печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11440/24-к
15 березня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62023000000000130,
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.
Мотивуючи означене клопотання слідчого у клопотанні вказує наступне.
Слідчими Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000130 від 20.02.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Матеріали досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виділено з кримінального провадження № 42022000000001158 від 26.08.2022 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 438 КК України.
Слідчий зазначає у клопотанні, що з початку березня 2022 року військовослужбовцями збройних сил країни агресора - російської федерації, у силовому виді за допомогою військової техніки шляхом вторгнення, було захоплено - окуповано окрему територію міста Маріуполя Донецької області. Для запровадження та утримання у незаконний спосіб місцевих мешканців вказаного населеного пункту військовослужбовці російської федерації та інших військових формувань, контрольованих державою-агресором, з метою повного контролю над захопленою територією, використовуючи силу та вогнепальну зброю на в'їздах та виїздах з території зазначеного міста обладнали ворожі бойові озброєні блокпости, а також ними введено спеціальний режим переміщення місцевого населення окупованою територією.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 вересня 2022 року» (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.09.2022), Маріупольська міська територіальна громада Маріупольського району Донецької області внесена до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (п.п. 3 п. 7 розділу ІІ Переліку).
Наступними редакціями вказаного переліку дана територіальна громада з нього не виключалась.
Таким чином, у зв'язку із веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, у березні 2022 року окрема територія м. Маріуполя Донецької області тимчасово окупована та збройними формуваннями російської федерації встановлено загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Одночасно з початком тимчасової окупації зазначеного населеного пункту в березні 2022 року не пізніше 26.03.2022 окупаційною адміністрацією, а саме фактичним керівництвом так званої «ДНР», з метою забезпечення контролю за поведінкою місцевих мешканців, виявлення та розшуку патріотично налаштованих громадян України, здійснення стосовно них репресивних заходів, а також для вчинення інших протиправних дій створено незаконні правоохоронні органи, а саме відділення поліції «ДНР».
Після чого невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа представників окупаційної влади російської федерації проведено роботу з виявлення осіб серед місцевого населення м. Маріуполя, які б виконували правоохоронні, організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські та інші функції у правоохоронних органах та незаконних органах влади, зокрема, у відділеннях поліції окупаційної адміністрації держави-агресора, а також здійснювали діяльність за відповідними напрямками у співпраці з ними.
При цьому, значна кількість громадян України з числа співробітників правоохоронних, контролюючих, судових органів та органів місцевої влади АДРЕСА_1 , діючи між собою за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи кожен протиправний характер своїх дій, погодилися співпрацювати із окупаційною владою та виконувати вказівки та розпорядження представників окупаційної влади та військових посадових осіб зс рф. При цьому, зазначена група осіб розподілила між собою подальші ролі у реалізації вищевказаного спільного злочинного задуму.
Так, в березні 2022 року (більш точна дата органом досудового розслідування встановлюється) невстановлені особи із числа представників окупаційних сил російської федерації, запропонували громадянину України ОСОБА_4 обійняти посаду поліцейського в незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території - «поліції ДНР».
При цьому, 10.11.2015 ОСОБА_4 склав присягу на вірність Українському народові, а наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 84 о/с від 29.01.2021 його призначено старшим інспектором-черговим чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у зв'язку з чим в силу ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», він набув статус працівника правоохоронного органу.
Крім того, громадянин України ОСОБА_4 , який постійно проживав на території м. Маріуполя Донецької області та тривалий період часу проходив службу в Національній поліції України, був достеменно обізнаний про те, що у 2014 році розпочалась збройна агресія російської федерації проти України, а також про те, що з 24.02.2022 вона переросла у широкомасштабне вторгнення військ рф на територію суверенної держави, до громадянства якої він належить. Також ОСОБА_4 об'єктивно розумів зміст загальновідомих подій про те, що збройні формування російської федерації шляхом вчинення воєнного нападу захопили Маріупольський район Донецької області та створили на окупованій території окупаційні адміністрації.
Більш того, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області «Про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області» № 330 від 25.02.2022 особовий склад Маріупольського районного управління поліції (з підпорядкованими підрозділами поліції) ГУНП в Донецькій області, в тому числі ОСОБА_4 , мав прибути до Покровського районного управління ГУНП в Донецькій області о 08:45 год. 26.02.2022,
Незважаючи на вказані факти, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, її суверенітет України поширюється на всю територію держави, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, до визначеного тимчасового місця служби 26.02.2022 не прибув, навпаки вирішив залишитись на тимчасово окупованій території Донецької області та допомагати агресору створювати вертикаль незаконних органів управління, в тому числі правоохоронних.
