Справа № 537/2042/22 Номер провадження 11-кп/814/762/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
19 березня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022170530000265 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 травня 2023 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка Семенівського району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст.89 КК України не судимого,
засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
23.05.2022 приблизно о 21 годині ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з одного боку, та ОСОБА_11 - з іншого, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої ОСОБА_9 , діючи спільно із ОСОБА_10 , підійшли до потерпілого, який лежав на ліжку у спальній кімнаті, і узявши його за руки та ноги винесли до зали квартири, посадили на стілець, після чого ОСОБА_10 вдарив правою рукою по обличчю ОСОБА_11 , від чого останній впав на підлогу. Потім, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 підійшли до потерпілого та ногами і руками, стисненими в кулак, по черзі нанесли потерпілому не менше 9 ударів в область голови, не менше 5 ударів у область грудної клітини, не менше 18 ударів в область верхніх та нижніх кінцівок тулубу, не менше 1 удару в область правого стегна.
Унаслідок протиправних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 потерпілому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді:
- закритої тупої травми голови у вигляді: синців та садна на голові; забійної рани в лівій виличній ділянці; садна на спинці носа; крововиливу на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи; крововиливів в м'які покрови голови - уламкового перелому носових кісток; крововиливів під тверду мозкову оболонку (субдуральна гематома об'ємом близько 10 мл); крововиливів під м'яку мозкову оболонку головного мозку та мозочка; крововиливів в стовбур головного мозку. Зазначена група тілесних ушкоджень має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, а в даному випадку, як такі, що призвели до смерті потерпілого.
- закритої тупої травми грудей у вигляді: синців на грудях; переломів 3-9-х правих ребер, по середньо-ключичній лінії та 2-10-х лівих ребер, по середньо-ключичній лінії по згинальному механізму; переломів 5-9-х правих ребер, по передньою-підпахвовій лінії, 10-11-х правих ребер, по заднє-підпахвовій лінії, 3-7-х лівих ребер, по передньо-підпахвовій лінії, 3-7-х лівих ребер, по лопатковій лінії по розгинальному механізму. Зазначена група тілесних ушкоджень мають ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
- закритої тупа травма правого стегна у вигляді: синця на всіх третинах правого стегна; крововиливу в м'які тканини стегна; уламкового перелому правої стегнової кістки. Зазначена група тілесних ушкоджень мають ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
- садно та синці в проекції правого плечового суглоба та на правому плечі; синці в проекції правого променево-зап'ясткового суглобу та на правій кисті; садно на правому передпліччі; синець на лівому плечі; синець на лівому передпліччі; синець та садно в проекції лівого променево-зап'ясткового суглобу; синці на лівому стегні, лівій гомілці та в проекції лівого колінного суглобу; садно на правій гомілці; два садна на тлі синця в проекції правого колінного суглобу. Зазначена група тілесних ушкоджень мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
У подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 віднесли потерпілого на ліжко у спальню кімнату. від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий невдовзі помер.
На вирок суду захисник в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 закрити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд дійшов помилкового висновку про наявність вини ОСОБА_9 в інкримінованому злочині, так як суду не було надано достатніх та допустимих доказів на доведення участі ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Вважає, що суд не надав належну оцінку показанням обвинуваченого про те, що до нього були застосовані недозволені методи розслідування.
Вказав, що обвинувачений ОСОБА_10 повністю взяв вину у вчиненому злочині на себе.
Також зазначив, що поза увагою суду залишилося те, що під час проведення слідчого експерименту безпосередньо перед слідчим експериментом двері ключем не відкривалися, а вже були відчинені.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинувачених та захисника ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги, захисника ОСОБА_8 , яка поклалася на розсуд суду, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_10 не оскаржується, тому судове рішення в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч.2 ст. 121 КК України, є правильним, ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та отримали належну оцінку.
Доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність в матеріалах справи доказів вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення не відповідають дійсності.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками провадження - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживали за однією адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_10 , наданих суду першої інстанції, 23.05.2022 під час вживання спиртних напоїв з потерпілим у них виник конфлікт, в ході якого він вдарив потерпілого кулаком правої руки скоріш за все в ліву частину обличчя в районі щелепи. Від удару потерпілий впав на підлогу, піднявся та знову сів на стілець, а він в нецензурних словах казав тому, щоб він йшов з квартири. Ще десь через 10 хвилин, він знову встав зі стільця та штовхнув правою рукою в плече потерпілого, від чого той знову впав на підлогу на бік. Підійшовши до лежачого на підлозі потерпілого він знову почав в нецензурній формі казати останньому покинути його квартиру, при цьому вдаривши чи правою чи лівою ногою, обутою в кросівки в область голови та тулубу потерпілого. Після цього потерпілий почав казати, що піде і щоб він його перестав бити. Він знову підійшов до потерпілого і чотири рази правою ногою наступив на тулуб в районі ребер, коли той лежав на підлозі на боку. Потім посадив потерпілого за стіл і вони розпили близько 300 грам горілки, яка залишалась, в ході розпиття він знову казав потерпілому піти з квартири і той погодився. Однак, після вживання алкоголю потерпілий не почав збиратися, тоді він встав із-за столу, зайшов за спину потерпілому та взявши його обома руками під руки підняв та потягнув до дверей, при цьому потерпілий пересував ноги також. Він вивів його на вулицю і посадив на лавку біля сусіднього під'їзду, а не біля свого, щоб сусіди не почали сварити його, що приводить до будинку божків. Після цього повернувся до квартири, виніс сумку потерпілого та поклав біля нього на лавку та пішов додому спати. Це було близько 21 години. Коли він виводив потерпілого, їх ніхто сторонній не бачив. Як ОСОБА_9 прийшов додому та ліг спати не бачив. Зранку, він розповів ОСОБА_9 короткий зміст того, що вчора відбулося, про те, що він бив потерпілого ОСОБА_10 . ОСОБА_9 не казав. Наступного дня його було затримано.
Такі показання ОСОБА_10 частково збігаються з обставинами, відтвореними під час слідчих експериментів проведеними як з самим обвинуваченим ОСОБА_10 , так і з ОСОБА_9 .
Під час слідчого експерименту, ОСОБА_10 показав про обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , а саме, що 23.05.2022 він з ОСОБА_9 вживав алкогольні напої в залі, потерпілий в той час перебував в себе в кімнаті. В ході розмови вони обоє висловлювали невдоволення перебуванням потерпілого в квартирі, який не допомагає по господарству, справляє під себе нужду, не збирається виїжджати з квартири як обіцяв, тощо, після чого ОСОБА_10 , зайшовши в кімнату до потерпілого почав вимагати останнього покинути квартиру та після запевнень потерпілого, що він скоро виїде, завівся та взявши того за капюшон витягнув в залу на розмову. Після того, як потерпілий сів на стілець та продовжили розмову, ОСОБА_10 вдарив долонею потерпілого в голову, від чого той впав на підлогу. Сівши навприсядки та кулаками наніс декілька ударів (близько 4-х) останньому по голові. Після чого ОСОБА_10 покликав ОСОБА_9 , який, підійшовши до потерпілого, який лежав на полу головою до підлоги, вдарив того ногою, взутою у кросівок, зверху вниз по голові, потім ОСОБА_9 присів та наніс декілька ударів кулаками по голові. В подальшому ОСОБА_10 , який був обутий в капці синього кольору та ОСОБА_9 стали по бокам потерпілого та почали наносити тому удари ногами по тулубу, особисто нанісши потерпілому близько 4-х ударів та стільки ж ОСОБА_9 . Потерпілий після цього казав щось невнятне та запевняв, що скоро піде. Після того, як ОСОБА_10 сказав ОСОБА_9 що потерпілий вже майже не говорить, вони вдвох віднесли потерпілого в спальню та поклали на матрац. ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_9 викликати «швидку допомогу» так як потерпілий вже заговорювався, але той сказав, що медики побачать побої та викличуть поліцію і на запитання ОСОБА_10 , що робити, сказав, що якщо вони самі не викинуть потерпілого то той сам не вийде та що він йде спати і щоб ОСОБА_10 його розбудив близько години ночі. Коли ОСОБА_10 зайшов в спальню та запитав у потерпілого чи він живий, той у відповідь щось прохрипів. Близько 12 години вони з ОСОБА_9 прокинулись і останній сказав, що потерпілий вже помирає та необхідно того виносити на вулицю та щоб він вийшов і подивився, чи немає нікого. Після його повернення, вони вдвох з ОСОБА_9 взяли потерпілого за руки та ноги та винесли на лавку біля сусіднього під'їзду та поклали ногами до підї'зду вверх обличчям. Після цього вони зайшли в квартиру, а ОСОБА_10 виніс та поставив поряд з лавкою, де лежав потерпілий, сумку з речами останнього. В подальшому вони з ОСОБА_9 обговорили, що їх ніхто не бачив та можливо потерпілого хтось побачить і подумають, що той напився та викличуть швидку. Наступного дня ОСОБА_9 на початку 7-ї години пішов на роботу, потерпілий лежав на лавці.
