22 березня 2024 року м. Кропивницький
справа № 405/8009/20
провадження № 22-ц/4809/432/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2021 року за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,-
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2021 року позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 50 340,95 грн, 3 % річних в сумі 2 915,85 грн та індекс інфляції в сумі 5 346,58 грн; здійснено розподіл судових витрат.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку, подавши спільну апеляційну скаргу.
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху; запропоновано скаржникам у встановлений в ухвалі строк надати до суду апеляційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також докази об'єктивної неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.
Копії ухвали апеляційного судупро залишення без руху апеляційної скарги супровідним листом від 24 січня 2024 року направлено за підтвердженою адресою місця реєстрації скаржників (а.с. 13, 14), яка також зазначена останніми у апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 .
09 лютого 2024 року поштові конверти з вкладенням - копією ухвали від 15 січня 2024 року повернулися до апеляційного суду без вручення адресатам у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
23 лютого 2023 року апеляційним судом здійснено повторне направлення скаржникам копії ухвали про залишення їх апеляційної скарги без руху.
15 березня 2024 року зазначені повторні відправлення також повернулись на адресу суду апеляційної інстанції із поштовими відмітками про невручення адресатам: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до ст. 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Усталеною практикою ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
За змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України не допускається зловживання процесуальними правами.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто на учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Наведеною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо подання доказів.
Виходячи з релевантної практики ЄСПЛ, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Принцип 7 Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, передбачає, що слід вживати заходів задля відвернення зловживань засобами правового захисту після постановлення судового рішення.
Колегією суддів враховано передбачений ч. 1 ст. 131 ЦПК України обов'язок учасника судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження).
Як уже зазначалося вище, в апеляційній скарзіОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2021 року вказана наступна адреса скаржників: АДРЕСА_1 . Будь-які заяви щодо невикористання вказаної поштової адреси скаржниками чи її зміни до суду апеляційної інстанції не надходили.
Виходячи із фактичних обставин справи, колегія суддів вимушена констатувати, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як ініціаторів апеляційного перегляду судового рішення, не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав і достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку та зводиться до усвідомленого неотримання скаржниками судової кореспонденції.
За таких обставин факт неотримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поштової кореспонденції, якою апеляційний суд з додержанням вимог процесуального закону та за належною адресою надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій, залежав від волевиявлення самих скаржників, тобто має виключно суб'єктивний характер.
Апеляційний суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) , постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 04 березня 2021 року у справі № 910/6835/20, від 27 липня 2022 року у справі № 908/3468/13).
Також у своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (наприклад, «Трух проти України» (заява № 50966/99) від 04 березня 2003 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвала Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2024 року у даній справі направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 18 січня 2024 року, зареєстрована - 18 січня 2024 року, забезпечено надання загального доступу - 19 січня 2024 року.
Відповідно, з метою своєчасного реагування на процесуальне рішення суду апеляційної інстанції, скаржники не були позбавлені права та об'єктивної можливості дізнатися зміст ухвали апеляційного суду та зрештою проявити розумну обачність та уважність щодо руху поданої ними апеляційної скарги, скориставшись для цього відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17, від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17, від 06 березня 2020 року у справі № 5019/592/12, від 04 березня 2021 року у справі № 910/6835/20.
Право на апеляційне оскарження не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Фактичні обставини справи свідчать про відсутність об'єктивних обставин, які перешкоджали скаржникам отримати судову кореспонденцію, яка направлялась судом за вказаною в апеляційній скарзі адресою або іншим шляхом дізнатись про перебіг ініційованого ними апеляційного провадження.
Разом з тим, судом з'ясовано, що станом на 21 березня 2024 року заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також доказів об'єктивної неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк скаржниками до суду апеляційної інстанції не подано.
Частинами 3, 4 ст. 357 ЦПК України визначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного та враховуючи вимоги ч.2 ст. 358 ЦПК України, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргоюОСОБА_1 та ОСОБА_2 у даній справі необхідно відмовити.
Зазначенеобумовлюється тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 354, 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргоюОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний