Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
15.10.2010Справа №2-31/5094-2009
За позовом - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) в особі Кримської республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (9500, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 17)
до відповідачів -
1) Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13)
2) Акціонерного страхового товариства «Вексель» в особі Філії АСТ «Вексель» у м. Сімферополь (01000, м. Київ, вул. Ярославів вал, 7; 95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 10а)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 7546,00грн.
Суддя А.В. Привалова
Від позивача - Олійник С.В., дов. у справі
Від відповідача 1 - Левицький Р.О., дов. у справі
Від відповідача 2 - не з'явився
Від третьої особи - не з'явився
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідача Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 5807,27грн.
У ході судового розгляду справи представник позивача в порядку ст..22 ГПК України, відповідною заявою від 06.10.09р. змінив позовні вимоги та просив суд залучити до участі у справі іншого відповідача - філію Акціонерного страхового товариства «Вексель» в м.Сімферополь, стягнути з філії АСТ «Вексель» 7036,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу, стягнути з Кримського територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК 510,00грн. франшизи, стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.
Ухвалою господарського суду АРК від 06.10.2009р. уточнену позову заяву прийнято до розгляду, залучено до участі у розгляді справи в порядку ст.24 ГПК України у якості іншого відповідача - Акціонерне страхове товариство «Вексель» в особі філії АСТ «Вексель» у м.Сімферополь.
Ухвалою господарського суду АРК від 20.04.2010р. провадження по справі зупинено, у зв'язку із призначенням по справі судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручено Науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру Головного управління МВС України в АР Крим.
Ухвалою господарського суду АРК від 21.09.2010 провадженя у справі поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ Національна страхова компанія «Оранта» в особі Кримської Республіканської дирекції ВАТ НСК «Оранта» на підставі договору №88-02/07 від 10.02.2007 добровільного страхування транспортного засобу внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки FORD FUSION COMFORT державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст.27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля DAEWOO SENS, державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована в філії АСТ «Вексель», тому страхове відшкодування в порядку регресу повинен сплати АСТ «Вексель» в особі філії АСТ «Вексель» в межах відповідальності визначеної полісом страхування, а суму франшизи має сплатити власник автомобілю, водій якого винен в скоєнні ДТП, Територіальне відділення Антимонопольного комітету України в АРК.
Перший відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав, вказує, що позивачем не доведено факту вини водія другого відповідача в ДТП, не підтверджено належними доказами розміру збитку і факт виплати страхового відшкодування. Просить у позові відмовити.
Другий відповідач у відзиві на позов вказує, що виплата страхового відшкодування в порядку регресу в повному обсязі має здійснюватись страховиком АСТ «Вексель», який за відповідним полісом несе зобов'язання відшкодування збитків. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник другого відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов, просив у задоволенні позову відмовити.
Перший відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причин неявки суд не повідомив, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Проте, перший відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача, третьої особи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку, встановленого ст.69 ГПК України, який продовжувався судом за клопотанням сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, суд
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Відділ ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Сімферополя та АТІ при УДАІ ГУ МВС України №4650 від 03.12.2007 та постанови Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14.12.2007 у справі №3-18937/07 14.11.2007 о 08 год. 50 хв. в м.Сімферополі по вул.Воровського, 22 була скоєна ДТП, а саме: зіткнення автомобіля DAEWOO SENS, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 із автомобілем FORD FUSION COMFORT державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_1 Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль FORD FUSION COMFORT, державний номер НОМЕР_1, який належить Макаренко Вікторії Миколаївні на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.12.2005.
Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяний власнику автомобіля FORD FUSION COMFORT, державний номер НОМЕР_1, відповідно до акту дослідження спеціаліста-автотовароведа №443/07-07 від 19.12.2007, проведеного аварійним комісаром КРД ВАТ НСК «Оранта», дорівнює вартості відновлювального ремонту і складає 6211,27грн.
Пошкоджений автомобіль FORD FUSION COMFORT, державний номер НОМЕР_1, був застрахований на підставі договору №88-02/07 від 10.02.2007 добровільного страхування транспортного засобу, укладеного між КРД НАСК «Оранта» (страховик) та гр.ОСОБА_1 (страхувальник).
На виконання зазначеного договору страхування за страховим актом №443 від 21.12.2007, за письмовою заявою страхувальника, страховиком згідно платіжного доручення №80 від 14.12.2008 було виплачене страхувальнику страхове відшкодування за завдану матеріальну шкоду в сумі 5807,27грн. (а.с.10, 49,50, т.1).
В подальшому на підставі наданих страхувальником акту виконаних робіт №ЗВ-4354 від 20.12.2007 з ремонту автомобіля та квитанції до прибуткового касового ордеру №9053 на суму 8000,00грн. позивач 13.02.2008 склав новий розрахунок страхового відшкодування, котрим додаткового нарахував страхувальнику 1738,73грн. Платіжним дорученням №729 від 28.02.2008 позивач перерахував страхувальнику додатково 1738,73грн. страхового відшкодування.
Судом встановлено, що цивільна-правова відповідальність Територіального відділення Антимонопольного комітету в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля DAEWOO SENS, державний номер НОМЕР_2, застрахована у АСТ «Вексель» на підстав укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/0777823).
