Справа №490/10490/19
Провадження №2/490/1525/2024
25 березня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районного суду м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Чаричанського П.О.
за участю секретаря Борисової Г.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв заяви ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності,
В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності.
Відповідач надав заяву про залишення позову у даній справі без розгляду, згідно ч.6 ст.135 ЦПК України, та скасування заходів забезпечення позову. Вказану заяву просив розглядати за його відсутності.
Ухвалою Центрального районного суд м. Миколаєва від 07.06.2023р. клопотання відповідача ОСОБА_1 задоволено, позовну заяву залишено без розгляду, скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою суду.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.07.2023р. апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Центрального районного суд м. Миколаєва від 07.06.2023р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для повторного вирішення питання щодо залишення позову без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 30.10.2023р. вищезазначену постановою Миколаївського апеляційного суду залишено без змін.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 року визначено головуючого суддю Чаричанського П.О.
Позивач не з'явився до зали судового засідання, повідомлявся належним чином, шляхом направлення повістки за місцем зазначеним в позовній заяві, заяв про зміну місця проживання суду не надходили.
Представники позивача - адвокати Масютій С.О. та Рознін В.А. повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду, що підтверджує Довідка про доставку електронного документу (повітки, а також інформації про дату слухання) в їх електронний кабінет в Електронного суду.
Пунктом 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного суду.
Згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Відповідно до ч. 4 ст. 64 ЦПК України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.
Будь-яких заяв від представників позивача - адвокатів Масютія С.О. та ОСОБА_4 до суду про припинення представництва ОСОБА_2 - не надходили.
Крім того, в матеріалах справи наявна заява адвоката Розніна В.А., в якій він просить присилати судові документи в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПУ України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання про залишення позову без розгляду з мотивів зазначених у клопотанні, просив задовольнити клопотання.
Суд, дослідивши заяву про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову, матеріали цивільної справи № 490/10490/19, встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 заявив клопотання про забезпечення судових витрат, у якому просив зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму 41 004 грн. 50 коп.
Своє клопотання ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він вже сплатив 31 004 грн. 50 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, що відображено у Акті - опису виконаних робіт, долученого до клопотання. Крім цього, очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., у зв'язку із розглядом справи /т.2 а.с.151-161/.
Також зазначав про неправомірну поведінку позивача щодо предмету спору, яка виразилася у пред'явленні численних, а якщо точніше, 39 позовів, в яких йому було відмовлено. Кожного разу, судовими рішеннями стягувалися судові витрати з ОСОБА_2 на його користь, які до цього часу не відшкодовані.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 20 днів з моменту отримання ним ухвали, внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Миколаївській області грошову суму для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_1 , пов'язаних з розглядом справи, в розмірі 31 004 грн. 50 коп. /т. 4 а.с.152-155/.
Також, іншою ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року, суд відмовив у прийняті до розгляду та повернув ОСОБА_2 уточнену позовну заяву від 11.02.2021р. та заяву про зміну (доповнення) позовних вимог від 08.09.2021р. Відмовив у задоволені клопотання про витребування доказів для проведення експертизи, клопотання про неврахування судом під час розгляду справи відзиву відповідача, також відмовив у задоволені клопотання відповідача про виключення третьої особи. Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
11 жовтня 2021 року ОСОБА_2 оскаржив ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року, якою відмовлено в задоволені клопотань позивача та відповідача, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, апеляційна скарга ОСОБА_2 повернута на підставі ст. 353 ЦПК України в частині відмови у задоволені клопотання про витребування доказів для проведення експертизи, клопотання про неврахування судом під час розгляду справи відзиву відповідача, також відмовив у задоволені клопотання відповідача про виключення третьої особи.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.11.2021р. відмовлено в задоволені апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині відмови у прийняті до розгляду та повернення ОСОБА_2 уточненої позовної заяви від 11.02.2021р. та заяви про зміну (доповнення) позовних вимог від 08.09.2021р.
У листопаді 2021р. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18.10.2021р.
