Справа № 930/2061/22
Провадження №2/930/37/24
05.03.2024 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді Войницької Т.Є.
за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом представника позивача Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» - адвоката Ременюк Тетяни Олександрівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2022 року акціонерне товариство (далі - АТ) «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс-Банк», звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 5 605,04 доларів США та судового збору.
Позов обгрунтовано тим, що 18.07.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та відповідач ОСОБА_2 уклали Кредитний договір № 065/25-214.
Загальними Зборами Акціонерів 09.03.2010 року було прийнято рішення про зміну типу Акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство та зміну найменування Банку на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК», а з 10.08.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (скорочено - АТ «Укрсоцбанк»). Згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10. 2019 року, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного Товариста «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК», де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариста «Альфа-Банк» з 15.10.2019 року. 12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Відповідно до Кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 18 000,00 доларів США.
Позивач свої зобов'язання за Договорами виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором. У зв'язку з невиконанням боржником свого обов'язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги. На забезпечення умов виконання кредитного договору №065/25-214 від 18.07.2008 з відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 050/1-86 від 18.05.2009 року. Відповідно до умов Договору поруки, ОСОБА_3 поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами. Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за Кредитним Договором Поручитель разом з відповідачем ОСОБА_2 солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених Кредитним Договором. У зв'язку з невиконанням Боржником свого обов'язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок Поручителя. Просив стягнути вказану заборгованість, а також відшкодувати судові витрати.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02.11.2022 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 22.06.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 04.01.2024 року явку представника позивача в судове засідання визнано обов'язковою.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні поданий позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, суду пояснив, що після відкриття провадження у справі відповідачкою сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитом 1363 долара 11 центів, які були враховані в рахунок сплати процентів, враховуючи, що за умовами договору проценти сплачуються за фактичне користування кредитом, а договір діє до остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позов визнала частково. До заяви долучила копії квитанцій про переказ готівки на суму 1000 доларів США та копію звернення до банку.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій розгляд справи просив провести у його відсутність.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
12 серпня 2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
Згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного Товариста «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
18 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 065-25/214, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 18 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних та комісій та порядком погашенням суми основної заборгованості до 10-го числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пункті 1.1.1 цього договору, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 17 липня 2023 року включно. Кредит надано позичальнику на купівлю нерухомості.
29 жовтня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода №065/25-239 про внесення змін до договору кредиту №065/25-214 від 18 липня 2008 року, в якій сторони домовились, що з 20.10.2008 року процентна ставка за користування кредитом встановлюється на рівні 14 процентів річних. Інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.
18 травня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №065/25-243 до договору кредиту№065/25-214 від 18 липня 2008 року, відповідно до якого виклали п.1.1.1. в наступній редакції: п.1.1.1 погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку: до 10 числа (включно) кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пункті 1.1.1 цього договору, починаючи з серпня 2008 року та з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 17 липня 2023 року (включно).
На забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту 18 травня 2009 року банк, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 050/1-86, відповідно до якого, поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій,у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту від 18 липня 2008 року № 065-25-14. Поручитель ознайомлений з умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положення не має.
Також, 29 квітня 2010 року між банком та позичальником був укладений ще один договір про внесення змін до договору кредиту від 18 липня 2008 року № 065/25-214, в якому сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитним договором станом на дату укладення цієї додаткової угоди складає 17 584,30 грн; встановлено, що погашення залишку кредитної заборгованості,починаючи з дати укладання договору, здійснюється до 10 числа (включно) кожного місця згідно графіку, який вказаний в пункті 2 цього договору та з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 17 липня 2023 року (включно).
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит в сумі 18 000,00 доларів США відповідно до пункту 2.1 статті 2 договору кредиту, що підтверджено заявою ОСОБА_2 на видачу готівки від 18 липня 2008 року № акт/3272/а. Крім цього, отримання даних коштів відповідачкою не оспорюється.
Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, щомісячно мінімально необхідні платежі в рахунок погашення кредиту та процентів за користування кредитом не вносила, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно розрахунку вимог банку кредитної заборгованості за кредитним договором №065/25-214 від 18.07.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 , загальна сума її боргу перед позивачем станом на 04.10.2022 року складає 5 605,05 доларів США, з яких: 4523, 72 долара США - сума заборгованості за кредитом, 1081, 32 долара США - сума заборгованості за відсотками.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статей 530, 599, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Зазначені правові висновки також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти та неустойку (пеню) лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
З матеріалів справи вбачається, що умовами договору кредиту № 065-25/214, укладеного 18 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , визначений кінцевий термін повернення основної заборгованості по кредиту - 17 липня 2023 року (пункт 1.1.1).
У подальшому 29 квітня 2010 року між банком та позичальником був укладений договір про внесення змін до договору кредиту від 18 липня 2008 року № 065/25-214, в якому сторони встановили, що погашення залишку кредитної заборгованості,починаючи з дати укладання договору, здійснюється до 10 числа (включно) кожного місця згідно графіку, який вказаний в пункті 2 цього договору та з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 17 липня 2023 року (включно).
