Справа № 541/3576/23 Номер провадження 11-кп/814/1209/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
13 березня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисників обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 липня 2023 року за №12023170550000936, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2023 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимого,
визнано винуватим і засуджено за:
ч.1 ст.115 КК України - на 9 років позбавлення волі;
ч.1 ст.309 КК України - на 3 місяці арешту.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинtння менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 9 років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з 12 грудня 2023 року та відповідно до ст.72 КК України зараховано в цей строк попереднє ув'язнення ОСОБА_8 із 28 липня до 11 грудня 2023 року.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.
Епізод №1.
28 липня 2023 року приблизно о 04 годині ОСОБА_8 у приміщенні кухні житлового будинку по АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з метою вбивства, умисно, в ході сварки з ОСОБА_9 на ґрунті неприязних відносин наніс ОСОБА_9 щонайменше 14 ударів руками, зжатими в кулаки, 21 удар ножем у ділянки голови й тулуба. Далі ОСОБА_9 намагався сховатися від ОСОБА_8 під ліжком у спальній кімнаті, але ОСОБА_8 , піднявши ліжко, завдав ножем два удари в бокову поверхню грудної клітини справа ОСОБА_9 , який у цей час лежав на лівому боці, заподіявши останньому низку тілесних ушкоджень, у тому числі ножове поранення грудної клітини з ураженням легені, що ускладнилось гострою крововтратою організму, від чого настала смерть ОСОБА_9 .
Епізод №2.
ОСОБА_8 незаконно придбав і зберігав без мети збуту за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 . наркотичний засіб - канабіс. 28 липня 2023 року під час проведення обшуку поліцією за названою вище адресою в ОСОБА_8 було виявлено та вилучено: 3 паперові згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою 29, 321 г, саморобну конструкцію у вигляді двох фрагментів полімерних пляшок, ємністю 2 та 1 л, із нашаруванням особливо небезпечного наркотичного засобу - екстракту канабісу, масою 0, 067 г.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оскаржуючи доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та правильність кваліфікації дій за цим законом, просить змінити вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2023 року та перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.115 на ст.124 КК України, в іншій частині вирок залишити без зміни. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: надані стороною обвинувачення докази щодо пред'явленого йому обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України отримані з порушенням приписів КПК України, є сумнівними з точку зору допустимості, не підтверджують те, що він вчинив убивство ОСОБА_9 , наявність у його (обвинуваченого) діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, в тому числі й умислу на позбавлення життя ОСОБА_9 , натомість оскаржуваний вирок за епізодом №1 ґрунтується на припущеннях; його дії по епізоду №1 підлягають кваліфікації за фактом умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та в судових дебатах просив пом'якшити йому покарання, посилаючись на його суворість, доводи захисника про задоволення апеляційної скарги й необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_8 із ч.1 ст.115 на ст.124 КК України, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.309 КК України як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів учинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а також щодо необхідності кваліфікації його дій за ст.124 КК України, позбавлені підстав.
Натомість, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - умисного протиправного заподіяння смерті (умисного вбивства) іншій людині - ОСОБА_9 , є обґрунтованим, його зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.
Такий висновок підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що 27 липня 2023 року ввечері вони, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в ході вечері разом вживали алкогольні напої в будинку по АДРЕСА_1 . До моменту вбивства ОСОБА_10 і ОСОБА_11 вийшли з території домоволодіння, ОСОБА_12 пішов спати в іншу кімнату будинку.
Свідок ОСОБА_10 підтвердив також виникнення під час розпивання алкоголю попереднього словесного конфлікту між обвинуваченим і ОСОБА_9 .
Далі свідок ОСОБА_12 підтвердив те, що 28 липня 2023 року вранці він виявив у одній із кімнат будинку за названою вище адресою ОСОБА_9 , який лежав на підлозі у крові. Інших осіб у будинку на той час не було.
Тобто, під час вчинення злочину обвинуваченим він і ОСОБА_9 перебували наодинці, інші присутні в будинку особи, окрім, ОСОБА_8 , тілесні ушкодження ОСОБА_9 не заподіювали.
Наведені вище показання свідків узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що 27 липня 2023 року обвинувачений пішов до сусіда на вечерю, а 28 липня 2023 року зранку на його одязі вбачались візуальні ознаки плям крові.
