання малолітньої дитини не є підставою для звільнення від обов'язків поручителя.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Позивачем надані документи, що стверджують понесені витрати, тому вони підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, а саме витрати судового збору 911,97 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 610, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 215 ЦПК України, суд-
Позов ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 А, код ЄДРПОУ 14282829), суму заборгованості за кредитним договором № 29 від 16 серпня 2007 року в розмірі 11159,15 доларів США та 2001,59 грн. та в рівних частках з кожного по 455,82 грн. у відшкодування судового збору, що загалом становить 911,63 грн.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м.Маріуполя.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю. О. Матвєєва
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.В. Єдаменко