Справа № 331/1243/24
Провадження № 1-кп/331/408/2024
19 березня 2024 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082020000172 від 09.02.2024 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, який перебуває у фактичних шлюбних відносинах, який на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей немає, без місця реєстрації, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
І. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено особі і визнане Судом доведеним.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у подальшому відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався і діє до теперішнього часу.
08.02.20224 року приблизно з 11 години 00 хвилин по 11 годину 20 хвилин, діючи в умовах воєнного стану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи доступ до банківської картки та знаючи пін-код, оскільки потерпіла ОСОБА_7 йому передала картку та повідомила код, реалізуючи свій злочинний намір, діючи з прямим умислом, спрямованим на заволодіння грошовими коштами із банківського рахунку ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх настання, використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», із рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , користуючись банкоматом 6194849 АТ «ПУМБ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , таємно, умисно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів зняв грошові кошти, а тим самим викрав 2400 грн.
Після чого покинув місце події та в подальшому розпорядився грошима на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальні збитки на суму 2400 гривень.
ІІ. Позиція потерпілої.
Разом із обвинувальним актом до суду надійшов цивільний позов потерпілої, у якому вона просить стягнути із обвинуваченого на її корись матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у сумі 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок).
У судове засідання потерпіла не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, призначити покарання просила на розсуд суду, цивільний позов підтримала в повному обсязі. З огляду на те, що судом належним чином повідомлялась потерпіла про дату та час розгляду справи, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, суд вважає за можливе подальший розгляд кримінального провадження проводити без участі потерпілої.
ІІІ. Позиція сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Щодо обставин пояснив що із потерпілою познайомився через свою цивільну дружину. На прохання потерпілої періодично купував їй продукти та знімав готівкові кошти із картки, тому знав код.
08 лютого потерпіла дала йому картку, попросила зняти 200 грн., купити деякі продукти, і вказала що собі він може залишити 25 грн. Однак, обвинувачений вирішив, що 25 грн. - це несправедливо і вирішив зняти усі гроші гроші,які були на банківському рахунку та забрати собі. У банкоматі, який розташований по проспекту Соборному на ЗГТ «Базарна», зняв двома транзакціями (спочатку 2000 грн. потім 400 грн.) усі гроші із карткового рахунку. Грошові кошти витратив на власні потреби, придбав продукти харчування.
Цивільний позов визнав у повному обсязі, зазначив, що буде вживати максимум зусиль, щоб відшкодувати завдані збитки у найкоротший термін.
На запитання сторони захисту пояснив, що зараз перебуває у скрутному матеріальному становищі, немає житла, оскільки перед початком повномасштабного вторгнення придбав жило у селі Камянське, що зараз знаходиться на лінії зіткнення. Просив суворо не карати, зрозумів протиправність та недопустимість своїх дій.
Захисник не заперечував винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, однак при призначенні покарання просив врахувати матеріали, що характеризують обвинуваченого, те, що ОСОБА_4 є особою раніше не судимою, опинився у скрутних життєвих обставинах, та просив призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією статті та звільнити від призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
IV. Дослідженні докази.
На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз'яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинена в умовах воєнного стану, також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.
За обставин, викладених у обвинувальному акті, зважаючи на той факт, що прокурор, захисник та обвинувачений, не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд ухвалив проводити розгляд справи відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.
V. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене в умовах воєнного стану.
Вказане діяння згідно положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
VІ. Призначення покарання.
При призначенні покарання, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який на обліках у лікаря нарколога не перебуває, на психіатричному обліку не перебуває,однак з 2021 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, востаннє з 04.01.2023 по 24.01.2023 з діагнозом психічні та поведінкові розлади, внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності від алкоголю, переніс стан відміни алкоголю. ОСОБА_4 має місце проживання, без місця реєстрації, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, офіційно працевлаштований, є особою раніше не судимою.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.66 КК України, судом встановлені наступні пом'якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставини, - щире каяття, сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у обвинувальному акті не зазначені і під час розгляду кримінального провадження судом не встановлені.
У судових дебатах прокурор та сторона захисту вважали за можливе призначити покарання із звільнення від його відбування. Потерпіла у своїй заяві не наполягала на призначенні суворого покарання.
Санкцією частини четвертої ст. 185 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.
Зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали, які характеризують обвинуваченого, його ставлення до скоєного, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки інших покарань санкцією вказаної норми не передбачено.
На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, той факт що обвинувачений раніше не судимий, щиро розкаявся, його пояснення щодо готовності відшкодувати цивільний позов, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України. Разом із тим, вирішуючи питання щодо тривалості строку випробування, суд, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, вважає, що строк випробування може бути мінімальним.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
ОСОБА_8 . Вирішення цивільного позову
Під час досудового розслідування потерпілою ОСОБА_7 було подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 2400 гривень. (дві тисячі чотириста гривні 00 копійок).
Згідно норми ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій у результаті кримінального правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
До того ж ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Порядок відшкодування шкоди визначений ЦК України, відповідно до норми частини першої ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У зв'язку із тим, що судом встановлено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої в умовах воєнного стану, цивільний позов визнаний обвинуваченим у розмірі 2400 гривень 00 копійок, спору щодо розміру збитків немає, цивільний позов потерпілої підлягає задоволенню.
VІІІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Клопотань щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не надходило.
З цих підстав,
Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України,суд
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього такі обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 задовольнити
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 25.11.2021,) на користь ОСОБА_7 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
Речові докази:
-виписку по картковому рахунку, надану потерпілою ОСОБА_7 , залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1