Справа № 758/3140/24
25 березня 2024 року слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду м. Києва клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102070000220 від 15.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.3 ст. 362 КК України, -
До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102070000220 від 15.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.3 ст. 362 КК України.
В обґрунтування клопотання вказує, що Подільською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням розслідування у кримінальному провадженні №42023102070000220 від 15.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.3 ст. 362 КК України.
В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва 15.03.2024 проведено обшук у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 , за місцем фактичного проживання останньої та її чоловіка ОСОБА_4 , з метою виявлення та вилучення речей та документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Під час проведення обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 12, червоного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та мобільний телефон марки Iphone 14, білого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
З викладених підстав, вищевказане майно постановою слідчого Подільського УП ГУНП у м. Києві від 15.03.2024 визнано речовим доказом.
У органу досудового розслідування виникла необхідність у арешті вказаного майна з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, тобто з метою збереження речових доказів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити із підстав у ньому наведених.
Власники майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, вказуючи на те, що під час проведення обшуку добровільно надали доступ до інформації, що міститься в їх телефонах.
Дослідивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обґрунтування, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку в межах кримінального провадження №42023102070000220 від 15.08.2023 у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 , за місцем фактичного проживання останньої та її чоловіка ОСОБА_4 , з метою відшукання та вилучення документів, що мають значення для кримінального провадження, а також інформації, яка міститься на електронних пристроях, носіях інформації , на яких створювалися вказані в ухвалі суду документи.
Дозвіл на вилучення мобільних телефонів слідчим суддею не надавався.
15.03.2024 проведено обшук на підставі вказаної ухвали суду, за результатами якого вилучено мобільний телефон марки Iphone 12, червоного кольору, та мобільний телефон марки Iphone 14, білого кольору.
В судовому засіданні власники майна повідомили, що під час проведення обшуку, вони добровільно надали слідчому паролі для доступу до телефонів. Вказану обставину не заперечував прокурор.
Постановою слідчого Подільського УП ГУНП у м. Києві від 15.03.2024 вилучені телефони визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Надаючи оцінку по суті доводам клопотання, слідчим суддею встановлено, що прокурор, як на підставу для накладення арешту на майно, посилається на наявність у вказаних телефонах інформації, що має значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Разом із тим, у матеріалах клопотання відсутні дані про копіювання вказаної інформації, а також не підтверджено факт залучення спеціаліста до такої процедури.
Також, як вбачається з клопотання, однією з підстав накладення арешту, прокурор зазначає мету збереження речових доказів у кримінальному провадженні, з підстав відповідності такого майна критеріям речових доказів, разом із тим, слідчим суддею не вбачається підстав відповідності такого майна ст. 98 КПК України, оскільки відомостей, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, слідчим суддею не встановлено, як і не виявлено даних, які б надали можливість беззаперечно стверджувати, що дане майно набуте кримінально протиправним шляхом.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним
Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
За таких обставин, прокурором не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення його збереження та із долучених до клопотання матеріалів не встановлено для доказу якого факту чи обставин, пов'язаних з розслідуванням даного кримінального правопорушення, прокурор просить накласти арешт на майно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у розумінні вимог ст. 171 КПК України, прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які останній посилається у клопотанні про арешт майна щодо мети та підстав його накладення, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102070000220 від 15.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.3 ст. 362 КК України, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6