Справа № 203/1586/23
Провадження № 2/0203/139/2024
14.03.2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Потаповій В.С.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлії Володимирівни, ОСОБА_3 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності,-
Дніпровська міська рада звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилалась на те, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.12.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. було внесено запис №45861606 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на об'єкт нерухомого майна №14609412101, на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021 року серія №7601, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В описі нерухомого майна зазначено, що до складу об'єктів входять: будівля адміністративно-побутових приміщень А-1, прибудова А1-1, труба а1 та споруди №1-3, І (згідно з технічним паспортом огорожа, ворота, мостіння). Згідно ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії. Отже, приватним нотаріусом до Державну реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості щодо споруд №1-3, І (огорожі, воріт та мостіння), що є прямим порушенням Закону. Згідно з відомостями публічної кадастрової карти України земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на які розташовані зазначені будівлі та споруди, перебуває у власності територіальної громади м.Дніпра. Отже, ОСОБА_3 захоплено частину території міста, шляхом розташування огорожі з воротами та внесення некапітальних рухомих об'єктів (огорожі, воріт, мостіння) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до характеристик будинку, господарських будівель та споруд, наявних у технічному паспорті, виготовленому станом на 21.03.2012 року, який міститься в матеріалах реєстраційної справи об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , даний об'єкт нерухомості складався з будівлі адміністративно-побутових приміщень А-1, прибудови А1-1, а - труба димоходна, №1 - ворота, №2 - огорожа, І - мостіння, ІІ - мостіння. З вказаного вбачається, що опис об'єктів, що зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та опис у технічному паспорті, виготовленому станом на 21.03.2012 року, на які зареєстровано право власності в реєстрі - відрізняються. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.02.2013 року, опис об'єкту нерухомого майна був наступним: нежитлова будівля, адміністративно-побутових приміщень літ.А-1, А1-1. Такий опис зазначено у договорі купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27.07.2013 року, у договорі купівлі-продажу від 10.10.2013 року, у договорі купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05.2021 року, а також міститься в матеріалах інвентаризаційної справи. Натомість у договорі купівлі-продажу від 22.12.2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , міститься опис об'єкту: загальна площа 236,7 кв.м, літ.А-1 будівля адміністративно-побутових приміщень, А1-1 - прибудова, а1 - труба, №1-3, І - споруди. Таким чином, при державній реєстрації права власності державним реєстратором не було належним чином перевірено подані на реєстрацію права власності документи, зокрема технічний паспорт з описом об'єкту нерухомості, який відрізняється від опису станом на проведення реєстрації; порушено ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. від 22.12.2021 року №62511054 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на споруди АДРЕСА_2 (номер запису 45861606); припинити право власності та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на споруди №1-3, І (огорожу, ворота, мостіння), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування заперечень посилався на те, що згідно договору купівлі-продажу від 12.05.2021 року ОСОБА_3 набула у власність частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Опис об'єкту нерухомого майна в цілому: загальна площа 237,8 кв.м; нежитлова будівля, адміністративно-побутових приміщень літ.А-1, А1-1, що вбачається з копії договору купівлі-продажу від 12.05.2021 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2022 року.
Також 22.12.2021 року ОСОБА_3 набула у власність частку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об'єкта в цілому: загальна площа 236,7 кв.м; літ.А-1 - будівля адміністративно-побутових приміщень; літ.А1-1 - прибудова; а1 - труба; №1-3, І - споруди, що вбачається з копії договору купівлі-продажу від 22.12.2021 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2022 року.
На підставі вказаних договорів купівлі-продажу та технічного паспорту від 20.12.2021 року, приватним нотаріусом вірно винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62511054 від 22.12.2021 року, виходячи із інформації, зазначеної в договорах та технічному паспорті. Опис нерухомого майна, зазначений в договорі купівлі-продажу збігався з описом майна, зазначеним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Договір купівлі-продажу є законним та недійсним не визнавався. Відповідачка ОСОБА_3 на законних підставах є власником споруд АДРЕСА_2 .
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.03.2023 року позов було залишено без руху.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10.05.2023 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Протокольною ухвалою від 17.10.2023 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідачки ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у поданому відзиві.
Інший відповідач - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. за викликами до суду не з'явилась, про поважність причин неявки не повідомила, відзиву на позов не надала.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи, викладені ними в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.ч.2,3 ст.325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.
