Справа № 756/16230/23
Провадження № 3/756/339/24
06 лютого 2024 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №175517 від 26.11.2023, 26 листопада 2023 року о 17 год. 50 хв., перебуваючи за адресою мешкання, ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою, штовхав та завдавав стусанів, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, просив закрити провадження у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
25.01.2024 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява, у якій, серед іншого, пояснила, що ніяких форм домашнього насильства відносно неї зі сторони ОСОБА_1 та його дружини не відбувалось та не відбувається.
Вивчивши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає наслідки насильства, а саме, наявність чи відсутність шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана. Тобто домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
До протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не долучено доказів на підтвердження обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , надані працівнику поліції, в яких остання вказує, зокрема, на те, що між нею та її сином ОСОБА_1 почався конфлікт, в ході якої він розбив телефон та приймав фізичну силу.
При цьому, до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не долучено жодного доказу на підтвердження обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, відсутні показання свідків, інші документи, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та містять ознаки правопорушення, визначені диспозицією ст.173-2 ч.1 КУпАП.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінюючи фактичні дані, які наявні в матеріалах справи, суд не вбачає достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Оскільки в матеріалах справи відсутні достатні, належні та допустимі докази, якими підтверджується, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, а його вина не може ґрунтуватись на припущеннях, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 173-2, ст.ст.247, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Суддя М.М. Ткач