Рівненський апеляційний суд
19 березня 2024 року м. Рівне
Справа № 557/1924/23
Провадження № 11-кп/4815/213/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12023181080000242 від 12.09.2023 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федорівка Гощанського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, -
Вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді 5 років позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 роки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_6 відповідні обов'язки.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Комунальне підприємство «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, на суму 56463 грн. 63 коп. - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України витрати, понесені Комунальним підприємством «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради, в сумі 56 463 грн. 63 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України процесуальні витрати по справі - судовий збір за подачу цивільного позову в сумі 2684 грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати по справі за проведення експертиз у сумі 7648 грн. 00 коп. в дохід держави.
Продовжено строк запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_6 , у виді цілодобового домашнього арешту до дня набрання вироком законної сили, з покладенням відповідних обов'язків.
Скасовано арешт на майно, накладений 14.09.2023 ухвалою слідчого судді Гощанського районного суду Рівненської області.
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 , 12 вересня 2023 року, приблизно о 09 год. 00 хв., керуючи автомобілем Peugeot Boxer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по лівій смузі руху автодороги Київ-Чоп зі сторони м. Києва у напрямку м. Рівне, поблизу с. Бабин Рівненського району Рівненської області, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, підпункту ґ) пункту 12.6 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зі швидкістю не менше 129…135,6 км/год, що перевищує допустиму на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою (не більше 110 км/год), проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, неправильно її оцінив, в порушення пункту 18.4 Правил дорожнього руху, перед нерегульованим пішохідним переходом, позначеним дорожньою розміткою 1.14.1 та дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід», на зменшення швидкості руху автомобілем Volvo FH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом Kogel SNCO 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням третьої особи, який рухався по сусідній правій смузі руху, через наявність на даному пішохідному переході пішоходів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перетинали проїзну частину справа наліво відносно напрямку руху вказаних транспортних засобів, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки автомобіля Peugeot Boxer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та допустив наїзд на них, хоча мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до лінії руху пішоходів, тобто уникнути наїзду на пішоходів при своєчасному прийнятті мір до реагування.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження, від яких 12 вересня 2023 року вона померла у КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження, від яких 27 вересня 2023 року він помер у КП «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради, а автомобіль Peugeot Boxer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_11 вимог пункту 18.4 Правил дорожнього руху перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_6 та кваліфікації дій, покликається на незаконність вироку суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, застосуванням судом закону, який не підлягає застосуванню, що призвело до неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання, а також у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважає, що в порушення вимог ст.ст. 50, 65 КК України, суд першої інстанції у достатній мірі не врахував тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України , та особи винного, а тому призначене обвинуваченому покарання, із застосуванням ст. 75 КК України, на думку прокурора, не може бути визнано справедливим, так як негативно впливає на досягнення мети покарання.
Звертає увагу, що при застосуванні судом ст. 75 КК України не наведено переконливих підстав та не в повній мірі враховано суспільно небезпечні наслідки правопорушення, що виразились у загибелі 2 людей.
Вважає за необхідне дослідити характеризуючі особу докази у кримінальному провадженні.
Просить вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 05.12.2023 року відносно ОСОБА_6 за ч.3 ст. 286 КК України скасувати в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України.
Ухвалити новий вироку стосовно ОСОБА_6 , яким визнати його винним за ч.3 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в залі суду до вступу вироку в законну силу. В решті вирок залишити без зміни.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 зазначає, що аналізуючи апеляційну скаргу прокурора, сторона захисту не вбачає будь-яких доводів, які б свідчили про неврахування судом першої інстанції певних даних, що характеризували б обвинуваченого, як особу із негативної сторони, або ж свідчили б про неможливість виправлення обвинуваченого без фактичної його ізоляції від суспільства.
Наголошує на суперечливості позиції прокурор у його апеляційній скарзі, оскільки з однієї сторони прокурор погоджується правомірністю призначення обвинуваченому мінімального покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а з іншої сторони просить змінити таке покарання, шляхом його збільшення до 6 років, без наведення будь-яких для того аргументів.
