21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
11 жовтня 2010 р. Справа 11/124-09
за позовом: Найк Інтернешнл Лтд ( Уан Боверман Драйв, Бівертон, Орегон, 97005-6453, США; 03150, м.Київ, П/С 470)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя»(вул. Київська, 16, м.Вінниця, 21009)
до: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення матеріальних збитків в розмірі 15 892 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Компанець Є.М. - за дорученням
2-го відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4 - за дорученням
Подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Секвоя" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь компанії Найк Інтернешнл Лтд збитків в сумі по 7 946 грн. з кожного шляхом перерахування уповноваженому представнику товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пахаренко і партнери".
Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.11.2009 р. у справі № 11/124-09 (суддя Матвійчук В.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Найк Інтернешнл Лтд оскаржило дане рішення до апеляційної інстанції.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р. рішення господарського суду Вінницької області від 03.11.2009 р. залишено без змін.
Найк Інтернешнл Лтд було подано касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р., за результатами розгляду якої Вищий господарський суд України постановою від 29.06.2010 р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р. та рішення Господарського суду Вінницької області від 03.11.2009 р. скасував, справу № 11/124-09 спрямував на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Ухвалою від 28.07.2010 р., згідно резолюції голови господарського суду Вінницької області, справу № 11/124-09 прийнято до провадження суддею Кожухар М.С. та призначено її до розгляду на 23.09.2010 р.
Позовні вимоги мотивовані наступним: перевіркою органів УМВС встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Секвоя" здійснювало діяльність по пошиву, зберіганню спортивного одягу, взуття, аксесуарів з використанням торгової марки компанії Найк Інтернешнл Лтд, права на які належать позивачу. В ході контрольної закупки у СПД ОСОБА_1 органами УМВС було придбано продукцію, яку відповідно до Висновку спеціаліста позивача було визнано фальсифікованою, тобто такою, при виготовлені якої незаконно використовуються торгівельні марки. Позивач ніколи не укладав з відповідачами договорів на право використання зазначеної торгівельної марки. Відповідачі ніколи не звертались до позивача з пропозицією про придбання ліцензії торгівельної марки NІKЕ.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на Висновок спеціаліста про фальсифікацію оригінальної продукції від 23.05.2006р., Висновок судової експертизи НДІ інтелектуальної власності АПН України від 10.06.2007р. № 302-2 та висновки НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області.
Крім того, позивач, як на підтвердження факту виробництва та зберігання спортивного одягу у виробничих та торгівельних приміщеннях товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя» посилається на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.10.2008р. у справі № 2-4704/08, яке залишено в силі апеляційною інстанцією, відповідно до ухвали апеляційного суду Вінницької області від 04.12.2008р.
Позивач вважає, що відповідачі з метою отримання прибутку виготовляли, зберігали, продавали товари, марковані торговельної марки Найк Інтернешнл Лтд, зважаючи на відомість бренду, та у зв'язку з цим, отримували перевагу перед іншими підприємцями, під час реалізації цієї продукції, чим порушили права позивача на торговельну марку Найк Інтернешнл Лтд і завдали збитків на суму 15 892 грн. у вигляді недоотриманих доходів (упущеної вигоди).
Крім того, реалізовуючи фальсифіковані спортивні товари з незаконним нанесенням торговельної марки Найк Інтернешнл Лтд, відповідачі умисно поширювали неправдиві відомості про компанію Найк Інтернешнл Лтд, вводили в оману споживачів відносно виробника товарів та якості цих товарів, що завдало в свою чергу шкоди діловій репутації та майновим інтересам позивача.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Вінницькій області, юридична особа - ТОВ фірма "Секвоя" припинено, запис вилучено з ЄДР 16.12.2009 р.
Також припинено підприємницьку діяльність приватним підприємцем ОСОБА_1; державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за рішенням ПП ОСОБА_1 здійснена 13.08.2009 р.