У грудні 2021 р. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року в частині відмови у прийняті до розгляду та повернення уточненої позовної заяви від 11.02.2021р. та відмови у прийнятті до розгляду та повернення заяви про зміну (доповнення) позовних вимог від 08.09.2021 року, а також скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 року ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року залишено без змін, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року частині відмови у прийняті до розгляду та повернення уточненої позовної заяви і заяви про зміну (доповнення) позовних вимог та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також судом встановлено, що ухвалою Центрального районного суд м. Миколаєва від 07.06.2023р. клопотання відповідача ОСОБА_1 задоволено, позовну заяву залишено без розгляду, скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою суду.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.07.2023р. апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Центрального районного суд м. Миколаєва від 07.06.2023р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для повторного вирішення питання щодо залишення позову без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 30.10.2023р. вищезазначену постановою Миколаївського апеляційного суду залишено без змін.
25 листопада 2021р. від ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову.
21 квітня 2023 року від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову.
У заявах ОСОБА_1 посилався на невиконання ОСОБА_2 ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року в частині забезпечення судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
19 лютого 2024 року від ОСОБА_1 знову надійшла заява про залишення позову без розгляду з мотивів зазначених в заявах від 25.11.2021р. та 21.04.2023р.
Крім іншого в заяві від 19.02.2024р. вказує на підстави забезпечення судових витрат: нормативне-правове регулювання; відсутності місця реєстрації позивача ОСОБА_2 в Україні; відсутності у ОСОБА_2 майна на території України як на даний час так і у минулому; майнового стану позивача який може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові; наявності ознак завідомо безпідставності позову; позову який має ознаки зловживання правом на позов; щодо можливістю розгляду заяви без виклику учасників справи; наведення мотивів в рішенні суду у разі відмови у задоволенні заяви.
Щодо інших мотивів, на які позивається відповідач в заяві про залишення позову без розгляду, суд зазначає, що дані підстави та аргументи відповідачем викладені в Заяві від 14.06.2023р. про компенсацію судових витрат здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача, та в Клопотанні від 10.02.2024р. про збільшення суми забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу, і будуть розглядатися в судовому засіданні під час розгляду вказаної Заяви від 14.06.2023р. та Клопотання від 10.02.2024р.
Тому суд надані аргументи під час розгляду заяв від 25.11.2021р., 21.04.2023р., 19.02.2024р. про залишення позову без розгляду не бере до уваги, так як вони не стосуються даної заяви по суті, і даним аргументам буде надана оцінка під час розгляду Заяви від 14.06.2023р. про компенсацію судових витрат та Клопотання від 10.02.2024р. про збільшення суми забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 135 ЦПК України суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).
Відповідно до ч.4 ст. 135 ЦПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Згідно матеріалів справи встановлено, що представником позивача - адвокатом Ферлій А.А. 03.08.2023р. надано до суду заяву про сплату судових витрат, в якій зазначено, що на виконання вимог ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.09.2021р. по справі №490/10490/19 надає докази сплати 31004,50 грн. на забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 . До заяви додано квитанцію №41927938 від 02.08.2023р. про сплату на рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області 31004 грн. /Т. 5, а.с. 184-187/.
Відповідно до ч.6 ст. 135 ЦПК України разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.
Згідно п.10 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Виходячи з наведеного на момент розгляду вказаних заяв про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову, грошову суму для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_1 , пов'язаних з розглядом справи в розмірі 31004 грн. 50 коп. внесено на депозитний рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області, а тому відсутні підстави про залишення позову без розгляду згідно ч. 6 ст. 135, п. 10 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Суд зазначає, що кошти внесенні на депозитний рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області із запізненням в даній справі не може слугувати підставою для залишення позову без розгляду, і зі сторони суду в разі залишення позову без розгляду з підстав, що кошти були внесенні, але із запізненням - буде надмірним формалізмом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Керуючись ст.ст.76-81, 89, 133, 135, 137, 258-261, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
В задоволені заяв відповідача ОСОБА_1 від 25.11.2021р., від 21.04.2023р. та від 19.02.2024р. про залишення позовної заяви без розгляду та скасування заходів забезпечення позову- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П. О. Чаричанський
Дата складання повного судового рішення 25.03.2024 року.