Справа № 528/760/19 Номер провадження 11-кп/814/1263/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 березня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в письмовому провадженні у кримінальному провадженні № 12019170150000165 апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 січня 2024 року,
встановила:
Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Гребінка Полтавської області, українцю, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченому за ч.3 ст. 187 КК України,
продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці до 28.03.2024 включно.
Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на більш м'який у вигляді домашнього арешту.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він разом з ОСОБА_7 вчинили розбійний напад за місцем проживання ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що не зменшилися та продовжують існувати на момент розгляду.
На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою ОСОБА_6 обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Свою апеляційну скаргу мотивував тим, що жодні, наведені у клопотанні прокурора ризики не доведені, не надано доводів на підтвердження ризиків, вказаних у клопотанні, а суворість покарання не може бути підставою для тримання під вартою. Не вказує прокурор і нових доказів для аргументації наявності ризиків.
Стверджує, що обвинувачений не мав та не має намірів будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Вказує, що вина обвинуваченого не доведена, а підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Зазначає про тривале перебування обвинуваченого під вартою, а саме ОСОБА_6 з часу затримання 30.05.2019 весь час перебуває під вартою та суд не навів додаткових аргументів для продовження запобіжного заходу.
Не враховано, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується.
Тому вважає, що обвинуваченому необхідно визначити запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Від обвинуваченого, захисника та прокурора надійшли заяви про розгляд апеляційного провадження щодо ОСОБА_6 без їх участі.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12019170150000165 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст. 187 КК України. В судовому засіданні 29 січня 2024 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 березня 2024 року включно.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення судом перевірялася під час обрання та продовження запобіжного заходу. 23.08.2019 було складено обвинувальний акт, який направлений до суду та справа розглядається судом першої інстанції. Тому, кваліфікація дій та всі доводи щодо наявності або відсутності вини обвинуваченого, чи його причетність до злочину мають вирішуватися судом під час судового провадження. На даному етапі судового розгляду суди позбавлені можливості вирішувати ці питання до розгляду справи по суті.
Разом з цим, необхідність застосування запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюються, так як апелянт просить змінити запобіжний захід.
Слідчий суддя, всупереч доводам захисника, належним чином мотивував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 , а саме особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, те, що вказаний злочин вчинено групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не закінчено, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Також, суд належним чином врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні у співучасті з іншою особою особливо тяжкого злочину у спосіб, який свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки. При цьому при вирішенні питання про запобіжний захід необхідно звертати вагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.
При цьому будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинуваченого під вартою судом не встановлено та учасниками провадження таких доказів не надано.
Позитивна характеристика, наявність сім'ї та постійного місця проживання є недостатніми обставинами для того, щоб дійти висновку про відсутність ризиків.
Щодо доводів захисника про тривале перебування обвинуваченого під вартою необхідно зазначити, що при продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував особливості конкретної справи, в якій необхідне тривале утримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особою обвинуваченого, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також колегія суддів зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому, і тривалість перебування обвинуваченого під вартою не є самостійною підставою для скасування такого запобіжного заходу.
З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4