465/6481/23
2/465/322/24
Іменем України
(заочне)
25.03.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі
головуючого-судді - Мартьянова С.М.
з участю секретаря - Сеньків А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.11.2004 року серія АА №494949, остання була винесена державним виконавцем ВДВС Франківського РУЮ Хмуриком В.С., в порядку примусового виконання на підставі виконавчого листа №2-2086 виданого Франківським районним судом м.Львова від 18.07.2002 року у справі за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення коштів розмірі 2144,98 грн.07.06.2023 року по особовому рахунку НОМЕР_1 , як споживача теплової енергії, ЛМКП «Львівтеплоенерго» видало на ім'я ОСОБА_1 довідку 08-543-06/23, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води станом на 01.06.2023 року відсутня. З врахуванням, вищенаведеного позивач звернулась в Франківський ВДВС у м.Львові західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявами від 07.06.2023 року та 23.06.2023 року про зняття арешту з квартири, однак відповідно до відповіді від 29.06.2023 року №56726 Франкісський ВДВС у м.Львові, повідомив наступне, що у відділі відсутні правові підстави для зняття арешту з майна відповідно до вимог ст.. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Просить позов задоволити.
У судове засідання представник позивача подала письмову заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за його відсутності не скористався. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою технічних за ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Згідно вимог ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що постановою серія АА№ 494949 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження від 04.11.2004 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 на підставі виконання виконавчого листа № 2-2086 виданого Франківським районним судом м.Львова від 18.07.2002 року у справі за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення коштів розмірі 2144,98 грн.
Відповідно до довідки № 340191313 від 24.07.2023 року з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна зареєстровано арешт нерухомого майна 11.11.2004 15:32:51 за № 1461405 реєстратором :перша Львівська державна нотаріальна контора,79005, Львівська область, м. Львів, вул.. Саксаганського,6 (0322)74-00-83, 74-41-23 на підставі виконавчого листа №2-2086, 18.07.20002, ВДВС Франківського РУЮ.
Відповідно до довідки від 07.06.2023 року виданої ЛМКП «Львівтеплоенеро» станом на 01.10.2002 року за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість відсутня.
Листом від 29.06.2023 р. № 56726 Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, проведеною перевіркою даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що відсутня інформація виконавчих проваджень про стягнення коштів з ОСОБА_1 , які перебували на виконанні у Відділі.
У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого листа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Тож у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №640/7794/16-ц наведено такий правовий висновок: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.»
Аналогічні висновки містяться у останній актуальній постанові від 30 червня 2021 року справа № 456/3731/18.
Разом з тим, при розгляді таких спорів суди повинні враховувати роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».
Так, згідно п. 2 зазначеної Постанови Пленуму вбачається, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).
Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ч.2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно по положень ч.2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Станом на теперішній час, повторно на примусове виконання виконавчий лист до відділу державної виконавчої служби не надходив.
Отже, строк виконання виконавчого листа №2-2086 виданого 18.07.2002 року Франківським районним судом м.Львова, сплив.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що перебування під арештом належного позивачу майна за відсутності на виконанні у виконавчій службі будь-якого виконавчого документу, перешкоджає позивачу оформити спадщину та розпоряджатися даним спадковим майном, в той час як жодних дій щодо його реалізації державним виконавцем не може бути вчинено без повторного пред'явлення стягувачем виконавчого документу до виконання.
З урахуванням вищевказаного та враховуючи відсутність підстав для подальшого арешту майна, відсутність інформації про наявні виконавчі провадження, сплив відповідного строку зберігання виконавчих проваджень, з метою непорушень права позивача внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження - заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, суд не вбачає, тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо та підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з належного позивачу ОСОБА_1 нерухомого майна- квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження № 1461405, накладений на підставі обтяження: виконавчий лист 2-2086 від 18.07.2002 року, виданий ВДВС Франківського РУЮ, яий зареєстрований 11.11.2004 року15:32:51 за № 1461405 реєстратором: Перша Львівська державна нотаріальна контора ( 79005, Львівська область, м.Львів, вул.. Саксаганського,6).
Керуючись статтями 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -
позов задовольнити.
Скасувати арешт з належного позивачу ОСОБА_1 нерухомого майна- квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження № 1461405, накладений на підставі обтяження: виконавчий лист 2-2086 від 18.07.2002 року, виданий ВДВС Франківського РУЮ, який зареєстрований 11.11.2004 року15:32:51 за № 1461405 реєстратором: Перша Львівська державна нотаріальна контора ( 79005, Львівська область, м.Львів, вул.. Саксаганського,6).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Франківський відділ державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Код ЄДРПОУ 35009269, місцезнаходження: м.Львів вул. Конотопська, буд. 6.
Суддя Мартьянова С.М.