Справа № 552/2058/23 Номер провадження 22-ц/814/789/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
12 березня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів: Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Галушко А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2023 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2023 року, ухвалені суддею Самсоновою О.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
встановила:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В позовній заяві посилалась на те, що вона є дружиною військовослужбовця майора ОСОБА_2 , який загинув під час виконання обов'язків військової служби (захисту Батьківщини).
У період проходження військової служби з 09 жовтня 2015 року ОСОБА_2 було поставлено на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 для отримання житла, а також було внесено до списків позачерговиків для поліпшення житлових умов з 07.10.2015 року.
05 червня 2021 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Під час проходження служби ОСОБА_2 отримав довідку від 26.10.2021 року № 328 про склад сім'ї для подання до житлової комісії. В довідці вказується, що на утримані у військовослужбовця дійсно знаходиться сім'я у складі - одружений дружина ОСОБА_3 , 1997 року народження.. Військовослужбовець мав намір внести зміни у квартирну справу у зв'язку з одруженням.
Виконуючи бойові накази, майор ОСОБА_2 , захищаючи суверенітет і територіальну цілісності України, отримав травму, яка призвела до смерті.
ОСОБА_1 звернулась з заявою від 13.09.2022 до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням залишення її на черзі на отримання постійного житла, з моменту постановки чоловіка на облік. Однак, станом на теперішній час ОСОБА_1 не зарахована та не перебуває на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.
Тому позивач просила суд визнати противоправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у постановці на квартирний облік ОСОБА_1 як дружини загиблого військовослужбовця, що набула права та потребує поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до квартирної справи загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 та залишити на черзі на отримання постійного житла ОСОБА_1 як дружину загиблого військовослужбовця з моменту постановки військовослужбовця ОСОБА_2 на квартирний облік.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 внести зміни до квартирної справи загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , поставивши на житлову чергу його дружину ОСОБА_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 залишити на черзі на отримання постійного житла ОСОБА_1 як члена сім'ї, а саме дружину загиблого військовослужбовця, з моменту постановки військовослужбовця ОСОБА_2 на квартирний облік.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2023 року стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 601,22 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3500,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
З вказаними рішеннями не погодився відповідач Військова частина НОМЕР_1 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що на момент виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини та особового складу ЗСУ він сам перебував на обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання. На його утриманні знаходилась сім'я у складі дружини ОСОБА_3 . У матеріалах житлової справи ОСОБА_2 відсутній письмовий рапорт про зміну складу сім'ї військовослужбовця з проханням поставити на житлову чергу його дружину ОСОБА_1 .
За таких обставин відповідач вважає, що відсутні підстави для постановлення на облік дружини військовослужбовця ОСОБА_1 як особи, яка набула права і потребує поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції відповідач вказує, що ця справа є незначної складності та малозначною, про що суд зазначив в ухвалі від 05.05.2023 про відкриття провадження у справі. Тому вважає безпідставним стягнення судових витрат на користь позивачки та просить скасувати додаткове рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Плужник М.В. просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 та залишити без змін рішення суду від 31.08.2023 р.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які з'явилися в зал суду; представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Заруднього І.В., який з'явився в режимі відеоконференції власними технічними засобами поза межами приміщення суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, що згідно з протоколом №2 від 09.10.2015 року засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 поставлено на облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 з 17 жовтня 2015 року, вид черги загальна, склад сім'ї 1 особа (а.с. 66).
Згідно витягу з протоколу №4 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 23 січня 2017 року комісією задоволено рапорт ОСОБА_2 про включення його до списків осіб, які мають право на першочергове отримання житла з 20 січня 2017 року, як льотно-підйомний склад, та вирішено внести відповідні зміни у облікову справу та списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 67).
Згідно витягу з протоколу №67 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12 жовтня 2018 року комісією задоволено рапорт ОСОБА_2 про включення його до списків осіб, які мають право на першочергове отримання житла з 12 жовтня 2018 року, у зв'язку з отриманням пільги учасника бойових дій, та вирішено внести відповідні зміни у облікову справу та списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 68).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 10 серпня 2022 року Полтавським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 13).
Як убачається з витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм,каліцтв у колишніх військовослужбовців, протокол №343 від 11 червня 2022 року, травма майора ОСОБА_2 , 1992 року народження, яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - травма і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 6).
Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 05 червня 2021 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 05 червня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с. 17).
