Справа №:755/4416/24
Провадження №: 2/755/3489/24
про залишення позовної заяви без руху
"22" березня 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства російської федерації в про стягнення моральної шкоди,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні про стягнення моральної шкоди.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статті 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, другої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви викладені у частині третій статті 175 ЦПК України, зокрема, згідно пункту 5 вказаної частини статті позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із частиною п'ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
З позовної заяви вбачається, що позивач зазначає, що його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 .
При цьому, позивач вказує, що він є внутрішньо переміщеною особою, у зв'язку з чим його фактичним місцем проживання є адреса: АДРЕСА_2 .
На підтвердження зазначених відомостей позивачем додано три довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зокрема, відповідно до довідки від 22 вересня 2015 року
№ 3004-2476543471 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є:
АДРЕСА_2 . Разом з тим, з довідки від 22 вересня 2015 року № 18184 вбачається, що фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: АДРЕСА_3 , а з довідки від 30 серпня 2017 року № 2476543471 вбачається, що фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є:
АДРЕСА_4 .
Отже, позивач надає суперечливі відомості щодо свого фактичного місця проживання та надає документи, що суперечать один-одному.
Таким чином, з наданих суду доказів неможливо встановити фактичне місце проживання позивача, в тому числі, адресу для направлення процесуальних документів по справі.
У зв'язку з вказаним позивачу слід надати суду докази (відповідні документи) на підтвердження свого фактичного місця проживання/перебування.
Також пунктом 8 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до частини першої, другої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частино четвертою статті 95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно із пункту 5.26 ДСТУ 4163:2020 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів від 01 липня
2020 року № 144 (чинний від 01 вересня 2021 року), відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Про необхідність застосування такого способу засвідчення копій доданих до процесуальних документів також вказала Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 04 липня 2023 року по справі № 233/4365/18.
Судом встановлено, що додані позивачам до позовної заяви документи додані як в оригіналі так і в копіях.
При цьому, копії додатків не засвідчені належним чином, зокрема копії наданих документів не містять відмітки про засвідчення копії документа, що складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Отже, позивачу слід надати суду належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів з урахуванням вимог статті 177 ЦПК України.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства російської федерації в про стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - два дні з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хромова