Ці показання свідка ОСОБА_13 підтверджуються даними висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №1250 від 31 серпня 2023 року, відповідно до якого на спортивних штанах, у які був одягнений ОСОБА_8 у ході його затримання, виявлено кров людини АВ (IV) групи за ізосерологічною системою АВ0. Більше того, походження виявленої крові лише від одного ОСОБА_8 виключається (виявлення антигена А можливе виключно за рахунок домішку його крові) та вона може походити від ОСОБА_9 , крові якого властиві вказані антигени (т.2 а.п.85-86).
Відповідно до висновків судових молекулярно-генетичних експертиз №№1237, 1238 від 30 серпня 2023 року у змивах із рук та обличчя ОСОБА_8 теж зафіксовано кров людини з антигенами А і В за ізосерологічною системою АВ0, яка кров може походити від ОСОБА_9 , крові якого властиві антигени А і В. Виявлення антигена А не виключає можливості домішки крові ОСОБА_8 (т.2 а.п.88-89, 91-92).
Окрім того, 28 липня 2023 року в ході обшуку будинку за місцем проживання обвинуваченого по АДРЕСА_1 виявлено та зафіксовано слідову інформацію з крові на матраці та одязі ОСОБА_8 , що підтверджується протоколом даної слідчої дії з додатками (т.1 а.п.141-158).
За даними висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №1246 від 30 серпня 2023 року на парі капців, вилучених під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого по АДРЕСА_1 . також зафіксовано кров людини з антигенами А і В за ізосерологічною системою АВ0, яка може походити від ОСОБА_9 , крові якого властиві антигени А і В. Виявлення антигена А не виключає можливості домішку крові ОСОБА_8 (т.2 а.п.75-77).
На спортивних штанах, кофті й вирізі фрагменту покриття матрацу, вилученому в ході обшуку за місцем проживання обвинуваченого по АДРЕСА_1 встановлено кров людини, в якій наявні антигени А за ізосерологічною системою АВ0, та вона може походити від ОСОБА_8 , крові якого властивий згаданий антиген. Походження цієї крові лише від одного ОСОБА_9 виключається, що вбачається з висновків судових молекулярно-генетичних експертиз №№1248, 1251, 1252 від 31 серпня 2023 року (т.2 а.п.72-73, 79-80, 82-83).
Викладені вище докази підтверджуються даними протоколу обшуку від 28 липня 2023 року з додатками, в ході якого на місці злочину по АДРЕСА_1 у будинку було зафіксовано наявність ножів та їх частин зі слідами крові, сліди крові в кімнатах будинку, розташування яких свідчить, що нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 здійснювалось у кухні та іншій кімнаті житлового будинку, супроводжувалось зовнішньою крововтратою з боку ОСОБА_9 (т.1 а.п.108-136).
Так, згідно з висновками судових молекулярно-генетичних експертиз №№1239, 1240, 1245, 1247 від 30 серпня 2023 року на капцях і змивах, вилучених із місця злочину (по АДРЕСА_1 ), зафіксовано кров людини з антигенами А і В за ізосерологічною системою АВ0, вона може походити від ОСОБА_9 , крові якого властиві антигени А і В. Виявлення антигена А не виключає можливості домішки крові ОСОБА_8 (т.2 а.п.47-48, 59-60, 62-63, 68-70).
За змістом висновків судових молекулярно-генетичних експертиз №№1241-1243 від 31 серпня 2023 року на фрагменті склянки і змивах, вилучених із місця злочину (по АДРЕСА_1 ) виявлено кров АВ (IV) групи за ізосерологічною системою АВ0, вона може походити від ОСОБА_9 , крові якого властиві названі антигени. Походження цієї крові лише від ОСОБА_8 виключається, а виявлення антигена А можливе виключно за рахунок домішку його крові (т.2 а.п.50-51, 53-54, 65-66).
Виявлено і на ножах (їх клинках і руків'ях), дерев'яній палиці, вилучених із місця злочину (по АДРЕСА_1 ) кров людини з антигенами А і В за ізосерологічною системою АВ0, яка може походити від осіб, крові яких властиві ці антигени, в тому числі й від ОСОБА_9 . Походження антигену А ізосерологічної системи АВ0 від ОСОБА_8 не виключається, що встановлено у висновках судових медичних експертиз №№378, 379, 380, 382, 383 від 05, 11 вересня 2023 року (т.2 а.п.97-99, 101-103, 108-110, 112-114, 116-118).
Спроможність утворення колото-різаних ран у ОСОБА_9 від дії ножів зі слідами крові, вилучених із будинку по АДРЕСА_1 , підтверджено також даними висновку медико-криміналістичної експертизи №167-МК від 11 вересня 2023 року (т.2 а.п.120-123).
Отже, з аналізу комплексу вказаних вище показань свідків, протоколів обшуків із додатками та висновків експертних досліджень убачається, що на штанах ОСОБА_8 , в які він був одягнутий при затриманні, виявлено елементи крові саме ОСОБА_9 , сукупне походження яких виключається виключно від одного обвинуваченого, що підтверджує факт заподіяння ударів ОСОБА_9 саме ОСОБА_8 та відповідає аналізу показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . ОСОБА_13 .
За змістом висновку судово-медичної експертизи №138 від 25 вересня 2023 року на трупі ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: а) ран, розташованих: на боковій поверхні грудної клітини справа, по задньо-підпахвовій лінії, на рівні 8-11 ребер, на 2,5 сантиметри нижче неї, з ушкодженням легені; б) крововиливів у м'які тканини голови лобно-тім'яної ділянки справа та скроневої ділянки справа, тім'яної ділянки зліва, м'яку мозкову оболонку правої тім'яно-скроневої ділянки; синця на нижній повіці правого ока, садна у виличній ділянці справа, ділянці зовнішнього краю правої бровної дуги; ран, розташованих у ділянці зовнішнього кута правої бровної дуги та виличній ділянці справа; в) переломи дев'ятого-одинадцятого ребер справа з крововиливами у м'які тканини; г) ран у тім'яній ділянці справа, тім'яно-потиличній ділянці справа, потиличній ділянці зліва, боковій поверхні грудної клітки справа, по задньо-підпахвовій лінії, на рівні сьомого-восьмого ребер, лобній ділянці зліва, ділянці підборіддя, біля козелка правої вушної раковини, розташованих на внутрішній поверхні середньої третини правого передпліччя та передній поверхні правого променевоп'ясткового суглобу, задній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, на долонній поверхні лівої кисті; д) синців на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, задній поверхні правого плечового суглобу, задній поверхні лівого плечового суглобу, задній поверхні лівого ліктьового суглобу, задній поверхні верхньої третини правого передпліччя, передньо-зовнішній поверхні правого стегна в нижній третині, передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки, в нижній третині, садна на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу.
Тілесні ушкодження утворились: групи «а» - не менш, ніж від двократної дії колюче-ріжучого предмету; групи «б» - не менш, ніж від чотирьох точок прикладання сили тупих твердих предметів; групи «в» - не менш, ніж від двох точок прикладання сили тупих твердих предметів; групи «г» - не менш, ніж від дев'ятнадцяти точок прикладання сили колюче-ріжучого предмету; групи «д» - не менш, ніж від восьми точок прикладання сили тупих твердих предметів. Причиною смерті ОСОБА_9 було ножове поранення грудної клітини з ураженням легень, що ускладнилося гострою крововтратою організму. У крові ОСОБА_9 виявлено 2,9 проміле алкоголю (т.1 а.п.229-232).
У висновку ж судово-медичної експертизи №138-А від 27 вересня 2023 року додатково встановлено, що виявлені в ОСОБА_9 тілесні ушкодження ушкодження груп «б», «в», «д» утворились безпосередньо в результаті прикладання сили тупих твердих предметів, якими є, в тому числі удари руками, зжатими в кулаки, а тілесні ушкодження груп "а", "г" - внаслідок прикладання сили колюче-ріжучого предмету, яким є, зокрема й ніж. Визначені в історії хвороби №1914 КНП "Миргородська ЦЛ" дата й час смерті ОСОБА_9 - 28 липня 2023 року о 09 годині 20 хвилин, не суперечать судово-медичним даним (т.1 а.п.233-234).