13 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою, у якій просила залишити її на черзі на отримання постійного житла з часу постановки її чоловіка на чергу (а.с. 9).
За результатами розгляду її звернення позивачу листом командира військової частини НОМЕР_1 повідомлено про те, що оскільки вона не була зареєстрована в м. Полтаві на момент перебування на квартирному обліку її чоловіка та на даний час вона не має відносин з Міністерством оборони України, підстави для зарахування її на квартирний облік військовослужбовців Полтавського гарнізону та забезпечення її житлом з фондів Міністерства оборони відсутні. Також зазначено, що у разі вирішення питання постановки її на квартирний облік у в/ч НОМЕР_1 у судовому порядку, командування військової частини надасть підтвердження щодо бажання ОСОБА_2 , який загинув під час виконання обов'язків військової служби (захисту Батьківщини), внести зміни в квартирну справу у зв'язку з одруженням (а.с. 19).
Суд першої інстанції встановив, що за життя ОСОБА_2 зібрав пакет документів для внесення змін до справи щодо перебування на квартирному обліку, зокрема:
-одержав довідку командира в/ч НОМЕР_1 від 26 жовтня 2021 року №328 про перебування на його утриманні сім'ї: дружини ОСОБА_1 , 1997 року народження. Довідка видана для пред'явлення до житлової комісії (а.с. 10, 72);
-одержав довідку командира в/ч НОМЕР_1 від 24 жовтня 2021 року №123 про те, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Довідка видана для пред'явлення до житлової комісії (а.с. 11).
Згідно довідки ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 22 жовтня 2021 року №12726 відомості про належність нерухомого майна на праві власності за ОСОБА_1 у м. Полтаві в Полтавському БТІ відсутні (а.с. 74).
Згідно довідки ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 02 вересня 2022 року №6272 відомості про належність нерухомого майна на праві власності за ОСОБА_1 у м. Полтаві в Полтавському БТІ відсутні (а.с. 75).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 02 вересня 2022 року №308814871 відомості щодо зареєстрованих прав власності за ОСОБА_1 відсутні (а.с. 76).
ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2 , з 01 вересня 2022 року (а.с. 22).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у житлової комісії військової частини були необхідні відомості для розгляду та прийняття рішення про внесення змін до облікової справи, а з огляду на наявність у квартирній справі ОСОБА_2 відомостей щодо складу його сім'ї та перебування на його утриманні дружини ОСОБА_1 відсутність рапорту ОСОБА_2 про зміну складу сім'ї військовослужбовця з проханням поставити на житлову чергу його дружину ОСОБА_1 не перешкоджала вирішенню житловою комісією вказаного питання.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 р. за № 1020/32472, до членів сім'ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку, визначеному Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388. Запис відомостей про зміни у складі сім'ї здійснюється у військовій частині за місцем зберігання особової справи, а особи, звільненої з військової служби в запас або відставку,- військовим комісаріатом.
Як передбачено п. 13 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 року, у разі зміни у військовослужбовця складу сім'ї, набуття права на отримання житла в першочерговому чи позачерговому порядку, поліпшення житлових умов тощо військовослужбовець доповідає про це командиру військової частини письмовим рапортом та надає копії відповідних документів.
Особи, звільнені з військової служби, про зміну складу сім'ї письмово повідомляють (інформують) командира (начальника) за місцем перебування на обліку.
Житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) розглядає надані документи та приймає рішення про внесення змін до облікової справи.
Розгляд питання про внесення відомостей до облікової справи щодо членів сім'ї військовослужбовця здійснюється після внесення відомостей у встановленому порядку до особової справи військовослужбовця.
Про внесення відомостей до облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) інформує у встановленому порядку КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтями 34, 37 ЖК УРСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Статтею 43 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Згідно п. 20 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 року, члени сімей, що перебували на обліку разом з військовослужбовцями, які загинули (померли), залишаються на обліку у військовій частині до отримання житла для постійного проживання.
