Справа № 756/13350/23
Номер провадження № 1-кп/756/837/24
07 березня 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 27.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100130000270, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, який має професійну-технічну освіту, проходить військову службу в Національній гвардії України на посаді штаб сержанту групи різографічного друку, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. У невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 27.02.2023, приблизно о 18:20 годині, за невстановлених обставин в ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на незаконне придбання психотропних речовин для особистого вживання без мети збуту.
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , за невстановлених обставин, придбав та розпочав зберігання психотропну речовину - амфетамін.
27.02.2023, близько 20:04 год., ОСОБА_4 зберігаючи при собі вказаний засіб, знаходячись за адресою АДРЕСА_2 , був зупинений працівниками поліції та за результатами проведення слідчих дій в ОСОБА_4 було виявлено та вилучено чотири полімерних прозорі безбарвні пакети з пазовими застібками, у середині яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору.
Під час досудового розслідування встановлено, що вилучена в ОСОБА_4 та надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,384 г.
1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.
2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту строком на один місяць.
При цьому прокурор просив урахувати, що обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, на його думку, є щире каяття.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та надав показання, що дійсно 27.02.2024 придбав та зберігав психотропну речовину без мети збуту з метою особистого вживання, але у подальшому був зупинений працівниками поліції та на запитання останніх повідомив про наявності предметів та речей, обіг яких заборонений, які були в нього вилучені. Просив призначити покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор та захисник не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропних речовин у великих розмірах, без мети збуту.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_4 установлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього є щире каяття, та відсутність обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання.
3.2. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що як свідчать матеріали досудового розслідування, ОСОБА_4 беззаперечно визнавав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повністю повідомив про спосіб незаконного придбання та інші відомості, які йому були відомі щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_4 як каяття, а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом'якшує покарання.
3.3. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_3 , уважає наявність такої обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття та вказана в обвинувальному акті.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, що покарання є необхідним у тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорій кримінальних проступків відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Наслідки вчинення кримінального правопорушення, зокрема, що матеріальна шкода не завдана. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, проходить службу в Національній гвардії України, має професійно-технічну освіту.
4.3. При дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статями 69, 69-1 КК України, не встановлено.
4.4. З урахуванням викладених обставин справи суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп.
Зазначене судом покарання, відповідає положенням статей 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченого.
Бо примус зі сторони держав здійснити платіж на корить останньої, у значному розмірі, є не лише дієвим інструментом перевиховання, а й нагадуванням, негативним досвідом, з метою утриматися в майбутньому учинення повторних дій, що відповідає меті притягнення до кримінальної відповідальності, визначеної ст. 50 КК України.
4.5. Ураховуючи вид призначеного покарання, відсутні підстави для застосування положень ст. 75 КК України, а саме звільнення від відбуття покарання з іспитовим строком.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого
5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
5.3. Речові докази, а саме: психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,384 г., яка перебуває на зберіганні в ТУ ДБР у місті Києві, слід відповідно до вимог ст. 100 КПК України знищити.
5.4. Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертиз № СЕ-19/111-23/12344-НЗПРАП від 13.03.2023 у розмірі 1510 грн 24 грн., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання в виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ст. 26 КВК України він має сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документів про сплату штрафу.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази: психотропну речовину - амфетамін, масою 0,384 г., яка перебуває на зберіганні в ТУ ДБР у місті Києві - знищити.
Процесуальні витрати, які складаються з витрат на проведення експертизи № СЕ-19/111-23/12344-НЗПРАП від 13.03.2023 у розмірі 1510 грн 24 грн. - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1