Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
Іменем України
19.10.2010Справа №2-8/7152-2008
За позовом - СПД ОСОБА_2, м. Сімферополь
до відповідача - СПД ОСОБА_3, м. Ялта
третя особа - Сімферопольська міська рада, м. Сімферополь
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Суддя Чумаченко С.А.
Від позивача - ОСОБА_2.
Від відповідача - не з'явився.
Від третьої особи - не з'явилась.
Суть спору: Позивач - СПД ОСОБА_2 звернувся до відповідача - СПД ОСОБА_3 із позовною заявою, просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Сімферополь, вул. Аральська - Залеська та витребувати дану земельну ділянку у відповідача шляхом зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,03га за адресою: м. Сімферополь, вул. Аральська - Залеська шляхом зносу будівель: приміщення літ А операторської площею 30,1 кв.м., приміщення літ Б, склад площею 7,4 кв.м., навіс літ. В площею 55,2 кв.м., огорожа площею 5,7 кв.м..
Представник відповідача та третьої особи до судового засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи повідомлені належним чином - рекомендованим листом.
Справа слуханням відкладалася у порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд
Як посилається позивач у своєму позові, СПД ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки площею 0,03га, яка розташована по вул. Аральська - вул. Залеська у м. Сімферополі. Проте, рішенням господарського суду АР Крим від 11 вересня 2007 року за СПД ОСОБА_3 визнане право власності на будівлі АЗС, яка в свою чергу знаходиться на земельної ділянки, орендарем якої є СПД ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 22 березня 2006 року.
Так, на думку позивача, СПД сало Г.І. незаконно займає земельну ділянку, яка була виділена СПД ОСОБА_4, у зв'язку із чим останній звернувся до суду із відповідними позовними вимогами.
Представник відповідача по заявленим позовним вимогам заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають за наступними підставами.
22 березня 2006 року між Сімферопольською міською радою (Орендодавець) і СПД ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п.1 Договору оренди від 22 березня 2006 року - Орендодавець надає, а Орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку площею 0,03га для реконструкції будівель контейнерної автозаправочної станції під диспетчерський пункт маршрутного таксі і автобусу, яка знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул. Аральська - вул. Залеська.
22 березня 2006 року договір оренди земельної ділянки посвідчений державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим в Україні, зареєстрований в реєстрі №2-237.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 212 Земельного Кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оренду землі» Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Відповідно до п.5 ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Проте, як встановлено судом відповідно до розділу 3 Договору оренди земельної ділянки від 22 березня 2006 року №2-327 встановлено, що
- договір оренди укладений терміном на 3 (три) роки до 23 грудня 2008 року, початок дії якого обчислюється згідно чинного законодавства.
- після закінчення терміну дії договору Орендар, має переважне право на відновлення договору оренди. Про свої наміри укласти договір оренди на новий термін Орендар повідомляє Орендодавця не менш, ніж за два місяця до скінчення терміна дії цього договору.
Господарським судом АР Крим був скерований запит до Сімферопольської міської ради із проханням надати відомості щодо надання відомостей про продовження договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул. Аральська - вул. Залеська, з СПД ОСОБА_2.
До суду надійшов лист Сімферопольської міської ради від 15 жовтня 2010 року №к6220/24/01-55 згідно до якого останній повідомив, що відповідно до п.103 додатку №5 до протоколу засідання постійної комісії по питанням містобудівництва, раціонального природо використання, екології і земельних відносин від 05 лютого 2009 року, питання продовження стооку дії договору оренди земельної ділянки з СПД ОСОБА_2 узгоджений на продовження на три року.
В свою чергу, суд критично ставиться до листа Сімферопольської міської ради від 15 жовтня 2010 року №к6220/24/01-55, оскільки згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, право оренди виникає на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування і державної реєстрації цих прав та посвідчується договором оренди землі.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представником позивача не представлено суду доказів того факту, що Договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул. Аральська - вул. Залеська, був укладений на новий строк, або рішення органу місцевого самоврядування щодо укладення з СПД ОСОБА_2 договору оренди спірної земельної ділянки.
Таким чином, позивач СПД ОСОБА_2 не є орендарем спірної земельної ділянки, у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди землі №2-327 - 23 грудня 2008 року.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно до п.1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття “охоронюваний законом інтерес”, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “правб”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до ч.5 ст.126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.
Як раніше встановлено судом СПД ОСОБА_2 не є орендарем земельної ділянки площею 0,03га, яка знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул. Аральська - вул. Залеська.
Таким чином, Позивач не має права вимагати усунення перешкод в користування спірною земельною ділянкою, у зв'язку із чим суд не має правових підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, як раніше вказувалося судом, рішенням господарського суду АР Крим від 11 вересня 2007 року по справі №2-27/7448-2007 задоволенні позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 та вирішено: визнати за останнім право власності на об'єкти нерухомого майна - на автозаправну станцію, розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Залеська, 88, що складається з: приміщення літер “А” операторською площею 30,1 кв. м., приміщення літер “Б”, що є складом площею 7,4 кв. м., навісу літер “В” площею 55,2 м. кв. об'ємом 28 м. куб., паркану площею 5,7 м. кв..
06 листопада 2007 року постановою Севастопольського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2007 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2008 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2007 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2007 у справі № 2-27/7448-2007 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 14.08.2008 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 02.04.2008 у справі 2-27/7448-2007.
20.10.2008 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2007 у справі № 2-27/7448-2007, в якій просить скасувати зазначене рішення.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2009 у справі № 2-18/10201.01-2008 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2007 у справі № 2-27/7448-2007 залишено без змін.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2009 року - ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2009 у справі № 2-18/10201.1-2008 залишено без змін.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.
19 жовтня 2010 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підсипано 22 жовтня 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 82-84 ГПК України, суд
ВИРIШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.