Статтею ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до термінів, наведених в ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут та далі в редакції Закону станом на момент прийняття оскаржуваного рішення від 22.12.2021 року, також далі - Закон №1952-IV): державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч.1 ст.4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав, окрім іншого, підлягають: право власності, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, інші речові права відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Згідно п.2 ч.1 ст.10 Закону №1952-IV державними реєстраторами, зокрема, є нотаріуси.
Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону №1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Частиною 5 ст.12 Закону №1952-IV встановлено, що зміни характеристик об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, вносяться під час проведення державної реєстрації права власності на такий об'єкт у результаті вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав.
Згідно ч.8 ст.18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Підстави для відмови в державній реєстрації речових прав визначені ч.1 ст.24 Закону №1952-IV.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30.08.2006 року ЗАТ «Зеленбуд» на праві власності належала нежитлова будівля, адміністративно-побутових приміщень літ.А1, А1-1, загальною площею 237,8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «ДМБТІ» ДОР станом на 21.03.2012 року на громадський будинок - будівлю адміністративно-побутових приміщень літ.А1 по АДРЕСА_1 (власник ЗАТ «Зеленбуд»), вказаний об'єкт складався з: будівлі адміністративно-побутових приміщень літ.А1; прибудови літ.А1-1; літ.а - труба димоходна; №1 - ворота, №2 - огорожа, І - мостіння, ІІ - мостіння.
Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 27.02.2013 року, за ЗАТ «Зеленбуд» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 . Опис об'єкту нерухомого майна: нежитлова будівля, адміністративно-побутових приміщень літ.А1, А1-1, загальною площею 237,8 кв.м. Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: літ.А1, А1-1, приміщення.
27.02.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лісняк О.Г. за реєстровим №184, було посвідчено договір купівлі-продажу між ЗАТ «Зеленбуд» з однієї сторони та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з іншої сторони, відповідно до якого на користь останніх було відчужено по часті нежитлової будівлі, адміністративно побутових приміщень літ.А1, А1-1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В п.1.2 договору зазначено, що вказана нежитлова будівля належить продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 30.08.2006 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11743990 від 05.09.2006 року, зареєстровано КП «ДМБТІ» в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.09.2006 року, реєстраційний №15888545.
За даними вищевказаних правовстановлюючих документів нежитлова будівля, що відчужується має наступний опис: будівля адміністративно-побутових приміщень літ.А1, А1-1, загальною площею 237,8 кв.м (п.1.3 договору).
Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1227 га, зареєстрована в державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 75067028 та має кадастровий номер - 1210100000:06:002:0072.
10.10.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим №7242 було посвідчено договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, відповідно до якого на користь останнього було відчужено частину нежитлової будівлі, адміністративно-побутових приміщень літ.А1, А1-1, по АДРЕСА_1 . Майно, що відчужується складається з: будівлі адміністративно-побутових приміщень літ.А1, А1-1, загальною площею 237,8 кв.м, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2013 року за реєстровим №184 та витягу про реєстрацію №818871, виданого КП «ДМБТІ» 27.02.2013 року.
12.05.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. за реєстровим №2809 було посвідчено договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 , як продавцем, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяла ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , як покупцем, відповідно до якого на користь останньої було відчужено частку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об'єкта в цілому: загальна площа 237,8 кв.м, нежитлова будівля, адміністративно-побутових приміщень літ.А-1, А1-1. Частка нерухомого майна належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2013 року за реєстровим №184, дублікат якого виданий 11.05.2021 року за реєстровим №390; право власності №234162 зареєстровано за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2013 року.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 20.12.2021 року на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (замовник ОСОБА_4 ), останні включають в себе будівлі літ.А1, літ.А1-1, літ.а1 - труба, №1-3, І - споруди.
22.12.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. за реєстровим №7601 було посвідчено договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 , як продавцем, від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяла ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , як покупцем, відповідно до якого на користь останньої було відчужено частку нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об'єкта в цілому: загальна площа 236,7 кв.м; літ.А1 - будівля адміністративно-побутових приміщень, А1-1 - прибудова, а1 - труба, №1-3, І - споруди. Відчужувана частка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2013 року за реєстровим №7242, зареєстрована за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.10.2013 року. Реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 14609412101.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої станом на 31.01.2022 року, вбачається, що 05.09.2006 року за ЗАТ «Зеленбуд» було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, адміністративно-побутових приміщень літ.А1, А1-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 236,7 кв.м (реєстраційний номер майна - 15888545). Технічний опис майна: будівля адміністративно-побутових приміщень літ.А-1, А1-1, загальною площею 236,7 кв.м; димоходна труба літ.а; огорожі №1, №2, мостіння І, ІІ.
