Справа № 203/7786/23
Провадження № 1-кп/0203/506/2024
22.03.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілої - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12023046030000515 від 12.07.2023, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпро, громадянина України, маючого середню освіту, працюючого озеленювачем в «Благоустрій 2018», одружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,
20.10.2023, о 06:30 годині, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2108», р/н НОМЕР_1 , який належить йому на правах власності, рухався в Центральному районі м. Дніпра по спуску з Амурського мосту на площу Старомостова в напрямку вул. Привокзальна.
Під час руху водій ОСОБА_5 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину пл. Старомостова, зліва направо за напрямком його руху, не вжив заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, продовжив рух та скоїв на неї наїзд.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді - тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани в правій тім'яно-потилочній ділянці, закритого перелому правої ключиці у середній третині; закритої хребтової травми з переломами тіл 11-го та 12-го грудних хребців; закритої тупої травми грудної клітини з явищами гемотораксу справа; закритої тупої травми черевної порожнини з лінійним розривом 8-го сегменту печінки з явищами гемоперітонеуму; закритого перелому лонної та сідничної кісток праворуч без зміщення уламків, які за своїм характером відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем «ВАЗ 2108» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які свідчать: п. 12.3 - «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди». Порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_5 , знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Обвинувачений ОСОБА_5 судовому засідання свою вину визнав повністю, пояснивши суду, що рухався на автомобілі «ВАЗ 2108», р/н НОМЕР_1 , звернув по спуску з Амурського мосту на площу Старомостова в напрямку вул. Привокзальна. Відволікся та не помітив пішохода, потерпілу ОСОБА_6 , та допустив наїзд на останню. Вину визнав, щиро покаявся. Зазначив, що він у добровільному порядку частково відшкодував частину витрат, які понесла потерпіла, тому цивільний позов на залишок суми завданої матеріальної шкоди, як і суму визначеної моральної шкоди та витрат на правничу допомогу він визнає у повному обсязі.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 , у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті і в матеріалах кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку що діяння, яке вчинене ОСОБА_5 дійсно мале місце, та його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Призначаючи покарання, суд приймає до уваги тяжкість скоєного кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має позитивні характеристики, вину визнав повністю, щиро покаявся у скоєному.
Обставинами, що пом'якшують покарання, є щире каяття, часткове відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. В справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року суд зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
З таких підстав, суд, приймаючи до уваги всі вищезазначені обставини, вважає, що ОСОБА_5 слід призначати покарання відповідно до санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі, та знаходить можливим перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 у справі «Огаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства», особа, яка володіє чи керує автомобілем підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, внаслідок якого відбулось ДТП, під час якого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, враховуючи загальний розмір спричиненої шкоди, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Потерпілою ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_5 , в якому вона просить стягнути з останнього майнову шкоду, в розмірі 29135 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10000 гривень, а також судові витрати на юридичну допомогу - 7000 гривень.
Розглядаючи питання відносно стягнення з обвинуваченого завданої потерпілому матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як зазначила потерпіла в позовній заяві, частина витрат на лікування, в розмірі 31500 гривень, була добровільно сплачена обвинуваченим, у зв'язку із чим просила стягнути залишок - 29135 гривень. Оскільки понесені потерпілою витрати повністю підтверджуються наданими документами, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення завданої матеріальної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою що до неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно вимог ст. 1167 ЦК України, моральна (немайновий) шкода, заподіяна громадянинові діями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода причинна не з його вини. Моральна шкода відшкодовується, у тому числі і в грошовій формі. Розмір відшкодування визначається судом з врахуванням вмісту позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних і моральних стражданнях потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995 року, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з рахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд погоджується із доводами потерпілої ОСОБА_6 про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого їй була завдана моральна шкода у зв'язку із спричиненням моральних та фізичних страждань, які позначили негативні зміни у житті, в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачка отримав тяжкі тілесні ушкодження, що звичайно потягло за собою фізичний біль та душевні хвилювання позивача, все це потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 10000 гривень підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень, які підтверджуються наданими документами.
Судові витрати в розмірі 3824 гривень за проведення судово-автотехнічної експертизи, відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття основного призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати засудженого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_5 не обиралася.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, а також судових витрат на юридичну допомогу - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 в наслідок відшкодування матеріальної шкоди 29135 (двадцять дев'ять тисяч сто тридцять п'ять) гривень, в наслідок відшкодування моральної шкоди - 10000 (десять тисяч) гривень, в наслідок відшкодування витрат на юридичну допомогу 7000 (сім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта - 3824 ( три тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 80 копійок.
Арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2023 року на автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 - скасувати.
Речові докази: автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на тимчасове зберігання ОСОБА_5 , залишити останньому; CD-R диск зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_1