печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30276/23-ц
пр. 2-3714/24
04 березня 2024 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача за договором позики від 24.12.2021 року суму боргу в розмірі 3 012 787,85 грн., що еквівалентно згідно з курсом НБУ станом на 14.07.2023 року - 82 387 доларів США 29 центів; стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 24.12.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А. за реєстровим № 4007, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано в позику ОСОБА_2 1 199 880,00 грн., що еквівалентно 44 000,00 доларів США.
Згідно з п. 3.2 вказаного договору позики відповідач зобов'язався повернути суму позики до 15.02.2022 року.
Згідно з п. 5.1 цього договору позика повертається у гривнях згідно з курсом НБУ, що еквівалентно 44 000,00 доларів США.
Позивач зазначає, що виконав умови договору позики в повному обсязі, однак відповідач не виконав умови договору, а саме, грошові кошти за договором позики позивачу не повернув, відтак, станом на 14.07.2023 року заборгованість відповідача перед позивачем за основною сумою боргу становить 44 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 609 018,40 грн. за курсом НБУ.
Позивач вважає, що на підставі ст. 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з відповідача підлягають стягненню проценти за користування позикою за період з 24.12.2021 року по 15.02.2022 року (строк, на який надавалась позика) в розмірі 617,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 22 570,32 грн.
Крім того, на підставі п. 6.2 договору позики з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 20 % від суми позики - 8 800 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.07.2023 року становить 321 803,68 коп., а також пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми позики за кожен день порушення строку за період з 16.02.2022 року по 14.07.2023 року - 27 111,23 долари США, що за курсом НБУ еквівалентно 991 419,73 грн., з розрахунку: за період з 16.02.2022 року по 02.06.2022 року: 44 000,00 доларів США х (2 х 10,00 (облікова ставка НБУ) : 365) х 107 днів прострочення : 100 = 2 579,73 доларів США; за період з 03.06.2022 року по 14.07.2023 року: 44 000,00 доларів США х (2 х 25,00 (облікова ставка НБУ) : 365) х 407 днів прострочення : 100 = 24 531,51 доларів США, всього: 2 579,73 + 24 531,51 = 27 111,23 доларів США.
Також, на підставі ст. 625 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 858,85 доларів США, що за курсом НБУ становить 67 975,54 грн., за період з 16.02.2022 року по 14.07.2023 року з розрахунку: 44 000,00 доларів США х 3 % х 514 : 365 : 100.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст.ст. 526, 530, 625, 1048 ЦК України позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2023 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено підготовче засідання у справі на 02.10.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2023 року заяву представника позивача про забезпечення позову у даній цивільній справі задоволено. Накладено арешт шляхом заборони розпорядження на об'єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_2 , а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1804084832223; 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1802567932224.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2023 року внесено виправлення у мотивувальну та резолютивну частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2023 року про забезпечення позову у дані цивільній справі, а саме: у мотивувальній частині ухвали суду вірно зазначено реєстраційні номера об'єктів нерухомого майна: за адресою: АДРЕСА_3 - «1804084832224»; за адресою: АДРЕСА_4 - «1802542132224», замість помилково вказаних; викладено другий абзац резолютивної частини ухвали суду в наступній редакції: «Накласти арешт шляхом заборони розпорядження на об'єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_2 , а саме: - 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1804084832224; 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1802567932224; 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1802542132224».
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2023 року відкладено підготовче засідання на 31.01.2024 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2024 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 04.03.2024 року.
Позивач у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, просив задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився; відзив на позов не подав; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Згідно з ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 24.12.2021 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики (далі - Договір позики), посвідчений Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А., зареєстрований у реєстрі за № 4007.
Згідно з п. 1.1. Договору позики позикодавець надає позичальнику позику у розмірі, що обумовлений цим договором, а останній зобов'язується повернути позику у визначений договором строк та за певних умов, визначених у ст. 4 договору.
За умовами п. 2.1. Договору позики сума позики становить 1 199 880,00 грн., що еквівалентно 44 000,00 доларів США згідно з курсом НБУ станом на день підписання цього договору ( 1 долар США = 27,27 грн.).
Відповідно до п. 3.1. Договору позики підписанням цього договору позичальник свідчить, що в момент такого підписання він одержав від позикодавця в готівковій формі 1 199 880,00 грн., що еквівалентно 44 000,00 доларів США згідно з курсом НБУ станом на день підписання цього договору.
Згідно з п. 3.1.1. Договору позики факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної в договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувались цього питання до позикодавця.
Строк повернення позичальником позики - до 15 лютого 2022 року (п. 3.2. Договору позики).
За умовами п. 5.1 Договору позики позика повертається на наступних умовах: поверненню підлягає сума позики у гривнях згідно з курсом НБУ, що еквівалентно 44 000,00 доларів США.
Відповідно до п. 6.2 Договору позики за порушення строку повернення позики позичальник сплачує: штраф у розмірі 20 % від суми позики, якщо строк порушення складає більш ніж 15 календарних днів; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми позики за кожний день порушення строку.
За положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 цього Кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 615 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав у позику грошові кошти за Договором позики в розмірі 1 199 880,00 грн., що еквівалентно 44 000,00 доларів США згідно з курсом НБУ станом на день підписання цього договору (1 долар США = 27,27 грн.), та зобов'язався повернути позивачу позику до 15.02.2022 року.