Під час слідчого експерименту, ОСОБА_9 показав про обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , а саме, що в день події він близько 17-18 години прийшов з роботи в квартиру ОСОБА_10 , де проживав та пішов відпочивати. Того дня спиртних напоїв він не вживав. Про те, що говорив під час допиту в якості підозрюваного заперечував. Потім почув крики та вийшовши з кімнати побачив, як ОСОБА_10 проганяв потерпілого, який сидів на стільці, а ОСОБА_10 ходив поблизу потерпілого. Закипівши ОСОБА_9 підійшов до потерпілого та вдарив його в голову, від чого потерпілий впав на підлогу, після чого вдарив два рази ногою в спину. ОСОБА_10 також наніс декілька ударів потерпілому по ребрах та сказав, щоб той уходив з квартири на що потерпілий казав, що зараз піде. Потім вони посадили потерпілого, який ще розмовляв на стілець та в подальшому віднесли того в спальню та полягали спати. Близько години ночі його розбудив ОСОБА_10 та запропонував винести потерпілого на вулицю та вони винесли потерпілого на вулицю та посадили на лавку сусіднього під'їзду, при цьому потерпілий прохав не виганяти його. Після чого він пішов спати, а ОСОБА_10 ще виніс на поклав поряд з лавкою сумку з речами потерпілого.
Отримані в ході проведення слідчих експериментів дані щодо обставин події, враховуючи дані висновку судово - медичної експертизи № 419 від 24.05.2022, експертом було встановлено, що тілесні ушкодження, встановлені висновком судово - медичної експертизи № 419 від 24.05.2022, не суперечать в частині характеру та механізму утворення, на які вказують ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в слідчих експериментах, але кількість травматичних дій частково відповідає їх показанням.
Відповідно до висновку експертів № 1782/1943 за результатами проведення комісійної судово-психологічної експертизи від 05.08.2022 з додатком ОСОБА_13 вбачається, що:
1. Комунікативна діяльність підозрюваного ОСОБА_9 у процесі відтворення ним подій у ході проведення слідчого експерименту 25.05.2022 (за матеріалами відеозапису зазначеної слідчої дії) характеризується наявністю стійко виражених індивідуально - психологічних особливостей підозрюваного, а саме - стриманою діалоговою активністю, не ініціативним наданням доповнень та уточнень, ознаками напруженого емоційного фону.
Повідомлення ОСОБА_9 містять окремі специфічні деталі здебільшого щодо негативного фізичного стану потерпілого ОСОБА_11 , який передував подіям 23.05.2022. Відтворення ОСОБА_9 обстановки та обставин подій, що відносяться до заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень та залишення останнього на лавці у дворі, є лаконічним, змістовно не поширеним, обмеженим у специфічних деталях.