10.09.2010 р. від позивача до суду надійшли додаткові пояснення стосовно позовних вимог, де позивач посилається на таке:
- відповідач 2 як одноосібний засновник та директор ТОВ "Секвоя" здійснював адміністративно-господарські функції та управління товариством, в т.ч. приймав замовлення (згідно з товарним чеком № 161 від 16.05.2006 р.) на пошиття контрафактної текстильної продукції з використанням торговельних марок позивача;
- відповідач 2 умисно ініціював припинення підприємницької діяльності відповідача 1 та відповідача 2 з метою уникнення від відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності на торгівельні марки позивача, а тому саме відповідач 2 має нести відповідальність за вчинене правопорушення.
Посилаючись зокрема на наведене, позивач просить стягнути збитки у розмірі 15892 грн. з громадянина ОСОБА_1
Представник ОСОБА_1 проти цих доводів позивача заперечила (заперечення, вх.№ 10692 від 23.09.2010 р.), вважаючи, що провадження у справі стосовно Фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 має бути припинене у відповідності до ч. 1 ст. 80 ГПК України, а стосовно ТОВ "Секвоя" - по п. 6 ст. 80 ГПК України. Крім того, представник ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.10.2008 р., яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 04.12.2008 р., встановлено відсутність вини гр. ОСОБА_1 у заподіянні шкоди позивачу, а це рішення, на думку представника, має преюдиційне значення для вирішення даного спору в розумінні ст. 35 ГПК України.
У поданому раніше відзиві на позов (а.с. 63 т. 1) представником ОСОБА_1 також зазначено, що відомості, на які посилається позивач, зокрема на проведення ВДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області перевірки виробничих та торгівельних приміщень товариства з обмеженою відповідальністю "Секвоя" та контрольної закупки у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 органами УМВС в ході якої було придбано продукцію, що відповідно до Висновку спеціаліста позивача було визнано фальсифікованою, є невичерпними, оскільки, в результаті проведення контрольної закупки, заступником начальника СЧ СУ УМВС України у Вінницькій області була порушена кримінальна справа по факту незаконного використання знака для товарів і послуг та фірмового найменування службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя», про що була винесена відповідна постанова від 29.05.2006р. Зазначена постанова про порушення кримінальної справи від 29.05.2006р. Ленінським районним судом м. Вінниці 20.06.2006р. скасована, про що є відповідний судовий акт, що залишений в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 03.07.2006р. Крім того, Замостянським районним судом м. Вінниці розглянута адміністративна справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2007р. за порушення законодавства про використання знаків для товарів і послуг. Постановою Замостянського райсуду від 31.08.2007р. ОСОБА_1 було визнано винним, але постановою апеляційного суду Вінницької області від 20.09.2007р. дану постанову суду першої інстанції було скасовано. Посилання позивача на рішення Ленінського районного суд м. Вінниці від 07.10.2008р. у справі № 2-4704/08, яке ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 04.12.2008р. залишено без змін і яким встановлено виготовлення на обладнанні ТОВ "Секвоя" продукції торгівельної марки NІKЕ є хибними, так як, в описовій частині рішення зазначені обставини є поясненнями позивача, а не фактами встановленими судом. Даним рішенням суду встановлено, що "… доказів заподіяння шкоди позивачам ОСОБА_1 суду не надано. В той же час, докази, надані відповідачем, вказують на відсутність його вини у заподіянні шкоди позивачам…". Суд своїм рішенням відмовив позивачам в задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та знищенні продукції. У своєму рішенні суд посилається на постанови апеляційного суду Вінницької області від 20.09.2007р. та постанову Замостянського районного суду від 19.10.2006р., якими встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 як складу злочину за фальсифікацію продукції , так і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору по суті документів, в судових засіданнях 23.09.2010 р. та 27.09.2010 р. оголошувались перерви.
В судове засідання 11.10.2010 р. з'явились представники позивача та 2-го відповідача.