Таким чином, висновками судово-медичної експертизи №138 від 25 вересня 2023 року та додаткової судово-медичної експертизи №138-А від 27 вересня 2023 року в сукупності з наведеними вище доказами підтверджено те, що ОСОБА_8 умисно й цілеспрямовано загалом заподіяв ОСОБА_9 не менше 14 ударів унаслідок прикладання сили тупих предметів і не менше 21 удару ножем переважно в ділянку розташування життєво важливих органів (зокрема, голови, грудної клітини).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №495 від 29 серпня 2023 року виявлені у ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (рана, розташована в надбрівній ділянці справа, синці на задній поверхні грудної клітини зліва по задньо-підпахвовій лінії на рівні шостого-десятого ребер, на передньо-боковій поверхні шиї справа в нижній третині та внутрішній поверхні верхньої третини лівого плеча, садно на передній поверхні нижньої третини лівого передпліччя) утворились не менш, ніж від п'яти точок прикладання сили тупих предметів, по давності утворення відповідають даті - 28 липня 2023 року, та обставинам, вказаним ОСОБА_8 , але не є характерними для самозахисту (т.1 а.п.235-236). Отже, цей доказ свідчить про те, що названі тілесні ушкодження отримані обвинуваченим не в ході відвернення нападу, а під час першочергової обопільної бійки з ОСОБА_9 .
Разом із тим, 01 вересня 2023 року обвинувачений у ході проведеного з ним слідчого експерименту на місці злочину (в будинку по АДРЕСА_1 ) продемонстрував обставини (спосіб, механізм і локалізацію) здійснення саме ним нанесення у кухні ударів кулаками в різні частини тіла ОСОБА_9 в ході їх обопільної бійки, слідування з ножем у руці за ОСОБА_9 в іншу кімнату житлового будинку, в якій під ліжком лежав ОСОБА_9 , та заподіяння останньому в цей момент декількох ударів ножем.
Перед слідчим експериментом ОСОБА_8 було ретельно роз'яснено його права та обов'язки, передбачені Конституцією України, КПК України, він вільно орієнтувався на місцевості, добровільно демонстрував обставини вчиненого злочину. Проведення слідчої дії супроводжувалося повною відеофіксацією, участю двох понятих, судово-медичного експерта й захисника. Усі учасники слідчого експерименту будь-яких доповнень або зауважень не мали, в тому числі й сам ОСОБА_14 , засвідчивши протокол своїми підписами (т.1 а.п.205-214).
Окрім того, сам ОСОБА_8 у суді першої інстанції, хоча й не визнав у повному обсязі винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, між тим, у ході допиту підтвердив те, що 27 липня 2023 року ввечері він перебував із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у будинку по АДРЕСА_1 , які розпивали алкогольні напої, між ним (обвинуваченим) та ОСОБА_9 в приміщенні кухні виникла сварка, яка переросла у бійку, та в ході неї вони нанесли один одному удари, після чого ОСОБА_9 пішов у іншу кімнату, а він ( ОСОБА_8 ) із кухонним ножем прослідував за ОСОБА_9 , виявив останнього в положенні лежачи під ліжком і наніс декілька ударів ножем ОСОБА_9 , який не захищався, і затим залишив місце злочину. При цьому, обвинувачений підтвердив і те, що не вважав для себе ситуацію в ході бійки такою, що становила загрозу для нього.
Проте показання ОСОБА_8 щодо перебування ним у стані необхідної оборони, відсутності в нього умислу на вбивство ОСОБА_9 , заподіяння останньому тяжкої шкоди здоров'ю внаслідок втрати контролю над своєю поведінкою, а також у частині неповідомлення всього комплексу заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , правильно оцінені критично судом першої інстанції та є способом захисту ОСОБА_8 від пред'явленого йому обвинувачення, оскільки повністю спростовуються сукупністю викладених вище підтверджуючих зміст однин одного доказів (показань свідків, доказів за результатами проведення слідчих дій та експертних досліджень), аналіз яких у сукупності та взаємозв'язку із урахуванням обставин цього провадження і висунутої на свій захист частково неправдивої версії обвинуваченого поза розумним сумнівом доводить вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_9 . Підстав для визнання недопустимими, недостовірними чи неналежними викладених вище доказів, якими підтверджується винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, перевіркою матеріалів справи не встановлено та не наведено й стороною захисту.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що умисне вбивство (ч.1 ст.115 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю щодо протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», за якими умисне вбивство без кваліфікуючих ознак і за відсутності ознак, передбачених ст.ст.116-118 КК України, зокрема, в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного із загиблим, підлягає кваліфікації за ч.1 ст.115 КК України.