Просить апеляційну скаргу прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 05.12.2023 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
19 березня 2024 року до початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово на домашній арешт в певний період доби. Своє клопотання захисник мотивував тривалим перебуванням обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом, не порушенням умов його відбування, позитивними характеристиками його, як особи обвинуваченого, добросовісною поведінкою ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового розгляду, часткове добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій і зобов'язання виплати щомісячно на утримання дітей загиблої до досягнення ними повноліття відповідних сум і до певного узгодженого періоду відшкодувати решту заподіяної шкоди, наявністю міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, зменшення ризику, що став підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, бажанням обвинуваченого виконати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни в умовах воєнного стану.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника і обвинуваченого, які підтримали заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу, прокурора і представника потерпілої, які не заперечили проти задоволення клопотання захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів клопотання сторони захисту, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку судом першої інстанції прийнято рішення стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 щодо продовження запобіжного заходу, застосованого відносно останнього, у вигляді цілодобового домашнього арешту до дня набрання вироком законної сили.
При цьому, як вбачається, з мотивувальної частини вироку суд прийшов до такого висновку з метою запобігання зазначеним у ст. 177 КПК України ризикам, на думку колегії суддів, без належного обґрунтування.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Відповідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції належним чином не досліджені обставини, що враховуються при продовженні запобіжного заходу, не обґрунтовано чому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_6 , запобігти ризику, який став підставою для продовження запобіжного заходу останньому, а саме передбаченому п.3 ч.1 ст. 177 КПК України щодо впливу на свідків (наявність інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ніж передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, який став підставою для продовження цілодобового домашнього арешту відповідно до ухвали суду першої інстанції від 08.11.2023 року, судом у вироку не наведено), чи зменшився наявний ризик, відсутнє достатнє обґрунтування, що домашній арешт у певний період доби, з визначенням часового проміжку, не здатний запобігти зазначеному ризику у кримінальному провадженні.
На даний час кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 перебуває на стадії апеляційного перегляду вироку в частині, безпідставного, на думку прокурора, звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та призначеного судом покарання внаслідок м'якості. Фактичні обставини у даному кримінальному провадженні прокурором не оспорюються.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово відносно ОСОБА_6 застосовано з 13 вересня 2023 року, тобто більше 6 місяців тому.
За цей період ОСОБА_6 не порушував умови цілодобового домашнього арешту, що підтвердив і прокурор.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, не переховувався від органів досудового розслідування та суду, належно виконує процесуальні обов'язки, визнав свою вину у вчиненому, вживав заходи щодо примирення з потерпілою, оплатив витрати на поховання, частково відшкодував заподіяну шкоду, уклав договір про добровільне відшкодування шкоди, має міцні соціальні зв'язки.
Крім того, ОСОБА_6 виявив бажання бути призваним на військову службу у порядку загальної мобілізації для захисту цілісності та недоторканості держави, боронити кордони України від агресора, вступивши в ряди Збройних сил України.
За наведеного, на переконання колегії суддів, враховуючи встановлені обставини, дані про особу обвинуваченого, виявлене бажання обвинуваченого виконати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни в умовах воєнного стану, тяжкість вчиненого злочину, доводи апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого і те, що судове рішення в порядку ст. 407 КПК України за результатами розгляду якої (апеляційної скарги) ще не прийнято апеляційною інстанцією, зменшення наявного ризику до мінімального та можливість його усунення шляхом покладення на обвинуваченого відповідного обов'язку згідно ч.5 ст. 194 КПК України, підстав для подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 такого надмірно суворого запобіжного заходу як домашній арешт цілодобово немає.
На думку колегії суддів, з урахуванням сукупності наведених обставин, для досягнення мети заходу забезпечення кримінального провадження, пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився у кримінальному провадженні, буде необхідним і достатнім запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби з покладення відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 ? задовольнити.
Змінити стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово на домашній арешт у певний період доби, а саме: з 22 год. до 05 год. за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками у даному кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через третіх осіб.
Виконання ухвали щодо ОСОБА_6 доручити відділенню поліції № 7 Рівненського РУП ГУНП України в Рівненській області.
Строк дії ухвали до 17 травня 2024 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3