Житомирський апеляційний суд
Справа №286/893/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
20 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 02.03.2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 квітня 2024 року без визначення розміру застави,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_2 з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Вважає, ухвалу незаконною та необгрунтованою. Зазначає, що застосований до підозрюваного запобіжний захід є занадто суворим. Вказує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, позитивно характеризується, працює, має постійне місце проживання, а також повністю визнає свою вину, що свідчить про максимальне зменшення одних та відсутність інших встановлених слідчім суддею ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що слідчим суддею не встановлено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що у провадженні СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060500000082 від 02.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.03.2024 близько 22 год. 30 хв., в будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_8 з однієї сторони та ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з іншої сторони, під час спільного розпивання алкогольних напоїв, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла сварка, в ході якої в ОСОБА_12 виник умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх подальших дій та передбачаючи їх можливі наслідки, в кімнаті-кухні вказаного будинку з поверхні столу схопив кухонний ніж, з яким наблизився до ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , котрі на той час перебували в приміщенні веранди зазначеного будинку та клинком ножа умисно із значною силою прикладання наніс послідовні удари в область розташування життєво-важливих органів, а саме ОСОБА_17 один удар в ділянку черевної порожнини, після чого ОСОБА_18 два удари в область лівої половини грудної клітки, в результаті чого останні отримали проникаючі ножові поранення.
02.03.2024 року ОСОБА_12 було затримано в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Слідчій зазначив, що існують ризики, передбачені п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Враховуючи обґрунтованість підозри, тяжкість інкримінованого підозрюваному ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4, ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого та застосував відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, пояснення свідка ОСОБА_19 , який охарактеризував особу підозрюваного та просив застосувати до останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею в повній мірі враховані вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060500000082 від 02.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.
02.03.2024 року о 03 годині 47 хвилин ОСОБА_12 було затримано в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Слідчим суддею було встановлено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах клопотання, зокрема: протоколами допиту підозрюваного ОСОБА_8 , який свою вину визнав повністю, та свідка ОСОБА_20 від 02 березня 2024 року ( а.п 5-9), довідками Коростенської ЦМЛ від 02.03.2024 (а.п.7).
Колегія суддів звертає увагу, що у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини підкреслив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Крім того, обгрунтованість підозри стороною захисту не оспорюється.
Також, судом враховано особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше не судимий, не одружений, проживає разом з матір'ю, підозрюється у вчиненні злочину в стані алкогольного сп'яніння, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність ризику щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду обґрунтована тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає.
Ризик можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою схилити останніх до зміни показань, обґрунтовується тим, що він проживає з ними в одному населеному пункті, і вказані особи ще не допитані судом.
Можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтована тим, що після вчинення замаху на вбивство підозрюваний вчиняв дії, пов'язані з приховуванням слідів вчинення злочину, і на даний час досудове розслідування триває.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що при наявності обгрунтованої підозри та з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу останнього, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Тому доводи захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає безпідставними.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, розміру застави.
Доводи апелянта про те, що до підозрюваного ОСОБА_8 може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою - у виді домашнього арешту, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку підозрюваного в разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою і в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що підозрюваний раніше не судимий, позитивно характеризується, працює, має постійне місце проживання, а також повністю визнає свою вину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не свідчать про відсутність ризиків, встановлених слідчим суддею, а лише характеризують особу.
Твердження апелянта про те, що слідчий суддя не розглянув можливості застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий суддя дійшов висновку, що жоден більш м'який запобіжний захід не достатній для запобігання встановленим ризикам.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані колегією суддів достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 02.03.2024 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30 квітня 2024 року включно без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: