Єдиний унікальний номер 725/1321/24
Номер провадження 2/725/235/24
20.03.2024 року Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В., за участю секретаря судового засідання Берекеля О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу між ними.
Посилається в позовній заяві, що між нею та відповідачем різні характери, що заважає нормально будувати сімейні стосунки. Переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе.
Від даного шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що вона матеріально спроможна повністю забезпечити себе та одну спільних із відповідачем дитину. Тому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, та встановити факт, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на її самостійному вихованні та утриманні, а сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на самостійному вихованні та утриманні батька/відповідача.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Відповідно до ст.21СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст.24СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Відповідно до ст.ст.110-112 Сімейного кодексуУкраїни позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя . Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Факт перебування сторін у шлюбі підтверджено оригіналом свідоцтва про укладення шлюбу який зареєстрований 29.09.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 1957 /а.с.9/.
Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги пояснення сторін, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно ст.112СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Від даного шлюбу сторонни мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.10-11/.
Позивач надала через канцелярію суду заяву, в якій вказала, що вона позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач по справі надав через канцелярію суду заяву, в якій вказав, що не заперечує щодо задоволення позову.
Отже, вказаний спосіб, який був використаний сторонами для вирішення питання проживання дітей в добровільному порядку.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Сторони по справі досягли взаємної згоди щодо участі у вихованні та утриманні спільних дітей з укладенням договору між батьками про утримання та визначення місця проживання дитини з батьком від 21.12.2023р. /а.с.12/.
Отже, вказаний спосіб, який був використаний сторонами для вирішення питання проживання дітей в добровільному порядку.
Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Отже, позивач звертаючись із даним позовом не просить суд визначити місце проживання дітей у зв'язку із спором між подружжям, а лише просить суд вказати з ким проживають діти.
Відповідно до п. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону, зокрема ст. ст. 160, 161, 180, 181 СК України не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Керуючись ст. ст. 19, 141, 150, 155, 160,161, 180,181, 182,183, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 7, 9, 10, 12, 76-81, 133, 141, 200,258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України , суд -
Позов задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був зареєстрований 29.09.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 1957.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , самостійного виховує та єдина утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , самостійного виховує та єдиний утримує неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці І. В. Іщенко