Справа № 203/6201/23
Провадження № 2/0203/330/2024
(ЗАОЧНЕ)
15.02.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сливчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
24.10.2023 року поштою до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:
- розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 червня 2021 року.
І. Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що між нею та відповідачем 26 червня 2021 року був укладений шлюб. Від даного шлюбу у них дітей немає. За поясненнями позивача, сімейне життя у них з відповідачем не склалось, фактично шлюбні відносини між ними припинилися, проживають окремо з листопада 2022 року. Як зазначила позивач, вони з відповідачем мають діаметрально різні погляди на поняття шлюбу, сімейні відносини, сімейні обов'язки, що унеможливлює спільне життя та побудову спільної сім'ї. Шлюб між нею та відповідачем носить формальний характер, тому збереження шлюбу суперечить їх інтересам.
З огляду на викладене, позивач, посилаючись на положення ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30.10.2023 року було витребувано у Міністерства соціальної політики України (info@mlsp.gov.ua) інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Баку Азербайджан, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , паспортні дані відсутні.
29.11.2023 року (передано судді канцелярією суду - 30.11.2023 року) до суду надійшла інформація з Національної соціальної сервісної служби України, що станом на 20.11.2023 року інформація в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб про ОСОБА_2 відсутня.
Ухвалою суду від 01.12.2023 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
10.01.2024 року, 15.01.2024 року засобами поштового зв'язку до суду від позивача надійшла заява, за змістом якої остання просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
У судові засідання, призначені на 22.12.2023 року, 15.02.2024 року, відповідач, який був повідомлений належним чином про дату, час та місце судових засідань, не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.
У зв'язку з цим, за наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 червня 2021 року громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, про що 26 червня 2021 року складено відповідний актовий запис за № 523; прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_3 , дружини - ОСОБА_4 ; місце державної реєстрації: Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Це підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26 червня 2021 року (а.с.3).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу припинення шлюбно-сімейних відносин та розірвання шлюбу.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з п. 10, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Також суд враховує і те, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (заяви №№ 29381/09 та 32684/09) Суд наголосив на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя.
Крім того, у пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява № 56030/07) від 12 червня 2014 року Суд наголосив на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим, Суд повторно наголосив, що відповідно до статті 8 Конвенції також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Частина 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» Європейський суд з прав людини чітко не визначає, бо воно охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (рішення у справі «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява № 44647/98).
Відповідно до положень ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року № 2709-IV, припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Аналіз викладених вище норм крізь призму положень Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод, судової практики Європейського суду з прав людини вказує, що шлюб носить добровільний характер, примушування жінки та чоловіка до шлюбу є неприпустимим, а рішення про розірвання шлюбу ухвалюється, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд, беручи до уваги те, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню повністю.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а також того, що позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1073,60грн.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), який зареєстрований 26 червня 2021 року у Соборному районному у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (актовий запис за № 523) - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривень 60 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ф.М. Ханієва