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, якщо страховик виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, то до нього в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завданий збиток.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 частини 1 статт1 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина особи, яка керувала автомобілем DAEWOO SENS, державний номер НОМЕР_2, що належить відповідачу Територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в АРК, встановлена в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Для встановлення реальної вартості збитку судом була призначена судова автотоварознавча експертиза, висновком №11/176 від 06.09.2010 якої не надано відповіді на поставлене питання щодо визначення суми матеріальної шкоди через різницю даних, які містяться в акті виконаних робіт №ЗВ-4354 ТОВ «Вінер Крим ЛТД» і в акті дослідження №443/07-07 страхового комісара страховика, неспівпадання в них номенклатури та обсягу ремонтних робіт з відновлення автомобілю, не відповідності фактичної вартості нормочаса ремонтних робіт періодичному довіднику «Бюлетень автотовароведа» №39.
Судом встановлено, що позивач перерахував страхувальнику згідно платіжних доручень №80 від 14.12.2008 в сумі 5807,27грн. та №729 від 28.02.2008 в сумі 1738,73грн. страхове відшкодування за завдану матеріальну шкоду.
Виходячи з обсягу доказів, наданих позивачем, суд вважає, що розмір матеріальної шкоди спричиненої за наслідками ДТП автотранспортному засобу, власником якого є третя особа, підтверджено на суму 6211,27грн., оскільки саме такий розмір шкоди визначений страховим актом №443 від 21.12.2007 та актом дослідження №443/07-07 аварійного комісара, проведеного за наслідками огляду застрахованого транспортного засобу за участю страховика та страхувальника, з огляду на який страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 5807,27грн. в межах відповідальності за вирахуванням франшизи в сумі 404,00грн.
Законодавчо та договором добровільного страхування транспортного засобу №88-02/07 від 10.02.2007 не передбачено права страховика після прийняття рішення щодо визнання випадку страховим та розміру страхового відшкодування, здійснення виплати страхового відшкодування вносити зміні у страховий акт на підставі додатково наданих страхувальником документів у підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля. Суд зазначає, що у разі неповного з'ясування розміру збитків страхувальник мав право відповідно до п.2.11.5 договору відстрочити прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до з'ясування таких обставин.
Крім того, суд зауважує, що номенклатура і обсяги ремонтних робіт з відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля за даними акта виконаних робіт від 20.12.2007 №ЗВ-4354 ТОВ «Вінер-Крим ЛТД» не відповідають номенклатурі і обсягам розрахункових ремонтних робіт визначених актом дослідження №443/07-07 аварійного комісара страховика. Як вбачається з висновку судового експерта від 06.09.2010 №11/176 станція технічного обслуговування - ТОВ «Вінер-Крим ЛТД» не виконало ряд робіт, необхідних для якісного відновлення автомобілю, та виконало роботи, які не передбачені актом дослідження, а також у вартість виконаних робіт при калькуляції включило нормачас робіт, який розраховано з недотриманням нормативів, визначених у періодичному довіднику «Бюлетень автотовароведа», що не дозволило судовому експерту надати відповідь на питання судової автотоварознавчої експертизи (а.с.66-68, т.2).
За таких обставин, суд вважає, що позивач необґрунтовано включив до складу страхового відшкодування додаткову суму в розмірі 1738,73грн.
Відповідач - Територіальне відділення Антимонопольного комітету України в АРК не довів факту того, що заподіяну шкоду транспортному засобу було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільна-правова відповідальність Територіального відділення Антимонопольного комітету в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля DAEWOO SENS, державний номер НОМЕР_2, застрахована у філії АСТ «Вексель» м.Сімферополь на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.07.2007 №405-0027/07КР (поліс №ВВ/0777823).
Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач - Акціонерна страхова компанія «Вексель» в особі філії АСТ «Вексель» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля FORD FUSION COMFORT, державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВВ/0777823), а до ВАТ НАСК «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ НАСК «Оранта» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №88-02/07 від 10.02.2007, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до АСТ «Вексель» як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВВ/0777823) передбачено, що ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 51000,00грн., безумовна франшиза 510,00грн.
Згідно ст.10 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, яка не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.
Відповідно до положень п.37.5 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником, або особою, відповідальність якої застрахована, має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.
Отже, сума безумовної франшизи за цим договором в розмірі 510,00грн. не відшкодовується страховиком, тому має бути стягнута з винної сторони - Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК.
Доводи позивача відповідачами не спростовані, а викладені у відзиві першого відповідача твердження про не підтвердження належним чином факту настання страхового випадку не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами справи.
Перевіривши розрахунок заявлених позовних вимог, ліміт відповідальності страховика, виходячи з обсягу доказів, наданих сторонами, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з Акціонерного страхового товариства «Вексель» в особі філії АСТ «Вексель» у м.Сімферополь суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5807,27грн. за вирахуванням франшизи в сумі 510,00грн., та про стягнення з Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК франшизи в сумі 510,00грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні. Відповідно до ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 20.10.2010.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель» (01000, м. Київ, вул. Ярославів вал, 7; 95011; ЄДРПОУ 20031391) в особі Філії Акціонерного страхового товариства «Вексель» у м.Сімферополь (95000, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 10а; ЄДРПОУ 34047984) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ЄДРПОУ 00034186) в особі Кримської республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (9500, м.Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 17; ЄДРПОУ 24694668) 5807,27грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 71,60грн. державного мита та 165,67грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим (95005, м.Сімферополь, пр.Кірова, 13; ЄДРПОУ 23895258) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ЄДРПОУ 00034186) в особі Кримської республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (9500, м.Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 17; ЄДРПОУ 24694668) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 510,00грн., 6,89грн. державного мита та 15,95грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.