22.12.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., як державним реєстратором, за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021 року за реєстровим №7601, було зареєстровано право власності на частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 14609412101). Опис об'єкта: загальна площа 236,7 кв.м; літ.А1 - будівля адміністративно-побутових приміщень; А1-1 - прибудова; а1- труба; №1-3, І - споруди.
У частинах 1 та 2 ст.2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд враховує, що суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами. Всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державними реєстраторами, по суті носять технічний характер, направлений на виконання встановленого Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, проте, не носять самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються на підставі саме наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів.
Звернувшись до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. від 22.12.2021 року №62511054 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на споруди АДРЕСА_2 ; припинення права власності та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на ці споруди за відповідачкою ОСОБА_3 , позивач жодним чином не обгрунтував та не довів яким чином внаслідок реєстрації права власності за останньою на відповідні споруди порушені або можуть бути порушені в майбутньому права та інтереси Дніпровської міської ради.
Також позивач не обгрунтував та не довів яким чином скасування рішення та державної реєстрації права власності за відповідачкою на відповідні споруди, захистить або відновить порушені права позивача, або захистить їх в майбутньому, оскільки як зазначалось вище такі рішення та реєстрація не носять самостійного правовстановлюючого характеру та їх скасування не призведе до позбавлення відповідачки права власності на споруди, яке виникло в неї на підставі правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу від 22.12.2021 року.
Крім того, позивач не обгрунтував та не довів підстави для припинення права власності за відповідачкою ОСОБА_3 на споруди, з огляду на те, що право власності на них виникло у останньої на підставі вказаного вище договору, який недійсним не визнавався та не є нікчемним. Відповідних вимог позивачем в рамках даної справи також не заявлялось.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався виключно на те, що на його думку при державній реєстрації права власності державним реєстратором не було належним чином перевірено подані на реєстрацію права власності документи, зокрема технічний паспорт з описом об'єкту нерухомості, який відрізняється від опису станом на проведення реєстрації; а також порушено ч.4 ст.5 Закону №1952-IV в частині окремої реєстрації права власності на споруди.
Вказані доводи суд вважає безпідставними, оскільки вона спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що 22.12.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 14609412101), було проведено на підставі правовстановлюючого документу - нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22.12.2021 року. Внесені до реєстру відомості щодо опису об'єкта нерухомості, зокрема, споруд №1-3, І, відповідали опису об'єкта, що відчужується, зазначеному в п.1.1 договору купівлі-продажу від 22.12.2021 року, даним технічного паспорту на цей об'єкт, виготовленого станом на 20.12.2021 року та не суперечили вже зареєстрованим речовим правам на даний об'єкт нерухомості.
Частиною 4 ст.5 Закону №1952-IV, на порушення вимог якою нотаріусом посилався позивач, передбачено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема, на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
Поряд з цим, як зазначалось вище нотаріусом не здійснювалась окремо державна реєстрація на споруди №1-3, І, а здійснювалась реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна в цілому, з зазначенням даних щодо опису майна, які відповідають даним правовстановлюючого документу, технічного паспорту та не протирічили вже зареєстрованим на той момент речовим правам.
Крім того, така реєстрація не суперечила положенням ч.3 ст.5 Закону №1952-IV, якими передбачено можливість реєстрації права власності на будівлю, споруди та їх окремі частини, а також положенням ч.5 ст.12 вказаного Закону.
З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивач не довів порушення нотаріусом, як державним реєстратором, вимог Закону №1952-IV при проведенні державної реєстрації права власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2021 року, не обгрунтував та не довів факту порушення або можливого порушення в майбутньому його прав та обов'язків внаслідок проведення державної реєстрації права власності за відповідачкою ОСОБА_3 на відповідні споруди, а також, що обраний ним спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та призведе до його поновлення, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи відмову в задоволенні позову, понесені позивачем по справі судові витрати покладаються на останнього.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.15,16,181,182,190,321,325,327,328,332 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,12,18,24,26,27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.2-5,10-13,76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Дніпровської міської ради до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлії Володимирівни, ОСОБА_3 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності - відмовити повністю.
Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21 березня 2024 року.
Суддя С.Ю. Казак