Згідно пункту 3 статті 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються жилі приміщення сім'ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Враховуючи те, що в матеріалах квартирної справи ОСОБА_2 наявні документи щодо його дружини ОСОБА_1 , в тому числі копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.06.2021, копія довідки №328 від 26.10.2021 про перебування на утриманні ОСОБА_2 дружини ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в житлової комісії військової частини НОМЕР_1 були необхідні відомості для розгляду та прийняття рішення про внесення змін до облікової справи
З огляду на наявність у квартирній справі ОСОБА_2 відомостей щодо складу його сім'ї та перебування на його утриманні дружини ОСОБА_1 , відсутність рапорту ОСОБА_2 про зміну складу сім'ї військовослужбовця з проханням поставити на житлову чергу його дружину ОСОБА_1 не перешкоджала вирішенню житловою комісією вказаного питання.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з травмою, отриманою внаслідок виконання обов'язків із захисту Батьківщини, на час смерті він був одружений, відомості про склад його сім'ї, в тому числі про дружину ОСОБА_1 , були наявні в матеріалах його квартирної справи. Наданими до справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 потребує поліпшення житлових умов.
Зважаючи на те, що у відповідача були наявні необхідні дані для внесення змін до квартирної справи ОСОБА_2 , рапорт про внесення змін до його квартирної справи ОСОБА_2 не подав у зв'язку з загибеллю, що пов'язана з виконанням обов'язків із захисту Батьківщини, суд першої інстанції, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення ОСОБА_1 на квартирному обліку як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, відповідно, задовольнив позов ОСОБА_1 в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 внести зміни до квартирної справи загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , поставивши на житлову чергу його дружину ОСОБА_1 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 залишити на черзі на отримання постійного житла ОСОБА_1 як члена сім'ї, а саме дружину загиблого військовослужбовця, з моменту постановки військовослужбовця ОСОБА_2 на квартирний облік.
При цьому місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, про визнання протиправними дій відповідача про відмову у постановці на квартирний облік ОСОБА_1 , так як на час звернення позивача до відповідача з питання постановлення та залишення її на квартирному обліку у зв'язку з загибеллю чоловіка ОСОБА_2 , нею не надані відповідачу необхідні документи, що підтверджують її право.
Доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності підстав для постановлення на облік дружини військовослужбовця ОСОБА_1 як особи, яка набула права і потребує поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.
Рішення суду першої інстанції від 31 серпня 2023 року відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів не встановлено. Тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду залишається колегією суддів без змін.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції відповідач вказує, що ця справа є незначної складності та малозначною, про що суд зазначив в ухвалі від 05.05.2023 про відкриття провадження у справі. Вважає витрати на правничу допомогу неспівмірними, а їх стягнення на користь позивачки безпідставним.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2023 року щодо судових витрат, колегія суддів зазначає таке.
Так, позивач звернулась до місцевого суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31серпня 2023 року позов задоволено частково. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 внести зміни до квартирної справи загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , поставивши на житлову чергу його дружину ОСОБА_1 . Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 залишити на черзі на отримання постійного житла ОСОБА_1 як члена сім'ї, а саме дружину загиблого військовослужбовця, з моменту постановки військовослужбовця ОСОБА_2 на квартирний облік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 оскаржено вказане рішення суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року справу повернуто до Київського районного суду м. Полтави для ухвалення додаткового рішення про судові витрати.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2023 року стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 601,22 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3500,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У своїй позовній заяві позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 858,88 грн. та 5000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як встановлено ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов судом задоволено частково, судові витрати позивача покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивача склали: витрати на сплату судового збору 858,88 грн. (а.с. 24), на професійну правничу допомогу - 5000 грн. (а.с. 12, 14).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачкою надано копії ордера серії АР №1118419, за яким її інтереси в суді першої інстанції представляв адвокат Плужник М.В., договору №48/п про надання правничої допомоги від 05.04.2023, акту №1 прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №48/п від 05.04.2023, датований 07.04.2023, за яким позивачці адвокатом Плужником М.В. надано послуги на суму 5000 грн., розрахунку витрат на правову допомогу, квитанції про сплату за надані послуги (а.с. 3-5, 12, 14, 23).
Надані документи є належними і допустимими доказами на підтвердження понесених позивачкою судових витрат при розгляді справи судом першої інстанції.
Розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн. доведений, є співмірним з обсягом проведених адвокатом в межах цієї справи робіт.
Враховуючи те, що місцевим судом позов задоволено на 70%, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 601,22 грн. (858,88 грн. /100 х 70 = 601,22 грн.) та 3500 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу (5000 грн. /100 х 70 = 3500 грн.)
Доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення від 16.10.2023 зводяться лише до незгоди з цим рішенням, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.
За таких обставин апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2023 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Г.Л.Карпушин
Л.І.Пилипчук