Пунктом 2 вказаного договору визначений графік погашення заборгованості шляхом внесення щомісячних платежів та кінцевий термін повернення кредиту - 17 липня 2023 року включно.
Пунктом 3.3 договору кредиту № 065-25/214 передбачені обов'язки позичальника, до яких зокрема належать: сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.4, 2.9 та комісії в розмірах та порядку, передбачених цим договором (пункт 3.3.7); своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному в пунктом 1.1, 2.4 цього договору (пункт 3.3.8).
Згідно з п. 4.4 договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 (дев'яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення.
Таких висновків, здійснивши тлумачення аналогічних за змістом пунктів договорів кредиту, дійшов Верховний Суд у постановах від 3 квітня 2019 року у справі № 640/7146/16-ц (провадження № 61-18880св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 523/1507/16-ц (провадження № 61-10534св18), від 9 жовтня 2019 року у справі № 752/7707/15-ц (провадження № 61-12658св18), від 9 грудня 2020 року у справі № 760/18026/14-ц (провадження № 61-37386св18) та від 14 грудня 2021 року у справі № 496/3676/17 (провадження № 61-12728св21).
Зі змісту розрахунку вимог банку вбачається, що відповідачка, починаючи з 11 квітня 2014 року (коли сплив строк чергового щомісячного платежу за кредитом) припинила виконувати вимоги п.3.3.8 договору кредиту щодо щомісячного повернення коштів у термін, визначений у пункті 2 договору від 29 квітня 2010 року. Дев'яносто днів з 11.04.2014 сплили 09.08.2014.
Тобто, з 10.08.2014 строк користування кредитом вважався таким, що сплив, і позичальник вважався таким, що зобов'язаний погасити кредит в повному обсязі та сплатити проценти лише за фактичний час використання кредиту, а також штрафні санкції. З 10.08.2014 банк втратив право нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом.
За наведених обставин, суд вважає необґрунтованими заявлені представником позивача суми стягнення процентів за користування кредитом, які нараховані з 10.08.2014, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог.
Що стосується заборгованості за тілом кредиту, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідач ОСОБА_2 надала суду копії квитанцій№7530335 від 06.11.2023 та №82382544 від 08.12.2023, згідно яких, нею в рахунок оплати заборгованості за кредитним договором №065/25-214 від 18.08.2008 було сплачено 1000 доларів США.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив зазначені обставини, зазначивши, що дані кошти надійшли на рахунок банку. Разом з цим, додатково пояснив, що в період з 27.02.2023 по 26.02.2024 відповідачкою на погашення кредиту сплачено 1363 долара 11 центів США, які зараховані в рахунок оплати процентів по кредиту, що, на його думку, є цілком правомірним, враховуючи, що за умовами договору вони нараховані за фактичне користування кредитними коштами, а договір діє до остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
На підтвердження даних обставин представник позивача надав розрахунок заборгованості по кредитному договору №065/25-214 від 18.07.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 станом на 28.02.2024.
З такими доводами представника позивача суд погодитися не може, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, строк дії договору сплинув 09.08.2014, у зв'язку із чим з 10.08.2014 банк втратив право нараховувати відсотки, тому нарахування ним відсотків поза межами цього строку є неправомірним.
Здійснення відповідачкою платежів в рахунок погашення кредиту після цього строку, у тому числі після відкриття провадження у справі, на висновок суду з цього питання не впливають, оскільки станом на 10 серпня 2014 року вже настали умови визначені у пункті 4.4. договору.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне врахувати сплачені ОСОБА_2 кошти в рахунок оплати заборгованості за тілом кредиту.
18 травня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір поруки № 050/1-86.
Відповідно до умов даного договору, поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій,у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту від 18 липня 2008 року № 065-25-14.
Згідно зі статтею 553ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У відповідності до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з приписами статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Згідно з ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання є неприпустимою.
Таким чином, враховуючи, що в порушення умов договору ОСОБА_2 зобов'язання, передбачені договором належним чином не виконала, крім того 18.05.2008 року було також укладено договір поруки між позивачем та ОСОБА_3 , відповідно до якого він зобов'язувався у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 , зобов'язань за кредитним договором виконати зобов'язання перед банком, суд приходить до висновку, що сума боргу підлягає солідарному стягненню з обох боржників.
Разом з цим, враховуючи встановлені у справі обставини, позов підлягає частковому задоволенню, лише в частині сплати суми боргу за кредитом у розмірі 3160,41 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525-527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, Україна, м. Київ, 03150, вул.. Велика Васильківська, 100 ЄДРПОУ -23494714, МФО 300346, п/р НОМЕР_3 заборгованість за кредитом у сумі 3160,41(три тисячі сто шістдесят) доларів 41 цент США та витрати по сплаті судового збору у сумі 1743 грн. 03 коп.
В іншій частині позовних вимог-відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15.03.2024 року.
Суддя Т. Є. Войницька