Так, ОСОБА_4 , перебуваючи в тимчасово окупованому м. Маріуполь Донецької області, керуючись корисливими мотивами, з метою сприяння представникам окупаційної влади та військовим посадовим особам зс рф у веденні агресивної війни проти України, а також сприяння агресору у створенні незаконних органів управління, діючи в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб з окремими працівниками ГУНП у Донецькій області, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також іншими працівниками контролюючих, правоохоронних, судових органів та незаконних органів влади Донецької області, які перейшли на бік ворога, нехтуючи при цьому положеннями Конституції України та вимогами інших законів України, погодився виконувати відведену йому роль у реалізації спільного злочинного задуму та в один із днів березня 2022 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) умисно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту та почав надавати іноземній державі та їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, а саме добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме «поліцейського ДНР», яку займає до теперішнього часу.
Займаючи вищевказану посаду в незаконному правоохоронному органі, ОСОБА_4 , достовірно розуміючи, що на території м. Маріуполя Донецької області діє окупаційний режим, введений у зв'язку із захопленням військовослужбовцями та представникам збройних сил російської федерації території та державної влади у вказаній адміністративній одиниці, всупереч передбаченого Законом України «Про Національну поліцію» порядку, приступив до виконання покладених на нього представниками рф організаційно- розпорядчих, адміністративно-господарських та правоохоронних функцій у незаконному правоохоронному органі, створеному державою-агресором, до яких, окрім сприяння протиправній діяльності державі-агресору, входять: встановлення обмеження щодо перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без визначених документів; тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів і пішоходів на вулицях, дорогах та ділянках місцевості; організація перевірки документів, що посвідчують особу, у фізичних осіб, а в разі потреби - огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян; здійснення оперативно- розшукової діяльності, проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій тощо.
У такий спосіб ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді «поліцейського ДНР», діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з іншими представниками окупаційної адміністрації, у тому числі з працівниками правоохоронних органів України, які перейшли на бік ворога, здійснює незаконні владні та правоохоронні повноваження на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області, а отже виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські та правоохоронні функції.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 знижує рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства, його дії завдають шкоди верховенству державної влади її самостійності усередині країни; нерозривності взаємозв'язку всіх складових території держави, що характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності України, її економічного, оборонного потенціалу, правопорядку, життєво важливої інфраструктури та населення від розвідувально-підривної діяльності від іноземних спеціальних служб; захищеності інтересів України у сфері економіки.
Таким чином, за викладених вище обставин громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у державній зраді, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту' та надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Таким чином, є достатньо підстав вважати, що вказана особа обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі.
08.02.2023 складено та погоджено письмове повідомлення про підозру зазначеного громадянина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, яке вручене у спосіб, передбачений для вручення повідомлення.
Згідно повідомлення оперативного підрозділу та інформації з реєстрів речових прав, підозрюваний має у приватній у власності земельну ділянку площею 1,9231 га з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1961216014217 та кадастровим номером 1421781800:06:000:1251.
Оскільки, санкція інкримінованого злочину окрім іншого передбачає конфіскацію майна, а підозрюваний може відчужити зазначене майно, з метою забезпечення цього виду покарання на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України воно підлягає арешту.
Метою арешту майна є забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
До суду прокурор ОСОБА_13 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримав, просить задовольнити.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Аналіз вище зазначених норм закону вказує, що у разі розгляду клопотання слідчого або прокурора про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає слідчий чи прокурор у своєму клопотанні.
При цьому, визначення мети арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обґрунтування її наявності, є обов'язковою.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно положенням до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно ч. 4 ст. 171 КПК України арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Санкція ч. 1 ст. 111 КК України, у злочині, передбаченому якою підозрюється ОСОБА_4 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно, що належить підозрюваному, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.
Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про часткове задоволення вимог клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, при цьому, не підлягають задоволенню вимоги клопотання щодо накладення арешту на майно третіх осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62023000000000130 - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 1,9231 га з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1961216014217 та кадастровим номером 1421781800:06:000:1251 у формі позбавлення права на її відчуження та розпорядження, яка належить на праві приватної власності підозрюваному у кримінальному провадженні № 62023000000000130 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1