Справа № 484/3786/23
Провадження № 2/484/40/24
15.03.2024 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Мельничука О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Голубкової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Орган опіки і піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав. Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народилаь донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час вони розлучені, а донька проживає разом з позивачкою. З відповідача рішенням Южноукраїнського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.07.2012 року було стягнуто аліменти на утримання доньки, але він їх не сплачує. Крім того, відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, що свідчить про ухилення від виховання дитини. Позивака зазначає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та ухиляється від участі у розвитку дитини; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини не спілкується та не допомогає дитині. Тому, позивачка вважає, що поведінка відповідача та свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно їхньої спільної доньки.
Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 18.09.2023 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.01.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, до суду надіслала заяву у котрій просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від його представника- адвоката Шалару О.І. надійшла заява із клопотанням про розгляду спарви у його відсутність та відсутність відповідача, заявлені позовні вимоги не визнають та вважають їх такими, що не підлягають задоволенню.
Треті особи у судове засідання не з'явились, надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.
З'ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.04.2010 року. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.12.2012 вказаний шлюб між сторонами розірвано (а.с.9).
Від шлюбу сторони мають спільну доньку- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати разом з матір'ю - позивачкою у справі (а.с. 10).
На примусовому виконанні Первомайського відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавчий лист № 2/1421/510/2012 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частки з всіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.06.2012 року, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборгованість станом на 01.02.2023 року становить 156335, 73 грн. (а.с.10-13).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 409 від 15.11.2023 року, орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44-45).
Із письмових пояснень Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 10.01.2024 року вбачається, що запросити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 для проведення бесіди немає можливості, оскільки обоє перебувають за межами території України, а тому надати висновок щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 теж неможливо (а.с. 58-59).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями частин першої, другої статті 27 Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, на який йде лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку, та зважує на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість .
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 07.12.2022 у справі № 562/2695/20, від 03.08.2022 у справі № 306/7/20, від 11.01.2023 у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Судом не встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої доньки.
Також суд враховує, що відповідач позов не визнає та заперечує проти його задоволення.
Наявність заборгованості по сплаті аліментів не може бути беззаперечною підставою для позбавлення батьківських прав.
Судом не встановлено, що відповідач втратив інтерес до участі у вихованні доньки, а тому застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав в даному випадку не є виправданим.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.
Суд бере до уваги висновок органу опіки та пікулвання Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прпв відносно його доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також пояснення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області у котрому вказано, що обоє батьків і дитина перебувають за межами території України, що є перешкодою для проведення бесід з батьками дитини та встановлення дійсних обставин, що дають можливість надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Також, не надано жодного доказу щодо обставин, які негативно характеризують відповідача, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв'язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дітей в матеріалах справи відсутні.
Отже, з наданих позивачем доказів не вбачається наявність підстав передбачених ст. 164 СК України, а тому застосування до відповідача такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав суд вважає недоцільним.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, які складаються з судового збору не відшкодовується позивачеві.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Орган опіки і піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;
третя особа: Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, ЄДРПОУ: 35926170, місцезнаходження: вул. Грушевського, 3, м.Первомайськ Миколаївської області, 55200;
третя особа: Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, ЄДРПОУ: 20910974, місцезнаходження: вул. Дружби Народів, 48, м.Южноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області, 55001.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.03.2024.
Суддя О.Мельничук