Справа № 2- 7286/2010р
іменем України
«19» жовтня 2010 р. Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі:
головуючого - судді Грицаюк Н. М.
при секретарі Бортко Ю. Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
представників відповідача: Коверзнєва Н.М., Калініч А.В., Зімін М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й профзахворювань України в Центрально - міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, -
Керуючись ст. 209 ЦПК України, суд -
28.04.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він більш як 22 роки пропрацював в вугільній промисловості в умовах впливу шкідливих виробничих факторів в якості підземного гірничого майстра, підземним машиністом електровоза. 12.12.2007 року він пройшов огляд МСЄК , де йому було первинно встановлено 25% втрати працездатності за професійним захворюванням. При черговому огляді МСЄК від 24.03.2010 року йому було збільшено до 50% за пневмоконіозу, безстроково. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11. 2007 року причиною професійного захворювання є тривалий вплив
вугільно - породного пилу на органи дихання, важка фізична праця та багато іншого.
В зв'язку професійного захворювання він випробував і випробує до теперішнього часу біль. Фізичне нездужання призвело до зміни в житті: у зв'язку з професійним захворюванням він не може більш займатися тяжкою фізичною працею та спортом , виконувати домашню роботу, яка потребує фізичного впливу, змушений проходити періодичне лікування.
Внаслідок значного погіршення його здоров'я йому було заподіяно моральну шкоду, тому що він більше не в змозі працювати на високооплачуваних роботах, через хворобу він звільнився з роботи, тривалий час він змушений проходити курси лікування, на що він витрачає багато коштів, а також велику кількість часу, не має змоги обробляти земельну ділянку, яка йому належить. У зв'язку з чим змінився повсякденний уклад його життя. Моральну шкоду він оцінює в 50 000 гривень. Просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердивши вищезазначені обставини.
Представник відповідача ДП „Артемвугілля” у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.
Представник відповідача ФССНВ у Ц- міському районі м. Горлівці в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи прийшов до наступного.
Позивач працював багато років на виробництві вугільної промисловості, підземним гірним майстром, підземним машиністом електровозу. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 30.11. 2007 року причиною професійного захворювання є тривалий вплив вугільно - породного пилу на органи дихання, важка фізична праця та багато іншого. 12.12.2007 року він пройшов огляд МСЄК , де йому було первинно встановлено 25% втрати працездатності за професійним захворюванням. При черговому огляді МСЄК від 24.03.2010 року йому було збільшено до 50% за пневмоконіозу, безстроково.
Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її права.
Моральна шкода потерпілого від професійного захворювання полягає вчасності, в фізичній болі , духовному стражданні, які випробував позивач, у зв'язку з пошкодження здоров'я.
Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч. 1 та ч. 2 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосити право громадян на належні, безпечні і здорові умови раці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування , згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі основи), є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, як спричинили втрату працездатності.
Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків (п.4ч.1 ст.25).
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України „Про охорону праці” в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема. На принципах пріоритету життя здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
З урахуванням конституційної значущості здоров'я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я нещасним випадком чи професійним захворюванням і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
У відповідності зі ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або в слідство профзахворювання складається, зокрема у фізичному болю, фізичних та душевних страждання, яких він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяло шкоду здоров'ю або настала смерть.
До професійного захворювання належить: захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключного або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Разом з тим, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 30 листопада 2007 року, тобто після набрання чинності Закону України № 717 від 23 лютого 2007 року про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрати працездатності”, що послужили причиною втрати працездатності „від 23 вересня 1999 року з наступними змінами і доповненнями”, котрим включена обов'язковість Фонду по сплаті моральної шкоди.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 вказаної постанови роз'яснено, що відповідно до ст.. 237-1 КЗПП за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні й фізичні страждання, обмежують його можливість вести звичний спосіб життя. Як наслідок, моральна шкода заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як про на життя, право на охорону здоров'я.
Ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її права.
Моральна шкода потерпілого від професійного захворювання полягає вчасності, в фізичній болі , духовному стражданні, які випробував позивач, у зв'язку з пошкодження здоров'я.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди”, де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру фізичної або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльність інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п.3) у порушенні нормальних життєвих зв'язків неможливість продовжування активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.
Зазначені обставини наступили в позивача у зв'язку із втратою працездатності, що було встановлено в судовому засіданні, тому суд доходить висновку про те, зо позивачеві заподіяна моральна шкода. Таким чином, суд вважає, зо позивачеві заподіяна моральна шкода умовами виробництва, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03. 1995 року „Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами, вказав, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Оскільки Державне підприємство „Артемвугілля” не забезпечила небезпечні умови праці своєму робітнику ОСОБА_1 у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання та встановлено часткову втрати професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з підприємства.
Таким чином, розв'язуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд ураховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, погіршення стану його здоров'я, ступень втрати професійної працездатності - 50% і доходить висновку про часткове задоволення позову у розмірі 7500 гривен.
Разом з тим, відповідно до ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, виникло у позивача з 30 листопада 2007 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 28.04.2010 року, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого законом, але враховуючи, що ОСОБА_1 необізнаний у правових питаннях, вважає можливим строк позовної давності звернення до суду поновити.
Керуючись ст. ст.10-11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України, ст.. 21, 31 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили страту працездатності” ст.. ст.. 223, 237-1 КЗпП України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля», задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 7500(сім тисяч) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 15 (п'ятнадцять ) гривен на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. М. Грицаюк