Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
Іменем України
14.10.2010Справа №2-23/4171-2010
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Балакком» (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 4Б)
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про стягнення 8197,19 грн.
Суддя Доброрез І.О.
Від позивача - Антосик Ю.А., представ. за довір. №13 від 12.10.2010р.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Балакком» (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 4Б; код ЄДРПОУ 30501814) звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 8197,19 грн. заборгованості. Крім того, позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача та стягнути з останнього судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 1/09-09 від 01.09.2009 р., у зв'язку із чим у ФОП ОСОБА_3 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 8197,19 грн., а саме: 7029,86 грн. основного боргу, 116,71 грн. 3% річних, 330,40 грн. інфляційних втрат, 720,22 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20.08.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.
У відповідності із розпорядженням № 254 від 24.09.2010 р. справу № 5002-14/4171-2010 відповідно до п. 5 Протоколу зборів суддів Господарського суду АР Крим від 11.08.2010 р. передано у провадження судді ГС АР Крим Доброрез І.О. для подальшого розгляду позову по суті заявлених вимог.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 14.10.2010 р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою відповідача. Тим самим судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997 р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд
Встановив :
01.09.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Балакком» (постачальник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (покупець) уклали договір поставки №1/09-09, згідно п.1.1 якого постачальник передає покупцю товар відповідно до зробленого покупцем замовлення, а покупець своєчасно приймає та проводить розрахунок за отриманий товар.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі узгодженого з постачальником замовлення покупця, в якому вказується асортимент та кількість замовленого товару у відповідності до діючого на момент поставки Прейскуранту цін (прайс-листа), що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.4.3 договору покупець оплачує товари шляхом розрахунку з відстрочкою 1 календарний день від дати поставки товару.
Ціна для покупця встановлюється постачальником відповідно до досягнутої домовленості (п. 2.2 договору).
Позивач поставив відповідачеві товар на суму 7029,86грн. згідно умов укладеного договору, що підтверджується видатковою накладною №481 від 14.12.2009 р.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак відповідач не оплатив поставлений товар.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно договору поставки становить 7029,86грн., підтверджена матеріалами справи, є непогашеною та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути пеню у розмірі 720,22 грн. за період з 15.12.2009 р. по 15.06.2010р. згідно розрахунку. Сума пені розрахована вірно та підлягає стягнення з відповідача.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані 3% річних у розмірі 116,71грн. є обґрунтованими та також підлягають стягненню з відповідача.
Однак, інфляційні витрати на суму 330,40 грн. розраховані невірно.
Інфляційні витрати за період з 15.12.2009р. по 21.07.2010р. підлягають стягненню із розрахунку індексу інфляції у розмірі 104,03 у сумі 283,59грн., у зв'язку із чим у стягненні 46,81 грн. інфляційних витрат суд у позові відмовляє.
Клопотання позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає як один із заходів забезпечення позову, накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.
Дії господарського суду по забезпеченню позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки у разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів інших фізичних та юридичних осіб.
Заявник повинен обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Позивач не довів факту неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, а також не обґрунтував необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Також не вказав, на яке саме майно, необхідно накласти арешт. Тому суд, з огляду на вищевикладене, вважає вимогу позивача про забезпечення позову не обґрунтованою та відмовляє позивачу в її задоволенні.
Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
В судовому засіданні 14.10.2010 р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 19.10.2010 р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Советським РВГ УМВС України в Криму 15.04.1999р., ід. НОМЕР_2, св-во про сплату єдин. податку серії НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Балакком» (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 4Б, р/р 260020171521 в ЧФ «Укрексімбанк», МФО 356271, ЄДРПОУ 30501814, ІПН 305018124129) 7029,86 грн. основного боргу, 720,22 грн. пені, 283,59 грн. інфляційних втрат, 116,71 грн. 3% річних, 101,42 грн. державного мита та 234,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В частині стягнення 46,81 грн. інфляційних витрат у позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.