Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/185/24 Слідчий суддя ОСОБА_1 ,
Категорія ч. 2 ст. 307 КК УкраїниДоповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
21.03.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2024, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який офіційно не працює, одружений, має на утриманні 5 неповнолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 29.05.2023 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 309 КК України, позбавлення волі на строк 5 років, звільнений на підставі ст. 75 КК України із випробувальним терміном 1 рік;
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12023120000000842,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, строкомна 60 днів, а саме: з 07 год. 19 хв. 12.03.2024 по 10.05.2024 включно, з визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840 грн.,
Слідчий ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 2023120000000842,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що мешканець м. Новоукраїнка Кіровоградської області ОСОБА_8 , не займаючись і не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, настійливо виношуючи корисливі наміри отримання доходів злочинним шляхом, у березні 2024 року обрав способом реалізації протиправних намірів незаконну діяльність у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, а предметом цієї діяльності - особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», обіг якої заборонено.
Реалізовуючи свої протиправні наміри, ОСОБА_8 в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995,«Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ № 589 від 03.06.2009 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, зберігав особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», обіг якої заборонено (Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів») за місцем проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.
В ході досудового розслідування, а саме 12.03.2024, в період часу з 07 год. 19 хв. по 10 год. 44 хв., на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда було проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено 14 (чотирнадцять) фасованих полімерних зіп-пакетів з кристалічною речовиною білого кольору, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/112-24/3410-НЗПРАП від 12.03.2024 містить особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», обіг якої заборонено, масою 2,169 грама, яку ОСОБА_8 зберігав з метою подальшого збуту.
Маса вищезазначеної дослідженої в ході судової експертизи речовини (особливо небезпечної психотропної речовини «PVP») становить 2.169 грама, що відповідно до таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000, являє собою великі розміри.
12.03.2024 в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_8 .
В подальшому 12.03.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2024 задоволено клопотання.
Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 07 год. 19 хв. 12.03.2024 по 10.05.2024 включно.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача - UA458201720355279001000002505, призначення платежу - забезпечення виконання ухвали суду від 14.03.2024 по справі № 12023120000000842 від 01.08.2023.
В разі внесення застави ОСОБА_8 або заставодавцем зазначеного розміру, покладено на підозрюваного ОСОБА_8 строком до 10.05.2024 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_10 у кримінальному провадженні за винятком їх участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;
5) здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено ОСОБА_8 наслідки невиконання покладених обов'язків. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_8 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави ОСОБА_8 , він вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_8 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду , оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, а тому, ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування.
Вказане узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Іlijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, раніше судимий, а тому, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу, слідчий суддя врахував обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що підозрюваний не працює, зазначив, що одружений та має 5 дітей, але доказів цього не надано, має постійне місце проживання, раніше судимий, відомостей про стан здоров'я та характеризуючих даних не надано, наявні вагомі докази про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровоград від 14.03.2024 р. та визнати протизаконними дії органів досудового розслідування та прокуратури, а саме: порушення недоторканості житла ОСОБА_8 , висунення обґрунтованої на недопустимих доказах підозри ОСОБА_8 та внесення обґрунтованого на недопустимих доказах клопотання до суду задля обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 цілодобовий домашній арешт, як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в ході досудового розслідування по матеріалах, ЄРДР від 01.08.2023 р. № 12023120000000842 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.02.2024 р. було проведено обшук з порушенням порядку, визначеного ст. 236 КПК України.
Зокрема, до початку проведення обшуку, до моменту оголошення ухвали слідчого судді, до домоволодіння ОСОБА_11 зайшов працівник правоохоронного органу і обійшов усі кімнати, в тому числі і ту кімнату, де в подальшому, в ході проведення обшуку було вилучено 14 (чотирнадцять) зіп-пакетів з речовиною білого кольору, яка була визнана за висновком експертизи психотропною, обіг якої заборонено.
Володіння цією стороною обвинувачення ставиться в провину ОСОБА_8 .
Порушення порядку проведення процесуальної дії має наслідком покладення стороною обвинувачення недопустимих доказів в основу висунутої ОСОБА_8 підозри та в основу представленого до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відстоювання підозрюваним ОСОБА_8 , своєї позиції не свідчить про створення перешкод досудовому розслідуванню.
Стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_8 також вважає клопотання, представлене до суду стороною обвинувачення, необґрунтованим через те, що:
- він має 5 (п'ятьох) малолітніх дітей, які потребують догляду за ними;
- він має відокремлене житло, на всі виклики слідчого, прокурора або до суду зобов'язується з'являтися вчасно;
- наміру ухилятися від слідства і суду немає, жодної інформації щодо здійснення ним впливу на свідків немає;
- не бажає продовжувати злочинну діяльність;
- не збирається ніяким чином впливати на суд.