Представником позивача подано клопотання про витребування з Ленінського райсуду матеріалів скарги відповідача 2 на постанову слідчого, яка скасована постановою від 20.06.2006 р. для підтвердження достовірності копій накладної № ИЛ-00161 від 16.05.2006 р. та товарного чеку № 161 від 16.05.2006 р.
Представники Відповідача 2 проти даного клопотання заперечили.
Заслухавши представників сторін, суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача, оскільки достовірність зазначених у вказаних документах відомостей може бути підтверджена іншими наявними у справі матеріалами.
Так, з матеріалів справи № 11/124-09, оглянутої в судовому засіданні справи про адмінправопорушення № 3-1/07 та постанови Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. вбачається таке:
Позивач у встановленому порядку зареєстрував торгівельну марку (надалі ТМ) NІKЕ, що підтверджується Витягами з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтв №№ 743, 37120. Ці торгівельні марки зареєстровані для товарів 9, 14, 18, 25, 28 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, а саме: одяг, взуття, спортивні сумки, спортивні товари та обладнання тощо. Позивач використовує зазначену торгівельну марку на своїй продукції, в тому числі, на території України, що має право дозволяти та забороняти використання торгівельної марки NІKЕ. Право на використання цих торговельних марок та території України має компанія товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-Спорт";
ОСОБА_1, що був зареєстрований як підприємець 26.12.2000 р., припинив підприємницьку діяльність під час розгляду справи - 13.08.2009 р.
Державну реєстрацію ТОВ "Фірма "Секвоя" здійснено 20.03.1993 р. і керівником його призначено ОСОБА_1, припинено юридичну особу 16.12.2009 р.
16.05.2006р. ВДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області проведено перевірку виробничих та торгівельних приміщень ТОВ "Секвоя", під час якої встановлено, що ТОВ "Секвоя" здійснювало діяльність по виробництву та реалізації спортивного одягу, взуття, аксесуарів з використанням зокрема торгової марки "NІKЕ".
Цієї ж дати працівниками названого відділу у приміщенні магазину ТОВ ""Фірма "Секвоя" здійснено оперативну закупівлю у приватного підприємця ОСОБА_1 спортивних товарів з нанесеним на них торговим знаком "NІKЕ", які були виготовлені в цеху ТОВ "Секвоя", про що складено протокол оперативної закупівлі від 16.05.2006 р. (копія протоколу - в матеріалах справи про адмінправопорушення № 3-1/07). В ході оперативної закупівлі приватним підприємцем ОСОБА_1 відпущено підприємцю ОСОБА_6 товари з позначеннями "Adidas" і "NІKЕ" на загальну суму 9840 грн., з яких з позначеннями "NІKЕ" - на 4620 грн. (а.с. 27-28 т.1);
Відповідно до Висновку спеціаліста № 20/05-06-01 від 20.05.2006 р. надану на дослідження продукцію було визнано фальсифікованою, тобто такою, при виготовлені якої незаконно використовується торгівельна марка "NІKЕ", а також зазначено, що дана продукція не є оригінальною продукцією компанії Найк Інтернешнел Лтд., США.
Відносно директора ТОВ "Фірма "Секвоя" ОСОБА_1 постановою в.о. прокурора Замостянського району м. Вінниці від 12.09.2006 р. було порушено кримінальну справу за фактом незаконного використання знака для товарів і послуг за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України. Постанова про порушення кримінальної справи скасована постановою Замостянського районного суду від 19.10.2006 р. за відсутністю у діях директора ТОВ "Секвоя" ОСОБА_1 складу злочину.
15.02.2007 р. стосовно директора ТОВ "Фірма "Секвоя" ОСОБА_1 складено протокол про порушення ст. 51-2 КУпАП та відкрито справу про адмінправопорушення № 3-1/07. Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці у цій справі від 31.08.2007 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КУпАП. Дана постанова скасована постановою апеляційного суду Вінницької області від 20.09.2007 року, у зв"язку з тим, що постановою Замостянського райсуду м. Вінниці від 19.10.2006 р. скасовано постанову про порушення кримінальної справи проти цієї особи за відсутністю складу злочину, що, у свою чергу, виключає відповідальність за ст. 51-2 КУпАП, оскільки адміністративна відповідальність за за цією статтею різниться від кримінальної за ст. 229 КК України лише розміром шкоди (а.с. 162-163 т.1).