Не заперечуючи нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ОСОБА_9 акцентує на тому, що він несильно вдарив потерпілого «ладошкою» по потилиці та два рази ногою - у ділянку тулубу; стверджує, що крові і синців на потерпілому не було. У повідомленнях ОСОБА_9 практично відсутні повідомлення про дії ОСОБА_10 під час нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, про стан потерпілого після заподіяння йому тілесних ушкоджень, про причину винесення ОСОБА_11 із квартири на лавку у дворі.
2. У поведінці підозрюваного ОСОБА_9 у переважній частині слідчого експерименту від 25.05.2022 наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення ним відповідних подій.
Виняток становить відтворення ОСОБА_9 епізоду, коли він, знаходячись в іншій кімнаті, чув шурхіт і крики з іншої кімнати, де ОСОБА_10 виганяв ОСОБА_11 .
У ході всього слідчого експерименту підозрюваний виявив виражені ознаки орієнтовно - настановної поведінки (наявності у свідомості внутрішньо суперечливих моделей комунікативних поведінки, довільного коригування власних відповідей залежно від значимості для нього заданих питань та ситуації реконструювання відповідних подій), - яка є різновидом самостійної комунікативної поведінки.
3. У відеозаписі проведення слідчого експерименту від 25.05.2022 за участю підозрюваного ОСОБА_9 відсутні ознаки здійснення на нього психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії.
Виняток становлять епізоди відтворення ОСОБА_9 шурхоту і криків з іншої кімнати, де ОСОБА_10 виганяв ОСОБА_11 - в яких ОСОБА_9 виявив несамостійність відповідей під впливом сугестивних питань судово-медичного експерта.
Відповідно до висновку експертів № 1781/1938 за результатами проведення комісійної судово- психологічної експертизи від 03.08.2022 з додатком ОСОБА_13 , встановлено, що:
1.Комунікативна діяльність підозрюваного ОСОБА_10 у процесі відтворення ним подій у ході проведення слідчого експерименту 25.05.2022 (за матеріалами відеозапису зазначеної слідчої дії) характеризується наявністю стійко виражених індивідуально - психологічних особливостей підозрюваного, а саме - вираженою діалоговою активністю, ініціативним наданням доповнень і уточнень, врівноваженим емоційним фоном, сценічністю, емоційною включеністю. Повідомлення ОСОБА_10 насичені специфічними деталями, змістовно конкретні, логічно узгоджені та аргументовані.
З огляду на наявність у повідомленнях ОСОБА_10 лексичних засобів, що передають специфіку його усвідомлення та ставлення до відтворюваних подій, а також відображають наочні ознаки та властивості реконструйованих ним об'єктів, суб'єктів та дій, містять посилання на зорові, тактильні, слухові, моторні (рухові) відчуття, посилання на сприймання часу та на просторове сприймання, - констатуються ознаки на користь фіксування у свідомості ОСОБА_10 психологічних «слідів», що характерні для досвіду його діяльності за умов обстановки та обставин, які він реконструює.
2. У поведінці підозрюваного ОСОБА_10 наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення ним відповідних подій під час проведення 26.05.2022 слідчого експерименту за його участі.
3. У відеозаписі проведення слідчого експерименту від 26.05.2022 за участю підозрюваного ОСОБА_10 відсутні ознаки здійснення на нього психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії.
Тобто, зазначені висновки експертів вказують на те, що і ОСОБА_9 , і ОСОБА_10 під час проведення слідчих експериментів з ними не заперечували нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , як кожен окремо, так і разом. Наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення ними відповідних подій та відсутні ознаки здійснення на них психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії. При цьому обвинувачені не заперечували, що в результаті їх дії, потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть ОСОБА_11 .
Доводи захисника про те, що під час слідчого експерименту, безпосередньо перед його проведенням двері квартири були відчиненні, не підтверджені, так як відсутні будь-які докази щодо цього. При цьому, те, що двері квартири перед проведенням слідчої дії були відкриті жодним чином не вплинуло на правильність проведення слідчого експерименту.
Дані слідчі дії проведені за участю захисників та понятих з відеофіксацією. Протоколи проведення слідчих експериментів підписані учасниками без зауважень. Скарг на дії працівників поліції, зокрема і щодо застосування до обвинувачених недозволених методів розслідування, не подавалися.
Для того щоб у компетентних органів виник обов'язок провести розслідування, заява особи про фізичне і психологічне насильство щодо неї з боку працівників поліції має бути «небезпідставною», тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати їм певне підтвердження або, - якщо це не можливо з об'єктивних причин, - повідомити інформацію, що дасть можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника надмірний тягар доведення, однак за відсутності будь-якої інформації, яку можливо перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов'язку її розслідування.
У матеріалах провадження немає заяв обвинуваченого, які б містили хоча б будь-який виклад фактичних обставин, за яких відбувалося стверджуване ним погане поводження, а в апеляційній скарзі та й під час апеляційного розгляду не наведено доводів стосовно того, які саме обставини перешкодили обвинуваченому звернутись до правоохоронних органів з такими заявами. За таких обставин суд не вважає заяву в апеляційній скарзі про погане поводження «небезпідставною», тобто такою, що вимагала проведення розслідування. Відповідно, такі заяви не дають підстав вважати, що свідчення, які надалися обвинуваченим під час слідчого експерименту, були отримані внаслідок поганого поводження з ним.
Заперечення обвинуваченим в судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
Доводи ОСОБА_9 про те, що під слідчого експерименту та досудового розслідування на нього здійснювався тиск з боку працівників поліції спростовується висновком експертів № 1782/1943 за результатами проведення комісійної судово-психологічної експертизи від 05.08.2022 та постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Полтава ОСОБА_14 , відповідно до якої кримінальне провадження № 62022170010000449 від 29.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях оперуповноважених СКП відділу поліції № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_19 , начальника СКП відділу поліції №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_20 , на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
При цьому з відповіді старшого слідчого ОСОБА_14 вбачається, що слідчими ТУ ДБР у м. Полтаві проводилася перевірка на підставі ухвали судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.12.2022 у кримінальному провадженні 12022170530000265 від 24.05.2022 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачених за ч.2 ст. 121 КК України. Безпосередньо від ОСОБА_9 на адресу ТУ ДБР у м. Полтаві звернень в 2022-2023 не надходило.
Крім цього, відсутність тиску з боку працівників поліції на обвинуваченого ОСОБА_9 під час досудового розслідування, тобто застосування до нього недозволених методів розслідування, детально проаналізовано судом першої інстанції у своєму рішенні.
Більше того, в своїй апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 не наводить конкретні обставини такого поводження і певне підтвердження цього.
Колегія суддів звертає увагу, що окрім застосування недозволених методів дізнання до ОСОБА_9 , захисник в апеляційній скарзі не вказує, які саме докази спростовують висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення щодо ОСОБА_11 .
Враховуючи вказане та досліджені судом докази, суд першої інстанції надав правильну оцінку показанням ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та доказам, які мають в кримінальному провадженні і дійшов обґрунтованого висновку про наявність вини обох обвинувачених у спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , що спричинили смерть потерпілого.
Отже, вина ОСОБА_21 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, за обставин встановлених судом, є доведеною, ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст.12 КК України, особу обвинувачених, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Також колегія суддів враховує поведінку обвинуваченого під час та після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, а саме те, що злочин було вчинено групою осіб, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 завдали численну кількість тілесних ушкоджень потерпілому, будь-якої медичної допомоги йому не надали та знаючи про тяжкий стан ОСОБА_11 не вчиняли дій для виклику швидкої медичної допомоги, а навпаки, з метою приховання злочину, в нічний час винесли з квартири потерпілого та залишили його біля сусіднього під'їзду.
Тому суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_9 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, призначене ОСОБА_9 покарання в повній мірі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_9 , колегія суддів не вбачає. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Окрім цього, під час перегляду вироку суду, колегією суддів було встановлено, що в мотивувальній та резолютивній частині вироку судом було допущено описку, а саме по батькові обвинуваченого ОСОБА_10 , що може бути усунена безпосередньо судом першої інстанції, шляхом виправлення такої описки.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 травня 2023 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк, з дня отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4