Підписанням Договору позики відповідач засвідчив, що одержав від позивача вказану суму грошових коштів (п.п.3.1., 3.1.1 Договору позики).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач у порушення умов Договору позики та вимог ст.ст. 509, 526, 1046, 1049 ЦК України зобов'язання за цим договором не виконав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 цієї статті).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11.
За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання - повернення позики та процентів за користування позикою, вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача трьох процентів річних за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання є обґрунтованими.
Положення ст.ст. 3, 509, 625 ЦК України передбачають нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму основного боргу (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 року у справі № 922/4099/17; постанова Верховного Суду від 21.05.2019 року у справі № 916/2889/13).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, сума боргу відповідача перед позивачем за Договором позики становить:
- 44 000,00 доларів США, що еквівалентно станом на 14.07.2023 року 1 609 018,40 грн. за курсом НБУ (1 долар США = 36,5686 грн.) - заборгованість відповідача перед позивачем за основною сумою боргу;
- 617,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 22 570,32 грн., - проценти за користування позикою за період з 24.12.2021 року по 15.02.2022 року (строк, на який надавалась позика);
- 8 800 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.07.2023 року становить 321 803,68 коп., - штраф у розмірі 20 % від суми позики на підставі п. 6.2 Договору позики;
- 27 111,23 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 991 419,73 грн., - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми позики за кожен день порушення строку за період з 16.02.2022 року по 14.07.2023 року на підставі п. 6.2 Договору позики;
- 1 858,85 доларів США, що за курсом НБУ становить 67 975,54 грн., - три проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 16.02.2022 року по 14.07.2023 року.
Суд вважає обґрунтованим розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 609 018,40 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 22 570,32 грн. процентів за користування позикою, 321 803,68 коп. штрафу та 67 975,54 грн. - трьох процентів річних.
Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування пені у розмірі 991 419,73 грн. за період з 16.02.2022 року по 14.07.2023 року.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.
Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
Оскільки ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність тривалістю один рік, то стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду у межах строку позовної давності.
Отже, у разі, коли на момент звернення з позовом виконання зобов'язання було прострочено понад один рік, стягнення пені за минулий час обмежується одним роком перед зверненням зацікавленої особи до суду, якщо не будуть визначені поважними причини пропуску даного строку.
З огляду на зазначені вимоги закону, враховуючи, що позивачем визначено період нарахування пені з 16.02.2022 року по 14.07.2023 року, суд дійшов висновку про необхідність зменшення періоду нарахування пені відповідно до ст. 258 ЦК України в межах річного строку, що передує дню звернення позивача із позовною заявою, тобто з 15.07.2022 року по 14.07.2023 року.
Відповідно до п. 6.2 Договору позики за порушення строку повернення позики позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми позики за кожний день порушення строку.
Облікові ставки НБУ за розрахунковий період: 03.06.2022 року - 25,00 % (рішення НБУ від 02.06.2022 року № 262-рш); 22.07.2022 року - 25,00 % (рішення НБУ від 21.07.2022 року № 363-рш); 09.09.2022 року - 25,00 % (рішення НБУ від 08.09.2022 року № 450-рш); 21.10.2022 року - 25,00 % (рішення НБУ від 20.10.2022 року № 505-рш); 09.12.2022 року - 25,00 % (рішення НБУ від 08.12.2022 року № 576-рш); 27.01.2023 року - 25,00 % (рішення НБУ від 26.01.2023 року № 36-рш); 17.03.2023 року - 25,00 % (рішення НБУ від 16.03.2023 року № 101-рш); 28.04.2023 року - 25,00 % (рішення НБУ від 27.04.2023 року № 161-рш); 16.06.2023 року - 25,00 % (рішення НБУ від 15.06.2023 року № 215-рш).
Таким чином, суд наводить розрахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 15.07.2022 року по 14.07.2023 року (за 365 днів): 1 609 018,40 грн. (сума боргу) х 50 % (подвійна ставка НБУ) = 804 509,20 грн.
Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 1 609 018,40 грн. (заборгованість за основною сумою боргу) + 22 570,32 грн. (проценти за користування позикою) + 321 803,68 коп. (штраф) + 67 975,54 грн. (три проценти річних) + 804 509,20 грн. (пеня) = 2 825 877,14 грн.
Зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки під час розгляду справи встановлено порушення відповідачем передбаченого Договором позики порядку погашення заборгованості.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку. Також відсутні заперечення відповідача щодо правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією від 04.08.2023 року № 0.0.3130506779.1, та в розмірі 13 420,00 грн. за подання позову до суду, що підтверджується квитанцією від 04.08.2023 року № 0.0.3130499969.1, а всього - 13 956,80 грн.
Оскільки позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 3 012 787,85 грн., однак суд задовольняє позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 2 825 877,14 грн., що становить 93,80 % ціни позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 091,48 грн. у відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 258, 260, 509, 525-527, 549, 598, 610-612, 615, 625-627, 629, 638, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24.12.2021 року в розмірі 2 825 877 (два мільйони вісімсот двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 14 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 13 091 (тринадцять тисяч дев'яносто одна) грн. 48 коп.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 : АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 14.03.2024 року.
Суддя Є.С. Хайнацький