07.10.2008 р. Ленінським районним судом м. Вінниці розглянуто справу № 2-4704/08 за позовами компанії "Adidas АГ", компанії "Найк Інтернешнел Лтд" до ТОВ "Секвоя" та ОСОБА_1 про відшкодування збитків і знищення продукції. У задоволенні позовів відносно ОСОБА_1 відмовлено рішенням суду від 07.10.2008 р., в частині вимог до ТОВ "Секвоя" провадження закрито ухвалою суду від тієї ж дати. Вказані рішення та ухвала суду залишені без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 04.12.2008 р.
З вказаних судових актів вбачається, що спір розглядався відносно гр. ОСОБА_1 як директора ТОВ "Фірма "Секвоя". При цьому суди виходили з того, що Замостянським районним судом м. Вінниці встановлено відсутність складу злочину та адміністративного правопорушення у діях директора ТОВ "Секвоя" ОСОБА_1, а відтак відсутня його вина в заподіянні шкоди, та що, оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Секвоя", то відповідальність за таких обставин відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу за заподіяну його працівником шкоду (а.с. 165-174 т. 1).
Відповідно до Висновку спеціаліста № 20/05-06-01 від 20.05.2006 р. надану на дослідження продукцію, що була вилучена у ТОВ "Секвоя", визнано фальсифікованою, тобто такою, при виготовлені якої незаконно використовуються торгівельні марки NІKЕ, а також зазначено, що дана продукція не є оригінальною продукцією компанії Найк Інтернешнел Лтд., США.
Висновком № 302-2 експертизи об"єктів інтелектуальної власності від 10.07.2007 р., здійсненим Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності шляхом дослідження протоколу огляду місця події від 18.04.2007 р. та кольорової фототаблиці (зразки вилученої продукції на дослідження експертній установі не надавались, що стверджується текстом висновку) встановлено, що на наданих на дослідження зразках (фото одиниць продукції) містяться позначення, які є тотожними зображенням торгівельних марок "NIKE" за Свідоцтвами України № 743 від 15.07.1993, № 7915 від 28.02.1997, № 37120 від 15.01.2004, права на які належать позивачу. Також у Висновку № 302-2 зазначено, що питання, чи завдана матеріальна шкода власнику торгівельних марок, не відноситься до компетенції експерта; що стосується зробленого представником компанії Найк Інтернешнл Лтд Пахаренком О.В. розрахунку збитків власника торгівельних марок, то він є вірним і складає 15892 грн. (ціна реалізації продукції на момент проведення перевірки ТОВ "Секвоя").
Висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 22.11.2006 р. (в матеріалах справи про адмінправопорушення № 3-1/07) встановлено, що вилучена в приміщенні ТОВ "Секвоя" продукція виготовлена з сировини та на обладнанні, вилучених під час перевірки з пошивочного цеху ТОВ "Секвоя".
На підставі Висновку спеціаліста про фальсифікацію оригінальної продукції від 23.05.2006р., Висновку судової експертизи НДІ інтелектуальної власності АПН України від 10.06.2007р. 302-2 та 20 висновків НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області позивач просить стягнути з ОСОБА_1, як єдиного засновника та директора ТОВ "Фірма "Секвоя", що виготовляло та зберігало контрафактну продукцію, і приватного підприємця, який реалізовував цю продукцію, збитки (упущену вигоду) в розмірі 15 892 грн.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши обставини та докази по справі, суд дійшов такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2009 р. ТОВ "Секвоя" припинило свою діяльність як юридична особа за рішенням засновників (учасників) господарського товариства.
Згідно із ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або в результаті ліквідації.
Згідно з ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.
З урахуванням наведеного, провадження у справі № 11/124-09 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секвоя" підлягає припиненню.
Посилаючись на судові акти у вищезазначеній цивільній справі № 2-4704/08, представники ОСОБА_1 вважають, що провадження у справі № 11/124-09 стосовно нього також підлягає припиненню, оскільки він припинив підприємницьку діяльність та вже є рішення суду між тими ж сторонами та з тих же підстав відносно громадянина ОСОБА_1
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи № 11/124-09, позов у даній справі поданий до ОСОБА_1 як до приватного підприємця і господарську справу порушено, виходячи з підстав, що стосуються його діяльності у якості СПД.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, однак це, виходячи зі змісту ст. 80 ГПК України, не є підставою для припинення провадження у справі стосовно нього. На цьому зокрема наголошено у п. 3.3 Листа Вищого арбітражного суду України від 23.10.2000 р. № 01-8/556 (з подальшими змінами і доповненнями, внесеними Листами Вищого господарського суду України) "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян".
Відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов"язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Отже, господарським судам підвідомчі спори, що випливають з підприємницької діяльності громадянина, в тому рахунку і у разі, коли підприємницька діяльність припинена після порушення провадження у господарській справі.
При цьому, не можуть бути прийняті до уваги доводи представників Відповідача 2 про наявність рішення загального суду стосовно громадянина ОСОБА_1 і необхідність за таких обставин припинити провадження у господарській справі, оскільки Ленінським районним судом у справі № 2-4704/08 розглянуто спір про стягнення збитків з ОСОБА_1 з інших підстав, що не пов"язані з його підприємницькою діяльністю, і встановлено відсутність вини останнього як директора ТОВ "Секвоя".
Отже, провадження у справі № 11/124-09 не може бути припинено на підставі ст. 80 ГПК України, а судові акти у справі № 2-4704/08 не є преюдиційними для вирішення спору у справі № 11/124-09.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 495 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що власник торговельної марки має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення, що є схожим із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, для яких зареєстрована торговельна марка, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати.
У відповідності до п. 1 ст. 20 цього Закону, будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Частиною 2 вказаної норми визначено, що на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Порушення ТОВ "Фірма "Секвоя" та приватним підприємцем ОСОБА_1 майнових прав позивача на торгівельну марку підтверджено матеріалами справи № 11/124-09, адміністративної справи № 3-1/07.
Разом з тим, приватний підприємець ОСОБА_1 не відповідає за дії ТОВ "Фірма "Секвоя", діяльність ОСОБА_1 як засновника та директора товариства не є предметом розгляду у господарській справі № 11/124-09; оцінку його діям, не пов"язаним з підприємницькою діяльністю, дано судовими постановами у цивільній справі № 2-4704/08 та справі про адмінправопорушення № 3-1/07.
Отже, у господарській справі розглядається питання щодо нанесення збитків позивачу діями ОСОБА_1, що випливають з його підприємницької діяльності як СПД.
З обставин справи вбачається, що в ході здійсненої органами МВС оперативної закупки приватний підприємець ОСОБА_1 за видатковою накладною передав (в якості покупця зазначено СПД ОСОБА_6) зокрема костюми спортивні із позначенням марки NIKE, що виявилися фальсифікованою продукцією, на суму 4620 грн. (а.с. 27-28).
Дана продукція була передана на тимчасове зберігання до речового складу УМВС у Вінницькій області (стверджується матеріалами справи про адмінправопорушення № 3-1/07), повернута ТОВ "Секвоя" відповідно до ухвали апеляційного суду Вінницької області у справі про адмінправопорушення № 3-1/07) та знищена 12.03.2008 р. (110 -й аркуш справи № 11/124-09, т.1).
Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, діяння заподіювача шкоди має містити всі ознаки, передбачені ст. 1166 ЦК України, а саме: воно повинно заподіювати шкоду, бути протиправним, причинно пов'язаним зі шкодою, винним. Тому для застосування позадоговірної відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України, обов"язок доказування, що шкоду завдано не з його вини, покладається на заподіювача шкоди.