Вважає, що слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда ухвалено рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтоване на недопустимих доказах, посилаючись лише на доводи сторони обвинувачення.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_8 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення,з таких підстав.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Проте, враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, колегія суддів оцінює суворість можливого призначеного покарання ОСОБА_12 в подальшому та визнає за реальну небезпеку можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчинені кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме:
-протоколами проведених обшуків;
-висновками судових експертиз матеріалів, речовин та виробів;
-протоколами про результати проведення НС(р)Д;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Отже, описані у клопотанні фактичні обставини кримінального правопорушення, у сукупності з наданими прокурором матеріалами з кримінального провадження дають підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, що пред'явлена в підозрі, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Доводи захисника про відсутність доказів не можуть бути враховані оскільки по-перше в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обґрунтованості підозри, а по-друге на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Також, не можуть бути враховані доводи захисника щодо порушення порядку обшуку та як наслідок визнання його неналежним доказом, оскільки оцінку доказів у відповідності проводить суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Крім того, протокол обшуку не є єдиним даним, що вказує на причетність підозрюваного до скоєного злочину, оскільки це підтверджується іншими даними, що є в матеріалах кримінального провадження.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 працівники поліції підкинули 14 (чотирнадцять) зіп-пакетів з речовиною білого кольору, яка була визнана за висновком експертизи психотропною, обіг якої заборонено, колегією суддів не можуть бути враховані оскільки перебуває поза межами повноважень суду апеляційної інстанції, тобто суд апеляційної інстанції не є тим органом, який може встановити вказані в апеляційній скарзі захисника обставини.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких підстав, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на особисту свободу.
Доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів не можуть бути враховані.
Тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду.
Ризик переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Також, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 судимий 29.05.2023 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 309 КК України, позбавлення волі на строк 5 років, звільнений на підставі ст. 75 КК України із випробувальним терміном 1 рік.
Тобто ОСОБА_8 інкримінують вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку, що взагалі виключає можливість повтореного застосування вимог
ст. 75 КК України.
Наведені обставини вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
А тому, на думку колегії суддів ОСОБА_8 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, у тому числі, може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності, як законно, так і незаконним шляхом.
Проте, тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду.
Ризик переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості у підозрюваного здійснити спробу перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити окуповану територію України та виїхати до російської федерації.
Викладене вище свідчить, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Згідно зі статтями 7, 23 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Можливість настання для кримінального провадження негативних наслідків через вплив на свідків зберігається до моменту усного отримання судом їх показань під час судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.
КПК України передбачена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. На стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду, - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише свідченнями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто від допитаних слідчим суддею на стадії досудового розслідування.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 знає свідків у тому числі іншого обвинуваченого, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до нього альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов'язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Тобто на думку колегії суддів у результаті обізнаності ОСОБА_8 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом підкупу, погроз або іншим чином впливати на свідків у тому числі іншого обвинуваченого, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків та іншого обвинуваченого, які не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування.
За цих обставин ризик впливу на свідків є не лише на початковому етапі кримінального провадження - при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Також існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння підготовки до злочину та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні в т.ч. інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об'єкти, що мають значення.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 , не працює, отже, офіційного та постійного джерела доходу не має.
А тому, на думку колегії суддів у разі обрання ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, з метою отримання доходів злочинним шляхом може вчинити повторні спроби незаконної діяльність у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого
ОСОБА_8 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке інкримінується останньому є особливо тяжким.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Що стосується тверджень захисника та обвинуваченого про те, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Обирати запобіжний захід відносно підозрюваного - домашній арешт недоцільно, оскільки перебуваючи під домашнім арештом зможе покинути територію України та в цілому вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
В той же час, колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді про неврахування доводів, що ОСОБА_8 має 5 дітей, оскільки доказів цього не надано.
Доводи про наявність місця проживання у підозрюваного ОСОБА_8 не може бути самостійною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки жодним чином не зменшують наявність ризиків встановлених органом досудового розслідування.
Отже,по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, прошу суд оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_8 , та особу підозрюваного і визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою.
З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Щодо обґрунтування обраного розміру застави
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 тяжкого кримінального правопорушення, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного та його особи, колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді про те, що визначений підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України буде достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України.
На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2024, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12023120000000842,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, строкомна 60 днів, а саме: з 07 год. 19 хв. 12.03.2024 по 10.05.2024 включно, з визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840 грн., - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4