А диспозицією ст.124 КК України відповідальність передбачено за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Положеннями ч.3 ст.36 КК України передбачено, що перевищенням меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода, заподіяна особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б необхідну.
Питання спрямованості умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, потрібно враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з перебуванням особи в стані необхідної оборони, необхідно врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно-небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У свою чергу, особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки в разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому, перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте, існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Із сукупності зазначених вище доказів убачається, що в ході вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 виник словесний конфлікт на грунті особистих неприязних відносин,, який отримав своє продовження в обопільній бійці. У ході вчинення злочину обвинувачений умисно й цілеспрямовано загалом заподіяв ОСОБА_9 не менше 14 ударів унаслідок прикладання сили тупих предметів (кулаками) й не менше 21 удару ножем переважно в ділянку розташування життєво важливих органів (зокрема, голови, грудної клітини), чим протиправно заподіяв смерть ОСОБА_9 . Навіть після того як конфлікт було вичерпано, а ОСОБА_9 відійшов в іншу кімнату й ліг під ліжком, ОСОБА_8 із ножем прослідував за ним і наніс йому декілька ударів ножем у тулуб.
При такому спричиненні обвинуваченим ОСОБА_9 ударів, серед іншого з використанням знаряддя злочину, була велика ймовірність заподіяння смерті ОСОБА_9 , що безумовно усвідомлював ОСОБА_8 і бажав цього. Поведінка ж обвинуваченого після нанесення множинних тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , який був увесь у крові, виявилась у тому, що ОСОБА_8 не вжив заходів для збереження життя ОСОБА_9 і залишив місце злочину.
Водночас виявлені у ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, були отримані ним у ході обопільної бійки з ОСОБА_9 та не є характерними для самозахисту, що підтверджується змістом висновку судово-медичної експертизи №495 від 29 серпня 2023 року (т.1 а.п.235-236). Із огляду на викладені вище обставини, наявність у обвинуваченого цих тілесних ушкоджень не дає жодних підстав уважати, що він під час вчинення злочину перебував у стані необхідної оборони та не виправдовує дій ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння, бажанням якого було саме позбавити життя ОСОБА_9 в ході конфлікту, розправитись із останнім, а не відвернути напад, про що стверджує сторона захисту. Окрім того, як підтвердив сам обвинувачений, він не вважав для себе ситуацію в ході бійки такою, що становила загрозу для нього.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №473 від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_14 у момент вчинення злочину будь-якими хронічними психічними захворюваннями не страждав, не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, за своїм психічним станом міг у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, наразі також є осудним (т.2 а.п.127-133).
Отже, обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку, спосіб вчинення обвинуваченим злочину, застосоване ним знаряддя, кількість, послідовність і локалізація нанесених ударів ОСОБА_9 , поведінка ОСОБА_8 під час і після вчинення злочину, свідчать про наявність у діях обвинуваченого всіх об'єктивних і суб'єктивних складових злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що спростовує твердження сторони захисту про перебування ОСОБА_8 у стані необхідної оборони та відсутності умислу на вбивство ОСОБА_9 .
На переконання колегії суддів, установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані під час досудового розслідування й надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред'явлено обвинувачення, надавши доказам оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Так само необґрунтованими є і твердження обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання.
За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином (ч.1 ст.115 КК України) та кримінальним проступком (ч.1 ст.309 КК України), непоправні наслідки злочинної діяльності обвинуваченого у вигляді смерті іншої людини, особу обвинуваченого, який не працює, є особою молодого віку, його сімейний стан і стан здоров'я, думку потерпілої щодо призначення ОСОБА_8 покарання з реальним його відбуттям, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставини, що його обтяжує - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння (за епізодом №1).
За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_8 у силу ст.89 КК України є не судимим, однак ці дані з огляду на викладені вище обставини в їх сукупності не є мотивованою й достатньою підставою для пом'якшення останньому заходу примусу.
Призначене обвинуваченому покарання, яке в остаточному розмірі є наближеним до мінімального, відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 70 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно й усебічно розглянути провадження, за результатом чого постановити законне, обґрунтоване, справедливе судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4