Разом з тим, особа, яка вважає, що їй завдано шкоду, в силу ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, має довести факт нанесення їй шкоди, її розмір та наявність причинного зв"язку між діями заподіювача та виниклою шкодою.
Відсутність з боку відповідача зі справи протиправної поведінки, причинного зв'язку між діями відповідача та можливими збитками позивача, недоведеність позивачем факту заподіяння шкоди та її розміру виключають можливість задоволення позову про стягнення збитків у зв'язку з використанням без дозволу позивача знака для товарів і послуг.
На цьому зокрема наголошено у Роз"ясненні Вищого арбітражного суду України N 02-5/215 від 01.04.94 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (з подальшими змінами і доповненнями) та Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 22.01.2007 N 01-8/24 "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки)" (п. 7).
В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач посилається на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 ним недоотримано доходи у розмірі вартості реалізації продукції зі знаком "NIKE", що вилучена правоохоронними органами у приміщенні ТОВ "Фірма "Секвоя", на загальну суму 15 892 грн.
Відповідно до ст 22 ЦК України, недоотримані доходи (упущена вигода) це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивач не надав доказів, що він мав реальну можливість отримати доходи у вказаній сумі, однак дії ОСОБА_1 стали перешкодою цьому. Зокрема, на пропозицію суду представник позивача не надав і не назвав докази того, що позивачем здіснювалась торгівля оригінальною продукцією фірми "NIKE" на території Вінницької області та в межах України, який попит на цю продукцію мав місце, чи змінились обсяги продажу оригінальної продукції фірми "NIKE" внаслідок неправомірних дій ПП ОСОБА_1 Натомість, представник позивача в судовому засіданні 11.10.2010 р. пояснив, що торгівля продукцією з торговим знаком "NIKE" в Україні здійснюється дочірнім підприємством позивача, яке є окремою юридичною особою (стверджується протоколом судового засідання).
Як зазначено вище, ОСОБА_1 як приватний підприємець за дії ТОВ "Секвоя" не відповідає, отже не несе відповідальності за виготовлення та зберігання фальсифікованої продукції. Що стосується її реалізації, то оперативна закупка такої продукції не призвела до виходу її на ринок, і, відповідно, не могла вплинути на реальні доходи позивача. Крім того, в ході оперативної закупки ПП ОСОБА_1 було передано продукції зі знаком "NIKE" усього на 4620 грн. (а.с. 27-28 т. 1). Вказана продукція у подальшому була знищена.
Позивач в обгрунтування позовних вимог щодо розміру збитків посилається зокрема на висновок судової експертизи № 302-2 від 10.07.2007 р.
Разом з тим, цим висновком і матеріалами справи наявність збитків не підтверджена; розрахунок збитків здійснено представником позивача (і лише визнано вірним висновком судової експертизи), виходячи з вартості реалізації продукції, що вилучена у приміщенні ТОВ "Секвоя", без урахування витрат, які є складовою собівартості цієї продукції, і на які, у будь-якому випадку, зменшуються реальні доходи виробника та/або реалізатора продукції.
Тому судом не приймається висновок судової експертизи об"єктів інтелектуальної власності № 302-2 від 10.07.2007 р. у частині визнання вірним розрахунку збитків правовласника, зробленого представником компанії "NIKE International Ltd".
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у позові до ОСОБА_1 слід відмовити.
У додаткових поясненнях стосовно позовних вимог, поданих до суду 10.09.2010 р., позивач посилався на те, що судові витрати мають бути віднесені на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, що передбачає віднесення на сторону судових витрат, незалежно від результатів вирішення спору, якщо цей спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони.
Разом з тим, дії ОСОБА_1 не можуть вважатись причиною подання позивачем безпідставного позову про стягнення збитків, наявність яких не підтверджена.
За таких обставин, розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 80 (п.6), 82, 84, 115 ГПК України, -
1. Припинити провадження у справі в частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секвоя" (вул. Київська, 16, м.Вінниця, 21009).
2. В позові до ОСОБА_1 відмовити.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 жовтня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи